6.7 Релігійна реформа Єровоама. Культ золотих тельців у північному Ізраїльському царстві

Проголошений царем, Єровоам передусім звернув увагу на зміцнення кордонів свого царства. З цією метою він зміцнив кілька міст, що мали особливо вигідне стратегічне розташування, а саме – Сихем на захід і Пенуїл на схід від Йордану які стали двома головними твердинями його царства. Резиденцією царя стало місто Фірца в живописних горах на північ від Сихему. Однак Єровоам розумів недостатність своїх прав на престол. Мешканці північного царства і далі сприймали Єрусалим та його храм як священні об'єкти для всього ізраїльського народу. ,,Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму, – розмірковував цар, – щоб принести жертви в Господньому домі, то вернеться серце цього народу до їхнього пана, Ровоама, царя Юдиного, і вони заб'ють мене” (3 Цар. XII, 27). Для того, щоб уникнути цієї небезпеки, цар вирішив заснувати новий релігійний культ. Навмисно опираючись на приклад Аарона, він зробив два золотих тельці і, повторюючи слова сучасних Мойсею ідолопоклонників, звернувся до народу: „Досить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю” (3 Цар. ХІІ,28)¹. Одного з цих тельців він поставив у Дані, що знаходився в північних землях царства, а іншого – у Бет-Елі, що знаходився в південних землях царства. Бет-Ел став головним святилищем нового культу. Тут, на пагорбі, було збудоване капище на зразок того, як це робилось у ханаанських народів. Для служіння в ньому цар хотів скористатися священиками і левітами, які жили в містах, що опинились на землях його царства після поділу єдиного Ізраїля. Але в своїх розрахунках він помилився. Всі священики і левіти, передбачаючи нечестиві задуми царя, залишили свої міста і володіння і переселились в Юдею та Єрусалим. Тоді Єровоам „поставив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів" (3 Цар. XII, 31); встановив свята на зразок свят юдейських і на збудованому жертовнику в Бет-Елі сам особисто хотів принести жертви, щоб урочисто відкрити служіння ідольському культу. Але цьому перешкодив невідомий за ім'ям пророк із Юдеї. Біблія його називає лише „чоловіком Божим". Ставши обличчя до обличчя з Єровоамом, він промовив суворі слова Божого присуду про те, що один із нащадків Давида, а саме Іосія, на цьому ж жертовнику принесе в жертву священиків-ідолослужителів, а сам жертовник розпадеться і розсиплеться на попіл.

Питання про походження культу тельців довгий час було дискусійним в біблійній науці. Багато дослідників вважало, що він був запозичений з Єгипту, де поклонялись богу Апісу,якого зображали у вигляді бика. Однак сьогодні побутує думка, що символ тельця був загально поширений у семітських народів, зокрема – у ханаанських. Ханаанські племена вшановували верховне божество в образі бика, що уособлював собою силу і плодючість.

Так чи інакше релігійний розкол і культові язичницькі нововведення прискорили загибель північного Ізраїльського царства в цілому і царського дому Єровоама зокрема, про що й сповістив пророк Ахійя, котрий перед цим ще за життя Соломона пророкував Наватовому сину царство над Ізраїлем. Будучи вже сліпим старцем, він проголосив, що „поставить Собі Господь над Ізраїлем царя, котрий винищить дім Єровоама" (3 Цар. XIV, 14).

Запитання до теми:

До яких заходів вдався Єровоам задля зміцнення свого царства? Що спонукало царя до запровадження в Ізраїлі ідолопоклонницького культу?

Поясніть слова: „Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю" (3 Цар. XII, 28).

Кого Єровоам поставив служителями нововведеного культу? Як у біблійній науці вирішується питання про походження культу тельців?

Рекомендована література:

Красин П. Государственный культ Израильского (десятинного) царства. – К.,1904. ВХL 3/58 (шифр ЦНБ).

Пальмов М. Идолопоклонство у древних евреев. – СПб.,1897. ВХL 3/68 (шифр ЦНБ).