Породи хімічного походження

Породи ці виникають у результаті різних хімічних процесів, а також життєдіяльності тваринних і рослинних організмів у водному середовищі і на поверхні суходолу (рідше). Ці дві великі групи порід розглядаються разом, оскільки вони пов’язані численними взаємними переходами і точний генезис при цьому встановити не завжди можливо. Найкраще класифікувати їх за хімічним складом:

1) карбонатні;

2) кременисті;

3) сірчанокислі та галоїдні;

4) залізисті;

5) фосфатні;

6) вуглецеві (горючі) копалини.

Карбонатні породи

Вапняки – найбільш поширені карбонатні породи. Складаються в основному з кальциту з домішкою глини і піску. При збільшенні кількості глинистих домішок вапняки переходять в мергелі, а при збільшенні піску – в пісковикові вапняки і карбонатні пісковики.

Вапняки сильно реагують з розведеною соляною кислотою і, на відміну від мергелів, на їх поверхні не залишається брудної глинистої плями. За структурою вапняки бувають: щільні, пористі, оолітові, землисті, зернисті та ін. За походженням вапняки поділяються на органогенні і хімічні.

Органогенні вапняки – складені рештками різних організмів, помітних неозброєним оком, зцементованих, мають різне забарвлення (білі, червоні, жовті, зелені та інші). Органогенні вапняки класифікуються за групами організмів, зі скелетних решток яких вони складені (коралові, мшанкові, устричні, літотамнієві тощо). Різновидністю органогенних вапняків є крейда, білого кольору, складена мікроскопічно малими черепашками форамініфер та інших організмів.

Мергелі – досить поширені в Україні породи, які мають велике практичне значення як сировина в цементній промисловості. Мергелі – щільні, тверді або м’які породи, з раковистим зломом, різного забарвлення (білі, сірі, рожеві, зелені). Із соляною кислотою мергель бурхливо закипає, при чому краплина HCl залишає на поверхні породи брудну пляму (характерна ознака, за якою мергель відрізняється від вапняків).

Сірчанокислі та галоїдні породи

Сірчанокислі та галоїдні породи різняться за хімічним складом, але дуже близькі за умовами утворення. Основні представники – це гіпси, ангідрити, кам’яна сіль, калійні солі.

Гіпси – найбільш поширені сірчанокислі породи, зустрічаються у вигляді зернистих, волокнистих або суцільних мас, мають біле, ясно-сіре, а з домішками – різне забарвлення. У воді слабо розчинні, добре розчинні в слабих розчинах соляної кислоти. Зустрічаються у вигляді шарів і лінз серед глин, вапняків і кам’яної солі.

Ангідрити – безводні сульфати кальцію, за зовнішнім виглядом нагадують мармур. Колір голубуватий, білий, синюватий, рожевуватий. Утворюють суцільні або зернисті маси. Зустрічаються разом із гіпсом.

Кам’яна сіль – утворює значні поклади у вигляді зернисто-кристалічної або суцільної маси галіту. Чиста кам’яна сіль безколірна, а наявність домішок надає їй білого, голубого, червоного, сірого і навіть чорного забарвлення. Має солоний смак, добре розчинна у воді. Основні родовища: Солікамськ, Артемівський район, Солотвино на Закарпатті.

Сильвініт – калійна сіль, утворює великі поклади, складається із сильвініту, галіту, карналіту, через домішки має різне забарвлення. Добре розчиняється у воді. Широко застосовується як калійна агроруда та в хімічній промисловості. Основні родовища: Солікамськ, Калуш Івано-Франківської області.