3.3 Богослів’я та літературні особливості книги Руф

Книга Руф – високохудожнє за стилем та композицією невелике оповідання, в якому розвиток сюжету проходить через декілька епізодів до досягнення розв’язки. Біблійний автор зосереджує увагу читача на дії Божественного провидіння в житті описаних осіб. Жанр книги вирізняється піднесеним, майже поетичним і ритмічним прозаїчним стилем. За визнанням дослідників, як приклад такої короткої форми оповідання, книга Руф є шедевром. За допомогою досконалих зображальних засобів, вишуканості, явно захоплено, але, разом з тим, вкрай небагатослівно автор змальовує побут та стосунки в древній єврейській сім’ї. В книзі немає негативних героїв. Орпа залишає свою свекруху лише після того, як її прохання було повторене двічі. Найближчий родич погоджується викупити поле Елімелеха до тих пір, поки вимога одружитись на Руф не ставить під загрозу занепаду його власні родинні наділи. На цьому фоні доброта і відданість Вооза, вірність Руфи, проникливість і мудрість Ноомі проявляються в усій своїй красі. Оповідання подається з такою майстерністю, що викликає лише захоплення.

В другій половині оповідання автор зосереджується на походженні Давида. Родовід (IV, 18–22), який, очевидно, є пізнішим додатком, також вказує на це. Таким чином, оповідання родинного, приватного характеру, набуває всезагального значення. Цим книга пов’язана з основоположною темою Біблії – історією Викуплення. Це підкреслюється й тим, що автор неодноразово вказує на Руф як на моавитянку навіть там, де вказівка на її етнічне походження є необов’язковою і, на перший погляд, навіть зайвою. Таким чином, священний письменник зазначає, що милість Божа не обмежується землями Ізраїля (порівн. з кн. пророка Йони).

Фактично головною діючою Особою книги є Бог, чия присутність в оповіданні простежується від гіркої жалоби Ноомі: “не кличте мене: Ноомі (тобто Приємною), – кличте мене: Мара (тобто Гіркою), бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній. Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь” (І, 20, 21) до радісних вигуків віфлеємських жінок: “Народився син для Ноомі”(IV, 17)! Милостива опіка Божа найбільш помітна в світлі молитов головних осіб оповідання, включно з полум’яним благословінням Вооза Руфи (ІІ, 12; ІІІ, 10) і несподіваним поверненням надії до Ноомі ( ІІ, 20 ). Це книга про Божественний Промисел у житті всіх, хто вірить і покладає усю свою надію на Нього. Адже віруюча людина – це людина, яка відчуває і усвідомлює реальну присутність Бога і Його благого Промислу в своєму житті, яка має свій, власний досвід богоспілкування. В книзі немає віщих снів, явлінь ангелів, голосу з неба, нема пророка з його “так говорить Господь”. Бог діє таємно, немов за сценою, через події і побудження щоденного життя звичайних людей, турботи і хвилювання яких мало кого торкались поза їхнім родинним колом. З родини цієї вийшли великий Давид, а через багато поколінь – його Найвеличніший Нащадок – Спаситель роду людського.

Запитання до теми:

Назва книги Руф та її місце в каноні священних книг.

Хто і коли написав книгу Руф?

Мета написання книги?

Прообразне значення Руфи за тлумаченням свв.отців.

Які моменти шлюбного життя регулював т.зв. закон левірата, закон про діверство і яке це має відношення до кн. Руф?

Якими особливостями вирізняється кн. Руф як літературний твір?

Які основні богословські мотиви розкриваються в книзі?

Усі священні книги є викладом історії спасіння людства. Завдяки чому до таких книг належить кн. Руф?

Рекомендована література:

Владимирский П., прот. Опыт краткого толкования на книги Иисуса Навина, Судей, Руф и на 12 начальних глав 1 кн. Царств. – СПб., 1884.