7. Книги параліпоменон

В Єврейському тексті Біблії книги Параліпоменон складають одну книгу, яка називається «Діврей – аямім», що означає «Словеса днів», тобто літопис або щоденник.

В перекладі LХХ і в інших грецьких біблійних списках книга складається з 2-х частин, і має заголовок “Перша і друга книги Параліпоменон”. Грецьке слово ,,παραλειπομεvοv” означає “те, що містить додаток”, “пропущене”.

В латинському перекладі книги надписані ,,Chronicorum” (від грец. – χρoνος), тобто хроніки або літописи. Таку назву їм дав бл. Єроним, і вона , як досить вдала, увійшла до багатьох видань Біблії.

7.1 Автор книги, час і мета написання

Укладач книг невідомий. Як вважають дослідники, книги написані однією особою. Це підтверджують єдність плану обох книг, мова і стиль викладу. Самі книги Хронік про автора не дають ніяких свідчень. Але за характером книг можна зробити висновок, що їх укладачем, вірогідно, був єрусалимський левіт, тісно пов’язаний зі своїм середовищем. Древнє єврейське передання автором книг називає священика Ездру. До такої думки схиляє той факт, що кінець 2 кн. Параліпоменон і початок 1 кн. Ездри буквально схожі. За хронологією викладу події 1 кн. Ездри є ніби продовженням 2 кн. Параліпоменон.

Аналіз тексту дає можливість встановити, що книги Хронік писалися в епоху політичного і релігійно-духовного відродження єврейської нації, незадовго після повернення з вавилонського полону (538 р. до Р. Х. – указ Кіра про повернення євреїв).

Одним з мотивів до написання книг було прагнення вказати юдеям на древні постанови і приписи щодо поділу землі обітованої між колінами Ізраїля, щоб відновити Єврейське царство у тому вигляді, в якому воно існувало в епоху свого розквіту за часів Давида і Соломона. А так як центральне місце в житті боговибраною народу займав принцип теократії, що обіймав усі сторони життя єврея, то письменник прагнув збудити у читача любов до боговстановленого порядку. В зв’язку з цим стає зрозумілим, чому автор так детально зупиняється на описанні богослужіння при Храмі, розподілі священиків на череди і інші сторони їхнього служіння. З особливою любов’ю зупиняється автор на таких благочестивих царях, як Давид, Соломон, Йосафат, Аса, Єзекія, Йосія. Час правління нечестивих царів автор майже не згадує.

7.2 Джерела книг Параліпоменон

Джерелами для книг Параліпоменон послужили різні книги Старого Завіту. Це П’ятикнижжя Мойсея, за яким складались родословні списки, історичні книги: Ісуса Навина, Суддів, Руф. Посилаючись на книги Царів, автор називає їх “записами Самуїла провидця, Нафана пророка і Гада прозорливця” (1 Хр. ХХІХ, 29). Взагалі, в книзі Царств і Параліпоменон багато буквально схожих оповідань. Тому виникає запитання: наскільки доцільною є наявність усіх цих повторень у кн. Хронік?

Треба мати на увазі, що мета написання книг Царств і Хронік не однакова. Якщо в кн. Царств автор більше уваги звертає на питання державного, політичного буття Ізраїлю, то кн. Хронік викладають швидше церковну історію, аніж державну. В них з усіма подробицями викладається історія приготування будівництва Храму при Давиді, його побудова Соломоном, реформи Аси, прагнення Йосафата і Єзекії навчити народ Закону Божому, відновити порядок богослужіння.

Звертає на себе увагу й те, що текст книг Параліпоменон дуже пошкоджений. Це, передусім, стосується дат та імен. На це вказував ще бл. Єроним.