
- •Конспект з предмету
- •1. Книга Ісуса Навина 7
- •2. Книга суддів 24
- •3. Книга руф 34
- •4. Книги царств 37
- •5. Друга книга царств 49
- •6. Третя і четверта книги царств 56
- •7. Книги параліпоменон 87
- •8. Книги Ездри та Неемії 91
- •17.1 Поділ і зміст книги 141
- •Вступ. Історичні книги Старого Завіту
- •Книга Ісуса Навина.
- •Книга Суддів.
- •Книга Руф.
- •2 І 3 книга Ездри;
- •Книга Товита;
- •Книга Юдиф;
- •1, 2 І 3 книги Маккавейські.
- •1. Книга Ісуса Навина
- •1.1. Автор, час і мета написання книги. Ісус Навин і його прообразне значення
- •Поділ на частини і стислий огляд змісту
- •Автор книги і час її написання
- •1.3. Населення Палестини. Мова, релігія та суспільний устрій ханаанських племен
- •Особистість Ісуса Навина і його прообразне значення
- •Мета написання книги
- •1.4 Чудесний перехід євреїв через Йордан ( Іс. Нав. Ііі, IV розд. )
- •1.5 Чудесна перемога над містом Єрихон
- •1.6 Археологічні дослідження біблійних міст
- •1.7 Жертовник зайорданських колін як символ їх єдності з усім єврейським народом ( ххіі розд. )
- •1.8. Поділ обітованного краю між колінами Ізраїля
- •1.9 Останні промови Ісуса Навина до народу та обітниці Ізраїля у вірності Ягве
- •2. Книга суддів
- •2.1 Автор і час написання книги
- •2.2 Хронологія періоду Суддів
- •2.3 Поділ книги на частини та її зміст
- •Канонічна гідність книги Суддів
- •2.4 Теократія як релігійно-суспільний ідеал Ізраїля. Наслідки невірності євреїв Богові та Його Закону (іі розд.)
- •2.5 Святоотецьке тлумачення чудесного зрошення руна Гедеона (Суд. VI)
- •2.6 Обітниця судді Ївтаха та її виконання
- •2.7 Релігійний та моральний занепад Ізраїля. Ідолопоклонство в домі Михи Єфремлянина. Культ коліна Данового
- •2.8 Міжусобна війна Ізраїля з коліном Веніаміна. Загроза повного винищення останнього
- •3. Книга руф
- •3.1 Назва книги, автор і час написання
- •3.2 Значення Руфи в історії Церкви Божої
- •3.3 Богослів’я та літературні особливості книги Руф
- •4. Книги царств
- •4.1 Письменники книг
- •Хронологічні рамки книг Царств
- •Мета написання книг
- •4.2. Перша книга царств
- •4.3 Ілій – первосвященик і суддя. Становище Ізраїля за часів правління Ілія
- •4.4 Археологічна примітка
- •4.5 Пророча пісня – молитва Анни. Її месіанський зміст
- •4.6 Самуїл – священик, пророк, суддя. Покликання Самуїла до пророчого служіння
- •4.7 Обставини народження ізраїльської монархії. Перший цар Ізраїля
- •Археологічна примітка
- •4.8 Саул у Аендорської чарівниці (1Цар. XXVIII, 3 – 25). Святоотецьке тлумачення
- •5. Друга книга царств
- •5.1 Гідність Давида як царя і богонатхненного письменника
- •5.2 Єрусалим – політична та духовна столиця Ізраїля
- •5.3 Пророцтво Нафана про утвердження Давидового дому на віки
- •5.4 Гріх Давида і наслідки його падіння
- •6. Третя і четверта книги царств
- •6.1 Історико-критичні дані
- •6.2 Царювання Соломона. Золотий вік Ізраїля
- •IV. Відступництво і смерть
- •6.3 Перше і друге з’явлення Господа Соломону і подальше провіщання волі Божої цареві через пророків
- •6.4 Побудова Єрусалимського храму та молитва Соломона на його освячення
- •6.5 Освячення храму
- •6.6 Розділення єдиного царства. Зовнішні та внутрішні причини краху ізраїльської монархії
- •6.7 Релігійна реформа Єровоама. Культ золотих тельців у північному Ізраїльському царстві
- •6.8 Святі Божі пророки Ілля та Єлисей. Ревність Іллі у відновленні істинного богошанування та його чудесне вознесіння на небо
- •6.8 Пророк Міхей. Протистояння істинних та неправдивих пророків в Ізраїльському царстві
- •6.9 Падіння Ізраїльського царства. Ассирійський полон. Утворення нової спільноти в Палестині – самарян. ( 4 Цар. XVII розд. )
- •6.10 Цар Єзекія та відродження духовного життя Юдеї за його правління. Чудесне зцілення Єзекії.
- •6.11 Благочестиве царювання юдейського царя Йосії та його ревність у відновленні істинного богошанування. Знайдення книги Закону
- •6.12 Падіння Юдейського царства. Зруйнування Єрусалима та початок Вавилонського полону
- •7. Книги параліпоменон
- •7.1 Автор книги, час і мета написання
- •7.2 Джерела книг Параліпоменон
- •7.3 Тематичний поділ книг Параліпоменон на частини
- •7.4 Розподіл Давидом священиків на череди для священнослужіння
- •7.5 Покаянна молитва Манасії. Неканонічний текст. (2 Хр. Хххvi розд.)
- •8. Книги Ездри та Неемії
- •8.1 Тематичний поділ книги Ездри за розділами
- •8.2 Історичні передумови до книг Ездри і Неемії. Останні дні Вавилонської імперії. Кінець неволі.
- •Із маніфесту царя Кіра про взяття Вавилону
- •8.3 Повернення першої хвилі репатріантів. Побудова другого Єрусалимського храму
- •8.3 Повернення другої хвилі полонених. Діяльність Ездри у відродженні релігійно-духовного життя в Ізраїлі.
- •8.4 Повернення третьої хвилі полонених на чолі з Неемією. Відбудова Єрусалимських стін.
- •9. Історичний фон книги Есфір
- •9.1 Назва книги Есфір
- •Огляд змісту
- •9.2 Автор і час написання книги Есфір
- •9.3 Неканонічні місця книги Есфір
- •Якого походження ці неканонічні додатки?
- •10. Неканонічні книги
- •Історичні книги (7):
- •1,2,3 Маккавейські книги;
- •10.1 Ставлення до неканонічних книг православного богослів’я
- •Загальний висновок з наведених цитат повинен бути такий:
- •11. Друга книга Ездри
- •Автор і час написання книги
- •11.1 Відношення 2-ї книги Ездри до книг Параліпоменон, 1-ї книги Ездри і Неємії
- •Зміст книги
- •11.2 Недостовірні та сумнівні місця 2 книги Ездри
- •12. Книга Товита
- •12.1 Автор і час написання книги
- •12.2 Мова оригіналу книги та її переклади
- •12.3 Історичне і моральне значення книги
- •13. Книга Юдиф Назва і поділ книги
- •13.1 Перемоги Олоферна і облога Ветулії.
- •13.2 Подвиг Юдиф.
- •13.3 Літературні особливості книги. Час її походження
- •13.4 Мова оригіналу книги Юдиф та головний переклади
- •14. Елінізація сходу
- •15. Маккавейські книги Загальні положення
- •15.1 Автор і час написання 1-ї Маккавейської книги. Мова оригіналу
- •15.2 Зміст і тематичний поділ 1-ї Маккавейської книги
- •Зміст книги за тематичного викладу можна поділити на чотири частини:
- •15.3 Насильницька елінізація Юдеї та повстання священика Маттатії
- •15.4 Подвиги Юди Маккавея 166– 160 рр. До р.Х.
- •15.5 Подвиги Іонафана Маккавея 160-143 рр.
- •15.6 Правління Симона Маккавея 143-135 рр. (хііі – хvі розділи)
- •15.7 Історичне значення і духовно-патріотичний авторитет книги
- •16. Друга Маккавейська книга
- •16.1 Поділ і зміст книги
- •16.2 Духовно-моральне становище юдеїв і гоніння Антіоха Епіфана (ііі-vіі розділи)
- •16.3 Подвиги Юди Маккавея (vііі-хv розділи)
- •16.4 Про автора і час написання книги
- •16.5 Історичне і повчання значення Другої Маккавейської книги
- •17. Третя Маккавейська книга
- •17.1 Поділ і зміст книги
- •17.2 Про автора, час написання і мову оригіналу книги
- •17.3 Історичний і повчальний авторитет книги
- •18. Третя книга Ездри Назва книги та її головний зміст
- •18.1 Про час походження і авторство книги
- •19. Хронологія Біблійної історії
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •Перське володарювання
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Хронологія царів Ізраїльського та Юдейського царств.
- •20. Рекомендована література Видання Святого Писання
- •Святоотцівські джерела
- •Чорновий Матеріал стены иерихонские
- •"Верою пали стены Иерихонские по семидневном обхождении"
6.2 Царювання Соломона. Золотий вік Ізраїля
Історія цього періоду викладена в 3 Цар. І–ХІ і в 2 Хр. І–ІХ. Першопочатково названий пророком Нафаном “Єдід’я” (2 Цар. ХІІ,25) – “возлюблений Господом”, Соломон знаходиться в тіні біблійного повіствування аж до останніх днів Давида. На престол Давида претендував брат Соломона – Адонія, і в якійсь мірі він мав на це право. Амнон і Авесалом були вбиті. Наступний за віком син Давида Далуйя, вірогідно, не був живий, так як про нього немає ніяких згадок, і Адонія був наступний за віком претендент на престол. Однак царський спадок був обіцяний Давидом сину Вірсавії – Соломону. Адонія намагається реалізувати свої претензії на престол, навіть не запитавши волі Давида, і терпить поразку. Цей епізод з перших розділів 3 кн. Царств свідчить про те, що вже літній Давид, надломлений складним життям у постійних військових умовах та особистою сімейною трагедією, навіть в останні дні свого правління зберігав міць своєї влади. Наступником Давида на царському престолі ще за його життя стає Соломон.
І. Царювання Соломона 3 Цар. 2 Хр.
Соломон – єдиний правитель 1:1 – 2:4
Молитва про мудрість в Гів’оні 3:1 – 15 1:1 – 13
Мудрість в управлінні 3:16 – 4:34
Торгівля і розквіт 1:14 – 17
ІІ. Будівельна програма 3 Цар. 2 Хр.
Побудова Храму 5:1 – 7:51 2:1 – 5:1
Палац Соломона 7:1 – 8
Освячення Храму 8:1 – 9:9 5:2 – 8:16
Договір з Хірамом Тирським 9:10 – 25
ІІІ. Міжнародні відносини
Морські експедиції в
Ецйон-Гевері 9:26 – 28 8:17 – 18
Цариця Савська 10:1 – 13 9:1 – 12
Торгівля і прибутки 10:14 – 29 9:13 – 31
IV. Відступництво і смерть
Чужинні жінки і ідолопоклонство 11:1 – 8
Присуд Божий Соломонові і його
вороги 11:9 – 43
Біблійне оповідання про царювання Соломона, як і про царювання Давида, має подвійний характер. Біблія вказує на велич і мудрість Соломона, однак це зовсім не панегирик. Священний автор поступово підводить читача до сумного епілогу: Соломон став порушником Завіту і свої забаганки поставив вище Закону Божого. Він просив у Бога мудрості, і вона була йому дана, але деспотизм і гріхи царя поступово підірвали могутність Ізраїля, умови для котрої були закладені ще Давидом.
Пророк Нафан був совістю Давида, цар слухався його слів з особливим благоговінням, тоді як Ахійя, пророк часу Соломона, вже не знаходився при дворі. В перші роки царювання Соломона Нафан був ще живий і зберігав свій вплив. Більше того, саме Нафану Соломон був зобов’язаний престолом. Але, як би там не було, поки Соломон тримався заповіту свого батька “стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами” ( 3 Цар. ІІ, 3), царювання його було “дуже твердим” (3 Цар. ІІ,46). “Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем… вони їли й пили та тішилися” ( 3 Цар. IV,20). Тому перший період правління Соломона називають ''Золотим віком" Ізраїля. Запорукою процвітання країни стала мудрість Соломона як дар Божий, який він виблагав у молитві. Господь схвалює бажання Соломона і цей дар був йому даний, але за умови дотримання Завіту.
Одним з головних завдань царя була адміністративна реформа: зміцнення централізованої влади і організація адміністративного апарату імперії. Соломон організовує 12 адміністративних округів, на які була поділена вся територія країни (3 Цар. IV, 7-19). Намісники округів повинні були постачати провізію і сплачувати податки протягом одного місяця на рік, а в інші 11 місяців створювати стратегічні запаси кожен у своєму окрузі. Усе це вимагало чіткої адміністративної організації царства.
Непопулярною мірою у внутрішній політиці Соломона був набір робітників на державні будівництва з числа самих ізраїльтян за наявності великої кількості рабів з ханаанських племен. Хоча ці ізраїльтяни не були рабами, примусові роботи значно обмежували їх свободу. Цей факт в подальшому став однією з причин внутрішніх хвилювань в Ізраїлі та суб’єктивною причиною поділу єдиного Ізраїльського царства.
Зовнішня політика Соломона грунтувалась на дружніх союзах, інколи скріплених шлюбом. Щоб забезпечити мир з одним з найбільш могутніх із сусідів, він укладає союз з фараоном (вірогідно, Псусеннесом ІІ) і одружується на його дочці, котра відома з книги "Пісня над піснями"під іменем Суламіти. Це вказує на надзвичайний авторитет Соломона в очах правителів інших держав, так як фараони вкрай рідко видавали своїх дочок за іноземців.
Союз, укладений Давидом з Хірамом, царем тирським, залишався в силі також за часів Соломона. Фінікійці, перебуваючи у розквіті своєї колоніальної експансії, постачали Соломону для храму і палаців майстрів-архітекторів та будівельні матеріали, особливо ливанську деревину. Вони будували і керували ізраїльськими кораблями, забезпечували ринок збуту для ізраїльського зерна і оливкового масла.
Соломон утримував велику армію. Він був першим з ізраїльтян, хто ефективно використав колісниці. Розміщені в укріплених прикордонних містах, його війська включали в себе боєздатну кінноту з 12000 вершників і 1400 колісниць. Археологічні розкопки з Гацора, Еглона і Газера виявили цілий ряд пам’ятників часів Соломона. Однак стайні Мегіддо, віднайдені дослідниками Східного інституту Чикагського університету, в теперішній час більшість дослідників відносять до часу царювання Ахава. Залишається відкритим також питання, чи взагалі знайдені будови є власне стайнями.
Особливо сильною стороною правління Соломона була торгівельна справа. Цар добре розумів вигідне розташування свого царства, територією котрого проходили головні караванні шляхи, що сполучали Азію з Єгиптом та Аравією. Соломон був також посередником між хеттами і арамейцями та єгиптянами, котрі продавали першим свої колісниці. На жаль, комерційні успіхи Соломона, що приносили незчисленні багатства в Єрусалим, не служили на користь усім прошаркам ізраїльського народу. Прості люди, можливо, навіть краще себе почували при Саулі і Давиді, аніж при Соломоні. Тенденція до зосередження багатства в руках аристократичної верхівки зберігалась протягом усього правління Соломона.
Запитання до теми:
В яких біблійних книгах викладена історія царювання Соломона?
Яке ще ім’я мав Соломон, окрім загальновживаного?
Які події при царському дворі супроводжували возведення Соломона на престол?
Проведіть паралелі в біблійному оповіданні між царюванням Давида і Соломона.
Вкажіть головні моменти у внутрішній і зовнішній політиці Соломона.
Рекомендована література:
Лопухин А. Библейская история Ветхого Завета. – М., 1990.