7.3 Тематичний поділ книг Параліпоменон на частини

Матеріал, викладений в обох книгах, можна умовно поділити на 4 частини:

І частина – 1 Пар. І-ІХ. Родословні таблиці ведуться від Адама. Особливо детально викладені родословні коліна Юди, Левія і Веніаміна.

ІІ частина – 1 Пар Х – ХХІХ. Царювання Давида.

ІІІ частина – 2 Пар. І – ІХ. Царювання Соломона.

ІV частина – 2 Пар. Х – ХХХVI. Історія юдейських царів, наступників Соломона.

В останньому, ХХХVI розд. наводиться указ царя Кіра про повернення юдеїв з полону, розповідається про відбудову зруйнованого Єрусалимського Храму, міститься неконанічний додаток – покаянна молитва юдейського царя Манасії.

Запитання до теми:

Розкрийте питання походження назв книг “Параліпоменон” та “Хроніки”.

Як біблеїстами вирішується питання авторства книг Хронік та часу їх написання?

Наскільки доцільними є повторення буквально схожих оповідань у книгах Царств і Параліпоменон? Вкажіть на різницю характеру цих оповідань.

7.4 Розподіл Давидом священиків на череди для священнослужіння

( 1 Хр.XXIV )

Ця благочестива справа була зроблена Давидом уже в останні роки свого життя, коли царський престол займав його син Соломон. Порядок служіння встановлений Мойсеєм та Аароном за часів Давида був у повному занепаді. Яскравий приклад цього нечестя синів Ілієвих Гофні і Пінхаса (1 Цар II, 12, 13).

До часу Давида священство, яке належало до роду Аарона, було представлене двома лініями, або священичими родами, що вели свій початок від двох молодших синів Аарона Елеазара і Ітамара, так як два його старші сини Надав і Авігу померли бездітними: були спалені Господнім вогнем за зневагу до святині (Лев. Х).

Рід Елеазара за часів Давида очолював священик Садок, який нараховував 16 священичих домів, а рід Ітамара очолював Ахімелех, який нараховував 8 священичих домів. Усього 24 священичих групи або череди.

Весь річний богослужбовий цикл був розподілений між ними. Розподіл цей був здійснений за допомогою жереба, який почергово тягнули представники то з роду Елеазара то з роду Ітамара, задля уникнення в подальшому можливих непорозумінь у зв’язку з тим, що один час був більш насичений святами, а інший менше.

Визначений шляхом жеребкування порядок служіння був записаний писарем Шемаєю для його утвердження на всі майбутні часи.

Так з 1 Мак. ІІ, 1 відомо, що священик Маттатія зі своїми синами, відомими як брати Маккавеї, належав до 1-ї череди, череди Єгояріва.

Захарія, батько Іоана Хрестителя був з 8-ї череди Авієвої (Лк. I,5), і був забов’язаний двічі на рік приходити на тиждень до Храму (від суботи до суботи) для звершення богослужіння.

Подібним чином, тобто на 24 череди, були розподілені також левіти, музиканти, співаки, сторожі, скарбничі, ризничі і т. д.

Запитання до теми:

Чим була викликана потреба в реорганізації порядку священнослужіння?

За яким принципом вона була здійснена і наскільки вона була життєздатною?

Наведіть приклади дотримання розподілу на череди з інших священних книг.

7.5 Покаянна молитва Манасії. Неканонічний текст. (2 Хр. Хххvi розд.)

Манасія–нечестивий юдейський цар, син і наступник Єзекії (716-687рр.) царював в Єрусалимі 55 років (ІІ Хр. ХХХІІІ) з 12-літнього віку. Царювання його ознаменоване крайнім, грубим ідолопоклонством, побудовою поганських пагорбів і жертовників, ідоли встановлювались і саме поклоніння їм відбувалося навіть у самому Єрусалимському храмі.

За всі ці беззаконня Манасія прийняв суворе покарання Боже: його взяли у полон ассирійці і найганебнішим чином відвели до Вавилону – йому вставили в ніздрі кільця, закували мідними кайданами і вели як звіра.

Бл. Феодорит з цього приводу зауважує: “Яку користь приносить покарання: чого Манасія не мав царюючи, те придбав, будучи рабом”. Представники західної біблеїстики, звертаючи увагу на часту згадку про Вавилон як місце полону і на те, що Манасія був відданим ассирійським вассалом, через що й мав змогу більш як півстоліття царювати, вказували на те, що в особі Манасії образно змальований майбутній полон. А особисто з Манасією подібного бути не могло. Тим більше, що про полон і повернення Манасії нічого не згадує 4 Цар. ХХІ.

Насправді ж ніяких історичних протиріч у цьому оповіданні з 2 Хр. ХХХІІІ немає. Книги Хронік у більшості випадків доповнюють історичні свідчення книг Царств.

За ассирійськими джерелами, в період царювання Ашурбаніпала сучасника Манасії, мало місце жорстоке придушення ним повстання коаліції західно-азіатських царств, які мали підтримку єгипетського фараона. Серед цих повсталих союзників природньо було бачити і Манасію. А відведений до Вавилону, тому що саме Вавилон був резиденцією Ашурбаніпала, а не Ніневія. Подію цю датують 630-ми роками, за 4 роки смерті Манасії.

А що до повернення Манасії з полону, який продовжувався бл. одного року, то кн. Хр. вказує на внутрішню причину – покаяння і навернення Манасії (2 Хр. ХХХІІІ, 12, 13). Однак могли мати місце і зовнішні благоприємні обставини – наприклад якийсь політичний переворот в Ассирії. В будь-якому разі очевидно те, що повернення Манасії не було помилуванням з боку ассирійського царя. Адже після повернення з полону Манасія насамперед береться за укріплення Єрусалиму та інших міст Юдеї (2 Хр. ХХХІІІ, 14).

В 2 Хр. ХХХІІІ, 19 згадується про покаянну молитву Манасії та місце її запису – “слова прозорливців”, тобто писання пророків.

Вважається, що сама молитва була написана пізніше невідомим автором на основі передання. В єврейському тексті її немає, а в грецькій Біблії вона міститься наприкінці 2 Хр. у ХХХVI розділі, одразу після указу Кіра про повернення юдеїв і відбудову Храму.

Молитва царя Манасії як зразок покаяння увійшла до християнського богослужіння – послідування Великого Повечір’я. Цей покаянний гімн вживався в богослужінні з самих давніх часів.

Запитання до тем:

На основі свідчень Священного Писання охарактеризуйте період царювання Манасії.

Які думки з приводу полону Манасії висловлювались західними біблеїстами?

Яке походження покаянної молитви Манасії і в яких списках Священного Писання вона міститься?