1. Книга Ісуса Навина

1.1. Автор, час і мета написання книги. Ісус Навин і його прообразне значення

Перша історична книга в каноні Святого Писання Старого Завіту – книга Ісуса Навина, названа так за ім’ям головного героя книги. Єврейський текст містить надпис: “Єгошуа”, а грецький переклад LXX: “Ісус”. Така назва дана їй “тому що в ній викладається історія і діяння Ісуса Навина, наступника Мойсея”, - говориться в “Синопсисі священних книг” святого Афанасія Олександрійського.

Книга містить у собі опис подій з історії вибраного народу Божого невдовзі після смерті Мойсея. Вона тісно пов’язана з П’ятикнижжям і є немов продовженням книги Второзаконня, тому і починається сполучником “і” (“І сталося…”).

Поділ на частини і стислий огляд змісту

Весь зміст книги можна поділити на три частини. В І-й частині (1-12 розд.) оповідається про перехід євреїв через Йордан і підкорення ними ханаанського краю – землі обітованої. В ІІ-й частині (13-22 розд.) говориться про поділ землі між колінами Ізраїля. В ІІІ-й, заключній, частині (23-24 розд.) описано зібрання старійшин на чолі з Ісусом Навином і вміщено його останні промови до народу.

І частина. Після короткого вступу, де говориться про перше одкровення Господнє Ісусу Навину з обітницею ніколи не залишати його без Своєї допомоги (І, 1-9), оповідається про приготування народу до переходу через Йордан і завоювання землі обітованої (І, 10-18). В ІІ-му розділі розповідається про послання розвідників до Єрихона і про гостинність однієї блудниці на ймення Рахав. Чудесному переходу через Йордан присвячені ІІІ і IV розділи. Виконання завіту про обрізання, звершення Пасхи і зустріч з таємничим вождем воїнства Господнього складають зміст V розділу.

Далі описуються події, що відбулись під час самого завоювання: чудесне падіння стін Єрихона і його закляття Ісусом Навином ( VI розд.), корисливість і страта Ахана, завоювання міста Ай і нагадування народу Мойсеєвого Закону (VII, VIII розд.), підкорення гів’онитян, які хитрістю зберегли своє життя (ІХ розд.), дві великі перемоги ізраїльтян над союзними військами ханаанських царів близ Гівону і на півночі Ханаану (Х, ХІ розд.), перелік усіх підкорених царів (ХІІ розд.).

ІІ частина. З ХІІІ по ХХІI розд. описується поділ завойованої землі обітованої між колінами Ізраїля. Це повеління Боже Ісус Навин ревнісно виконував, будучи вже в похилому віці. Палестина була поділена поміж десятьма колінами. Коліна Гадове, Рувимове і половина Манасієвого отримали свої землі на схід від Йордану ще при Мойсеї (Числ. ХХХІІ). Коліно Левія отримало 48 міст для проживання левітів. Призначено також 6 міст на сховища для невільних убивць, і одне місто самому Ісусу Навину (ХХ–XХІІ розд.).

ІІІ частина. Під кінець свого життя Ісус Навин збирає старійшин Ізраїля, заповідає їм уникати спілкування з поганами і в Сихемі стверджує завіт ізраїльтян з Богом.

Закінчується книга згадкою про смерть Ісуса Навина, його поховання у Тімнат-Серасі, що в Єфремових горах, про поховання праотця Йосифа в Сихемі, і про смерть первосвященика Елеазара (ХХІІI – ХХІV розд.).

Для самостійного опрацювання:

Толковая Библия, или комментарией на все книги Св.Писания Ветхого и Нового Завета в 11-ти тт. / издание преемников А. П. Лопухина. – СПб., 1904 – 1913. – Т.2.- С.1 – 152./ - уважне ознайомлення з коментарем до книги Ісуса Навина.