
- •Конспект з предмету
- •1. Книга Ісуса Навина 7
- •2. Книга суддів 24
- •3. Книга руф 34
- •4. Книги царств 37
- •5. Друга книга царств 49
- •6. Третя і четверта книги царств 56
- •7. Книги параліпоменон 87
- •8. Книги Ездри та Неемії 91
- •17.1 Поділ і зміст книги 141
- •Вступ. Історичні книги Старого Завіту
- •Книга Ісуса Навина.
- •Книга Суддів.
- •Книга Руф.
- •2 І 3 книга Ездри;
- •Книга Товита;
- •Книга Юдиф;
- •1, 2 І 3 книги Маккавейські.
- •1. Книга Ісуса Навина
- •1.1. Автор, час і мета написання книги. Ісус Навин і його прообразне значення
- •Поділ на частини і стислий огляд змісту
- •Автор книги і час її написання
- •1.3. Населення Палестини. Мова, релігія та суспільний устрій ханаанських племен
- •Особистість Ісуса Навина і його прообразне значення
- •Мета написання книги
- •1.4 Чудесний перехід євреїв через Йордан ( Іс. Нав. Ііі, IV розд. )
- •1.5 Чудесна перемога над містом Єрихон
- •1.6 Археологічні дослідження біблійних міст
- •1.7 Жертовник зайорданських колін як символ їх єдності з усім єврейським народом ( ххіі розд. )
- •1.8. Поділ обітованного краю між колінами Ізраїля
- •1.9 Останні промови Ісуса Навина до народу та обітниці Ізраїля у вірності Ягве
- •2. Книга суддів
- •2.1 Автор і час написання книги
- •2.2 Хронологія періоду Суддів
- •2.3 Поділ книги на частини та її зміст
- •Канонічна гідність книги Суддів
- •2.4 Теократія як релігійно-суспільний ідеал Ізраїля. Наслідки невірності євреїв Богові та Його Закону (іі розд.)
- •2.5 Святоотецьке тлумачення чудесного зрошення руна Гедеона (Суд. VI)
- •2.6 Обітниця судді Ївтаха та її виконання
- •2.7 Релігійний та моральний занепад Ізраїля. Ідолопоклонство в домі Михи Єфремлянина. Культ коліна Данового
- •2.8 Міжусобна війна Ізраїля з коліном Веніаміна. Загроза повного винищення останнього
- •3. Книга руф
- •3.1 Назва книги, автор і час написання
- •3.2 Значення Руфи в історії Церкви Божої
- •3.3 Богослів’я та літературні особливості книги Руф
- •4. Книги царств
- •4.1 Письменники книг
- •Хронологічні рамки книг Царств
- •Мета написання книг
- •4.2. Перша книга царств
- •4.3 Ілій – первосвященик і суддя. Становище Ізраїля за часів правління Ілія
- •4.4 Археологічна примітка
- •4.5 Пророча пісня – молитва Анни. Її месіанський зміст
- •4.6 Самуїл – священик, пророк, суддя. Покликання Самуїла до пророчого служіння
- •4.7 Обставини народження ізраїльської монархії. Перший цар Ізраїля
- •Археологічна примітка
- •4.8 Саул у Аендорської чарівниці (1Цар. XXVIII, 3 – 25). Святоотецьке тлумачення
- •5. Друга книга царств
- •5.1 Гідність Давида як царя і богонатхненного письменника
- •5.2 Єрусалим – політична та духовна столиця Ізраїля
- •5.3 Пророцтво Нафана про утвердження Давидового дому на віки
- •5.4 Гріх Давида і наслідки його падіння
- •6. Третя і четверта книги царств
- •6.1 Історико-критичні дані
- •6.2 Царювання Соломона. Золотий вік Ізраїля
- •IV. Відступництво і смерть
- •6.3 Перше і друге з’явлення Господа Соломону і подальше провіщання волі Божої цареві через пророків
- •6.4 Побудова Єрусалимського храму та молитва Соломона на його освячення
- •6.5 Освячення храму
- •6.6 Розділення єдиного царства. Зовнішні та внутрішні причини краху ізраїльської монархії
- •6.7 Релігійна реформа Єровоама. Культ золотих тельців у північному Ізраїльському царстві
- •6.8 Святі Божі пророки Ілля та Єлисей. Ревність Іллі у відновленні істинного богошанування та його чудесне вознесіння на небо
- •6.8 Пророк Міхей. Протистояння істинних та неправдивих пророків в Ізраїльському царстві
- •6.9 Падіння Ізраїльського царства. Ассирійський полон. Утворення нової спільноти в Палестині – самарян. ( 4 Цар. XVII розд. )
- •6.10 Цар Єзекія та відродження духовного життя Юдеї за його правління. Чудесне зцілення Єзекії.
- •6.11 Благочестиве царювання юдейського царя Йосії та його ревність у відновленні істинного богошанування. Знайдення книги Закону
- •6.12 Падіння Юдейського царства. Зруйнування Єрусалима та початок Вавилонського полону
- •7. Книги параліпоменон
- •7.1 Автор книги, час і мета написання
- •7.2 Джерела книг Параліпоменон
- •7.3 Тематичний поділ книг Параліпоменон на частини
- •7.4 Розподіл Давидом священиків на череди для священнослужіння
- •7.5 Покаянна молитва Манасії. Неканонічний текст. (2 Хр. Хххvi розд.)
- •8. Книги Ездри та Неемії
- •8.1 Тематичний поділ книги Ездри за розділами
- •8.2 Історичні передумови до книг Ездри і Неемії. Останні дні Вавилонської імперії. Кінець неволі.
- •Із маніфесту царя Кіра про взяття Вавилону
- •8.3 Повернення першої хвилі репатріантів. Побудова другого Єрусалимського храму
- •8.3 Повернення другої хвилі полонених. Діяльність Ездри у відродженні релігійно-духовного життя в Ізраїлі.
- •8.4 Повернення третьої хвилі полонених на чолі з Неемією. Відбудова Єрусалимських стін.
- •9. Історичний фон книги Есфір
- •9.1 Назва книги Есфір
- •Огляд змісту
- •9.2 Автор і час написання книги Есфір
- •9.3 Неканонічні місця книги Есфір
- •Якого походження ці неканонічні додатки?
- •10. Неканонічні книги
- •Історичні книги (7):
- •1,2,3 Маккавейські книги;
- •10.1 Ставлення до неканонічних книг православного богослів’я
- •Загальний висновок з наведених цитат повинен бути такий:
- •11. Друга книга Ездри
- •Автор і час написання книги
- •11.1 Відношення 2-ї книги Ездри до книг Параліпоменон, 1-ї книги Ездри і Неємії
- •Зміст книги
- •11.2 Недостовірні та сумнівні місця 2 книги Ездри
- •12. Книга Товита
- •12.1 Автор і час написання книги
- •12.2 Мова оригіналу книги та її переклади
- •12.3 Історичне і моральне значення книги
- •13. Книга Юдиф Назва і поділ книги
- •13.1 Перемоги Олоферна і облога Ветулії.
- •13.2 Подвиг Юдиф.
- •13.3 Літературні особливості книги. Час її походження
- •13.4 Мова оригіналу книги Юдиф та головний переклади
- •14. Елінізація сходу
- •15. Маккавейські книги Загальні положення
- •15.1 Автор і час написання 1-ї Маккавейської книги. Мова оригіналу
- •15.2 Зміст і тематичний поділ 1-ї Маккавейської книги
- •Зміст книги за тематичного викладу можна поділити на чотири частини:
- •15.3 Насильницька елінізація Юдеї та повстання священика Маттатії
- •15.4 Подвиги Юди Маккавея 166– 160 рр. До р.Х.
- •15.5 Подвиги Іонафана Маккавея 160-143 рр.
- •15.6 Правління Симона Маккавея 143-135 рр. (хііі – хvі розділи)
- •15.7 Історичне значення і духовно-патріотичний авторитет книги
- •16. Друга Маккавейська книга
- •16.1 Поділ і зміст книги
- •16.2 Духовно-моральне становище юдеїв і гоніння Антіоха Епіфана (ііі-vіі розділи)
- •16.3 Подвиги Юди Маккавея (vііі-хv розділи)
- •16.4 Про автора і час написання книги
- •16.5 Історичне і повчання значення Другої Маккавейської книги
- •17. Третя Маккавейська книга
- •17.1 Поділ і зміст книги
- •17.2 Про автора, час написання і мову оригіналу книги
- •17.3 Історичний і повчальний авторитет книги
- •18. Третя книга Ездри Назва книги та її головний зміст
- •18.1 Про час походження і авторство книги
- •19. Хронологія Біблійної історії
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •Перське володарювання
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Хронологія царів Ізраїльського та Юдейського царств.
- •20. Рекомендована література Видання Святого Писання
- •Святоотцівські джерела
- •Чорновий Матеріал стены иерихонские
- •"Верою пали стены Иерихонские по семидневном обхождении"
1.7 Жертовник зайорданських колін як символ їх єдності з усім єврейським народом ( ххіі розд. )
Навіть після завоювання Палестини і розселення колін Ізраїль повинен був залишатись єдиним народом, що служило б кращому збереженню істинної віри.
Зайорданські коліна: Рувимове, Гадове і половина коліна Манасіїного– після настановчих промов вождя вирушають у свої володіння. Ще не дійшовши до своїх земель, вони зупиняються біля Йордану і споруджують жертовник, що стурбувало усі інші коліна. В цих діях вони вбачали порушення Закону Божого, який наказував Ізраїлю поклонятись в одному місці, а саме – в скинії (Втор. ХІІ, 5-14).
Відповідь зайорданських колін заспокоїла стурбованих ізраїльтян: вони не мали наміру звершувати тут жертвоприношення. Жертовник цей служив лише символом єдності з усіма іншими колінами Ізраїля.
Запитання до теми:
Розтлумачте значення явління Ісусу Навину “вождя війська Господнього”.
Охарактеризуйте дії ізраїльтян, що передували падінню стін Єрихону.
Поясніть вираз: “проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон” (Іс.Нав.VI,26).
Яким чином достовірність біблійного оповідання підтверджується археологічними дослідженнями?
Чому встановлений зайорданськими колінами жертовник викликав занепокоєння у всього Ізраїля?
Рекомендована література:
Самуил Дж. Шульц. Мир Ветхого Завета. – Германия: русское издание Международного Библейского института, 1991.
1.8. Поділ обітованного краю між колінами Ізраїля
Не дивлячись на те, що більшість стратегічно важливих міст з їхніми царями і населенням були переможені, ще залишалось досить багато незахоплених земель підконтрольних хананеям (ХІІІ,1-7). Ізраїльтяни задовільнились відносним миром та спокоєм, що настав. Згодом ми побачимо, яку загрозу несло в собі це сусідство для збереження істинного богошанування і дотримання вірності завіту Ізраїля з Богом.
Упродовж усього завоювання Краю ізраїльський стан базувався в Гілгалі, на північному сході від Єрихону поблизу Йордану. Під наглядом і керівництвом Ісуса Навина і первосвященика Елеазара декотрим колінам були дані землі ще тоді, коли вони перебували там. Калев, який виявив неабияку віру і мужність у той час як був посланий в числі дванадцяти розвідників до Ханаану (Числ. ХІІІ, ХІV), тепер отримав перевагу у вигляді володіння Хевроном (Іс. Нав. ХІV, 6-15). Коліно Юди отримало землі між Мертвим і Середземним морем. Єфрем і половина коліна Манасії отримали більшу частину землі на захід від Йордану між Галілейським і Мертвим морем (Іс. Нав. XVI, 1-XVІІ,18).
Шіло став релігійним центром Ізраїлю (Іс. Нав. XVIII, 1). Тут після переходу через Йордан була поставлена скинія з ковчегом Завіту, яка знаходилась у цьому місті до часів Ілія і Самуїла. У Шіло після завоювання Ханаану була зібрана “громада Ізраїлевих синів” для поділу Краю між колінами, що ще не отримали свого спадку. Саме місто Шіло знаходилось на території Єфремового коліна.
В той час як коліну Симеона була дана земля на південь від наділів Юди, коліна Веніаміна і Дана отримали свої землі на північ від земель Юди. На північ від Манасії, починаючи від Мегіддонської долини і гори Карміл, простяглись наділи Іссахара, Завулона, Асира і Нефталима.
По всій країні знаходились особливі міста-сховища1. За свідомо вчинене вбивство засуджували на смерть. Однак навіть той, хто вбив ненавмисно, мав велику небезпеку кровної помсти з боку родичів убитого. Саме для таких невільних убивць були призначені особливі міста: три Мойсеєм на східному березі Йордану і три Ісусом Навином на західному. На захід від Йордану такими містами були: Кадеш в коліні Нефталима, Сихем в коліні Єфрема і Ефрон в коліні Юди. На сході від Йордану це були міста: Бецер в коліні Рувима, Рамоф у межах коліна Гада і Голан на території Манасії. Рятуючись від помсти, вбивця міг безпечно перебувати у місці до закінчення розслідування справи. Якщо з’ясовувалось, що вбивство було вчинене свідомо, його карали на смерть (Числ.XXXV,31,32). Якщо ж виявлялось, що вбивство було ненавмисним або випадковим, то вбивця міг жити в місті-сховищі (але не виходити з нього ) до смерті первосвященика. Якщо з якоїсь причини месник зустрічав його за межами міста, то міг вбити його і залишитись не покараним (Числ. XXXV, 26, 27). Закон кровної помсти і міста-сховища були розповсюдженим явищем не лише серед євреїв, але й у всьому стародавньому Сході. Таким, наприклад, було місто Дафни поблизу Антіохії (ІІ Мак. IV, 33, 34).
Коліно Левія не отримало земельного наділу. Оскільки їхнім обов’язком було релігійне служіння у всій країні, то решті колінам було доручено виділити особливі міста для левітів з прилеглими до них пасовищами. Коліну Левія по всій країні було відведено 48 міст, серед яких 13 було відведено для священиків. До міст коліна Левія належали усі вищезгадані міста-сховища.
На схід від Йордану отримали свої наділи коліна Гада, Рувима і половина Манасії. Це землі між Йорданською рівниною і Сирійською пустелею. Своєї власної назви вона, очевидно, ніколи не мала. Трансіорданія у буквальному перекладі означає “через Йордан”. Так, ймовірно, її назвали люди, що жили на західному березі Йордану.
“Оце той спадок, що священик Елеазар і Ісус, син Навинів, та голови домів батьків давали племенам Ізраїлевих синів жеребком у Шіло перед Господнім лицем при вході до скинії Завіту. І покінчили вони ділити Край” (Іс. Нав. ХІХ, 51).
Завдання до теми:
Вивчити і добре знати розташування колін Ізраїля на карті Палестини.
Рекомендована література:
Самуил Дж. Шульц. Мир Ветхого Завета. – Германия: русское издание Международного Библейского института, 1991.
Біблійний атлас. – К., 1994.