Потижневий розклад курсу «Основи наукових досліджень»

Тиждень / Дата	Діяльність студента
І тиждень
Завдання на тиждень	Розділ І.1. прочитати розділ; законспектувати основні поняття розділу; скласти тести за І розділом; законспектувати відповідні практичні заняття
Понеділок	Отримання доступу до навчальних матеріалів. Знайомство з завданнями, формами роботи з курсу.
Вівторок	Розділ І.1. Прочитати розділ. Законспектувати основні поняття розділу. Прослідкувати етапи розвитку науки (тезисно законспектувати) 10.35 Консультація. Кафедра.
Середа	Ознайомитися з основною та додатковою літературою. Скласти хронологічну таблицю “Історія розвитку науки”. Визначити основні методологічні можливості науки.
Четвер-п’ятниця	Скласти тести за І розділом. Письмово у формі тез виконати практичне заняття № 1 – 2.
ІІ тиждень
Завдання на тиждень	Розділ І.2. – І.3. прочитати розділ; - законспектувати основні поняття розділу; - законспектувати першоджерело.
Понеділок-вівторок	Розділ І.2 – І.3. Прочитати розділ. Законспектувати основні поняття розділу. Виписати основні ідеї розділу.
Вівторок	10.35 Консультація. Кафедра.
Середа-четвер	1. Законспектувати питання до практичного № 3.
П’ятниця	1. Виконати практичне заняття № 4.
ІІІ – ІУ тиждень
Завдання на тиждень	Розділ І.4. прочитати розділ; законспектувати основні поняття розділу; тезисно законспектувати розділ; скласти словник термінів; виконати завдання для практичних занять.
Понеділок – середа	Розділ І.4. Прочитати розділ. Законспектувати основні терміни розділу та сутність.
Вівторок	10.35 Консультація. Кафедра.
Четвер – п’ятниця	Скласти тести за матеріалом розділу. Законспектувати питання плану практичного заняття № 5.
Субота	Скласти словник термінів.
У – УІ тиждень
Завдання на тиждень	Розділ І.5. прочитати розділ; законспектувати основні поняття розділу; тезисно законспектувати розділ; виконати практичні завдання.
Понеділок – середа	Розділ І.5. 1. Прочитати розділ Виписати основні терміни розділу, законспектувати основні положення.
Вівторок	10.35 Консультація. Кафедра.
Четвер - п'ятниця	1. Законспектувати питання плану практичного заняття № 3 – 5.
Субота	Законспектувати пункти 1, 3, 4 з плану практичного заняття № 6 – 7 .
УІІ – УІІІ тиждень
Завдання на тиждень	Розділ І.6. - прочитати розділ; - виписати основні терміни розділу; - виконати завдання для практичних занять.
Понеділок – четвер	Прочитати розділ. Виписати основні терміни розділу, законспектувати основні положення. 3. Законспектувати питання плану практичного заняття № 8 – 9.
П’ятниця – вівторок	1.Законспектувати питання плану практичного заняття № 10 – 11.
Вівторок	10.35 Консультація. Кафедра.
Середа – п’ятниця	1.Законспектувати питання плану практичного заняття № 12.
ІХ тиждень
Завдання на тиждень	1. Написання рефератів за запропонованими темами.
Вівторок	10.35 Консультація. Кафедра.
Х тиждень
Завдання на тиждень	1. Підсумкове тестування. 2.Оцінювання результатів роботи. Виведення загального рейтингу
Вівторок	Модульна контрольна робота. Кафедра.

2.4. НАВЧАЛЬНІ МОДУЛІ ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ

2.4.1. Розділ для самостійного вивчення

Розділ І.1.

Лекція 1. Методологічні основи психолого-

педагогічного дослідження

 

Питання лекції:

1.1. Методологія педагогіки: визначення, завдання, рівні і функції.

1.2. Методологічні принципи наукового дослідження.

 

1.1. Методологія педагогіки: визначення, завдання, рівні і функції

Методологічні проблеми психології і педагогіки завжди відносилися до найбільш актуальних, гострих питань розвитку психолого-педагогической думки. Вивчення психологічних і педагогічних явищ з позицій діалектики, тобто науки про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення, дозволяє виявити їх якісну своєрідність, зв'язки з іншими соціальними явищами і процесами. Відповідно до принципів цієї теорії навчання, виховання і розвиток майбутніх фахівців досліджуються в тісному зв'язку з конкретними умовами суспільного життя і професійної діяльності. Всі психолого-педагогические явища вивчаються в їх постійній зміні і розвитку, виявленні суперечностей і шляхів їх дозволу.

З філософії знаємо, що методологія - це наука про найбільш загальні принципи пізнання і перетворення об'єктивної дійсності, шляхи і способи цього процесу.

В даний час роль методології у визначенні перспектив розвитку педагогічної науки істотно зросла. З чим це пов'язано?

По-перше, в сучасній науці помітні тенденції до інтеграції знань, комплексного аналізу тих або інших явищ об'єктивній реальності. В даний час, наприклад, в суспільних науках широко застосовуються дані кібернетики, математики, теорії вірогідності і інших наук, що раніше не претендували на виконання методологічних функцій в конкретному соціальному дослідженні. Помітно посилилися зв'язки між самими науками і науковими напрямами. Так, все більш умовними стають межі між педагогічною теорією і загальнопсихологічною концепцією особи; між економічним аналізом соціальних проблем і психолого-педагогическим дослідженням особи; між педагогікою і генетикою, педагогікою і фізіологією і так далі Причому в даний час інтеграція всіх наук має ясно виражений об'єкт - людину. І тут все більш важливу роль в об'єднанні зусиль різних наук при його вивченні грають психологія і педагогіка.

Враховуючи той факт, що психологія і педагогіка все більше вбирають в себе досягнення різних галузей знання, посилюються якісно і кількісно, постійно збагачуючи і розширюючи свій предмет, встає питання про те, щоб це зростання було усвідомлене, скоректоване, кероване, що безпосередньо залежить від методологічного осмислення цього явища. Методологія, таким чином, грає визначальну роль в психолого-педагогических дослідженнях, додає їм наукову цілісність, системність, підвищує ефективність, професійну спрямованість.

По-друге, ускладнилися самі науки психологія і педагогіка, сталі різноманітніші по методах дослідження, вимальовувалися нові грані в предметі їх дослідження. У цій ситуації важливо, з одного боку, не втратити предмет дослідження – власне психолого-педагогические проблеми, а з іншої – не потонути в морі емпіричних фактів, направити конкретні дослідження на вирішення фундаментальних проблем психології і педагогіки.

По-третє, в даний час став очевидний розрив між філософсько-методологічними проблемами і безпосередньою методологією психолого-педагогических досліджень: з одного боку – проблеми філософії психології і педагогіки, а з іншої – спеціальні методологічні питання психолого-педагогических досліджень. Одним словом, психологи і педагоги все частіше стикаються з проблемами, які виходять за рамки конкретного дослідження, тобто методологічними, ще не вирішеними сучасною філософією. А потреба у вирішенні даних проблем величезна. Через це і потрібно заповнити вакуум, що створився, методологічними концепціями, положеннями, в цілях подальшого вдосконалення безпосередньої методології психолого-педагогических досліджень.

По-четверте, в даний час психологія і педагогіка стали своєрідним полігоном застосування математичних методів в соціальних науках, могутнім стимулом розвитку цілих розділів математики. У цьому об'єктивному процесі зростання, вдосконалення методичної системи даних наук неминучі елементи абсолютизації кількісних методів дослідження в збиток якісному аналізу. Це особливо помітно в зарубіжній психології і педагогіці, де математична статистика є мало не панацеєю від всіх бід. Пояснюється цей факт, перш за все соціальними причинами; якісний аналіз в психолого-педагогических дослідженнях нерідко веде до неприйнятних для певних владних структур виводів, а кількісний, дозволяючи досягти конкретних практичних результатів, дає широку можливість для ідеологічного маніпулювання у сфері цих наук і за їх межами.

1. Проте вже через гносеологічні причини за допомогою математичних методів можна, як відомо, не наблизитися до істини, а віддалитися від неї. І щоб цього не відбулося, кількісний аналіз необхідно доповнювати якісним – методологічним. В цьому випадку методологія виконує роль ариадновой нитки, позбавляє від помилки, не дає заплутатися в незліченних кореляціях, дозволяє вибрати для якісного аналізу найбільш істотні статистичні залежності і зробити правильні виводи з їх аналізу. І якщо сучасні психолого-педагогические дослідження не можуть обійтися без добротного кількісного аналізу, то в ще більшому ступені вони потребують методологічного обгрунтування.

По-п'яте, людина є вирішальною силою в професійній діяльності. Дане положення як би витікає із загальносоціологічного закону зростання ролі суб'єктивного чинника в історії, в розвитку суспільства у міру соціального прогресу. Але буває і так, що, приймаючи дане положення на рівні абстракції, деякі дослідники заперечують його в тій або іншій конкретній ситуації, конкретному дослідженні. Все частіше (правда, іноді і науково обгрунтовано) зустрічається вивід, що менш надійною ланкою в конкретній системі “людина-машина” є особа фахівця. Нерідко це веде до однобокого трактування співвідношення людини і техніки в праці. У подібних тонких питаннях істина повинна бути знайдена як на рівні психолого-педагогическом, так і на філософсько-соціологічному. Правильно вирішити ці і інші складні питання допомагає методологічна озброєність дослідників.

2. З сказаного можна зробити цілком обгрунтований вивід про те, що значення методології в психолого-педагогических дослідженнях в даний час невимірний зростає.

Тепер необхідно уточнити, що слід розуміти під методологією, яка її суть, логічна структура і рівні, які функції вона виконує.

Термін “методологія” грецького походження означає “вчення про метод” або “теорія методу”. У сучасній науці методологія розуміється у вузькому і широкому сенсі слова. У широкому сенсі слова методологія – це сукупність найбільш загальних, перш за все світоглядних, принципів в їх застосуванні до вирішення складних теоретичних і практичних завдань, це світоглядна позиція дослідника. Разом з тим, це і вчення про методи пізнання, що обгрунтовує початкові принципи і способи їх конкретного застосування в пізнавальній і практичній діяльності. Методологія у вузькому сенсі цього слова – це вчення про методи наукового дослідження.

Таким чином, в сучасній науковій літературі під методологією найчастіше розуміють вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Методологія науки дає характеристику компонентів наукового дослідження - його об'єкту, предмету, завдань дослідження, сукупності дослідницьких методів, засобів і способів, необхідних для їх вирішення, а також формує уявлення про послідовність руху дослідника в процесі рішення наукової задачі.

В.В. Краєвський в роботі “Методологія педагогічного дослідження”[1] приводить жартівливу притчу про стоногу, яка одного разу задумалася над тим, в якому порядку вона при ходьбі пересуває свої ніжки. І як тільки вона задумалася над цим – закрутилася на місці, і рух припинився, оскільки порушився автоматизм ходьби.

Першим методологом, таким “методологічним Адамом”, була людина, яка у розпалі своєї діяльності зупинилася і запитала себе: “А що ж це таке я роблю?!” На жаль, самоаналіз, роздуми про власну діяльність, індивідуальна рефлексія стає в цьому випадку вже недостатньою.

Наш “Адам” все частіше потрапляє в положення стоноги з притчі, оскільки осмислення власної діяльності тільки з позицій власного досвіду виявляється непродуктивним для діяльності в інших ситуаціях.

Якщо вести розмову в образах притчі про стоногу, можна сказати, що отриманих нею в результаті самоаналізу знань про способи пересування, наприклад, по рівному полю, недостатньо для пересування по пересіченій місцевості, для переправи через водну перешкоду і тому подібне Іншими словами, стає необхідним методологічне узагальнення. Образно кажучи, з'являється потреба в стонозі, яка сама в русі не брала участь би, але лише спостерігала б за рухом багато своїх побратимів і розробляла б узагальнене уявлення про їх діяльність. Повертаючись до наший темі, відзначимо, що таке узагальнене уявлення про діяльність, узяту в її социопрактическом, а не психологічний зріз, і є вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності в області теорії і практики, тобто методологія в першому, найширшому сенсі цього слова.

Проте з розвитком науки, становленням її як реальної продуктивної сили, вияснюється характер співвідношення між науковою діяльністю і діяльністю практичною, яка все більшою мірою грунтується на виводах науки. Це знаходить віддзеркалення в уявленні методології як вчення про метод наукового пізнання, направленого на перетворення миру.

Не можна не враховувати тієї обставини, що з розвитком суспільних наук з'являються приватні теорії діяльності. Наприклад, однією з таких теорій є теорія педагогічна, така, що включає ряд приватних теорій виховання, навчання, розвитку, управління системою освіти і так далі Очевидно, подібні міркування і привели до ще вужчого розуміння методології як вчення про принципи, побудову, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.

Що ж є методологія педагогіки? Зупинимося на цьому детальніше.

Найчастіше методологія педагогіки трактується як теорія методів педагогічного дослідження, а також теорія для створення освітніх і виховних концепцій. На думку Р. Барроу, існує філософія педагогіки, яка і розробляє методологію дослідження. Вона включає розробку педагогічної теорії, логіку і сенс педагогічної діяльності. З цих позицій методологія педагогіки означає філософію освіти, виховання і розвитку, а також методи дослідження, які дозволяють створювати теорію педагогічних процесів і явищ. Виходячи з цієї передумови, чеський педагог-дослідник Яна Ськалкова стверджує, що методологія педагогіки є системою знань про основи і структуру педагогічної теорії. Проте таке трактування методології педагогіки не може бути повним. Для розкриття суті даного поняття важливо звернути увагу на те, що методологія педагогіки разом з сказаним виконує і інші функції:

– по-перше, вона визначає способи отримання наукових знань, які відображають постійно змінну педагогічну дійсність (М.А. Данілов);

– по-друге, направляє і зумовлює основний шлях, за допомогою якого досягається конкретна науково-дослідна мета (П.В. Коппін);

– по-третє, забезпечує всебічність отримання інформації про процес, що вивчається, або явище (М.Н. Ськаткин);

– по-четверте, допомагає введенню нової інформації до фонду теорії педагогіки (Ф.Ф. Королев);

– по-п'яте, забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять в педагогічній науці (В.Е. Гмурман);

– у шостих, створює систему інформації, що спирається на об'єктивні факти і логико-аналитический інструмент наукового пізнання (М.Н. Ськаткин).

Ці ознаки поняття “методологія”, визначальні її функції, в науці дозволяють зробити вивід про те, що методологія педагогіки – це концептуальний виклад меті, зміст, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про педагогічні процеси і явища.

Отже, як основні ознаки методології в будь-якому педагогічному дослідженні можна виділити наступні:

– по-перше, визначення мети дослідження з урахуванням рівня розвитку науки, потреб практики, соціальної актуальності і реальних можливостей наукового колективу або ученого;

– по-друге, вивчення всіх процесів в дослідженні з позицій їх внутрішньої і зовнішньої обумовленості, розвитку і саморозвитку. При такому підході, наприклад, виховання – явище, що розвивається, обумовлене розвитком суспільства, школи, сім'ї і вікового становлення психіки дитини; дитина – система, що розвивається, здібна до самопізнання і саморозвитку, така, що змінює себе відповідно до зовнішніх дій і внутрішніх потреб або здібностей; а педагог – фахівець, що постійно удосконалюється, змінює свою діяльність відповідно до поставлених цілей і т. д.;

– по-третє, розгляд освітніх і виховних проблем з позиції всіх наук про людину: соціології, психології, антропології, фізіології, генетики і так далі Це витікає з того, що педагогіка – наука, об'єднуюча все сучасне людське знання і що використовує всю наукову інформацію про людину на користь створення оптимальних педагогічних систем;

– по-четверте, орієнтація на системний підхід в дослідженні (структура, взаємозв'язок елементів і явищ, їх соподчиненность, динаміка розвитку, тенденції, суть і особливості, чинники і умови);

– у п'ятих, виявлення і вирішення протиріч в процесі навчання і виховання, в розвитку колективу або особи;

– і, нарешті, по-шосте, розробка зв'язків теорії і практики, ідей і їх реалізація, орієнтація педагогів на нові наукові концепції, нове педагогічне мислення при одночасному виключенні старого, відживаючого, подолання в педагогіці відсталості і консерватизму.

З сказаного вже ясно, що найбільш широке (філософське) визначення методології нам не підходить. У лекції вестимемо мову про педагогічне дослідження, і з цієї точки зору, розглядати методологію у вузькому сенсі, як методологію наукового пізнання у вказаній наочній області.

При цьому ширші визначення нам не слід опускати з поля зору, оскільки сьогодні потрібна така методологія, яка орієнтувала б педагогічне дослідження на практику, на її вивчення і перетворення. Проте робити це потрібно змістовно, на основі глибокого аналізу стану педагогічної науки і практики, а також основних положень методології науки. Просте “накладення” тих або інших визначень на область педагогіки не може дати необхідних результатів. Так, наприклад, виникає питання: якщо принципи і способи організації практичної педагогічної діяльності вивчає методологія, що ж залишається на долю самої педагогіки? Відповісти на це можна тільки визнанням очевидного факту – вивченням практичної діяльності в області освіти (практики навчання і виховання), якщо розглядати цю діяльність з позицій конкретної науки, займається не методологія, а сама педагогіка.

Узагальнюючи сказане вище, приведемо класичне визначення методології педагогіки. На думку одного з провідних вітчизняних фахівців в цій області В. У. Краєвського: “методологія педагогіки є система знань про структуру педагогічної теорії, про принципи підходу і способи добування знань, що відображають педагогічну дійсність, а також система діяльності по отриманню таких знань і обгрунтуванню програм, логіки, методів і оцінці якості дослідницької роботи”[2].

У цьому визначенні В.В. Краєвський, разом з системою знань про структуру педагогічної теорії, принципи і способи добування знань, виділяє систему діяльності дослідника по їх отриманню. Отже, предмет методології педагогіки виступає як співвідношення між педагогічною дійсністю і її віддзеркаленням в педагогічній науці.

В даний час особливо гостро стоїть далеко не нова проблема підвищення якості педагогічних досліджень. Посилюється спрямованість методології на допомогу педагогові-дослідникові, на формування у нього спеціальних умінь в області дослідницької роботи. Таким чином, методологія набуває нормативної спрямованості, і її важливим завданням стає методологічне забезпечення дослідницької праці.

Методологія педагогіки як галузь наукового пізнання виступає в двох аспектах: як система знань і як система науково-дослідної діяльності. При цьому маються на увазі два види діяльності – методологічні дослідження і методологічне забезпечення. Завдання перших – виявлення закономірностей і тенденцій розвитку педагогічної науки в її зв'язку з практикою, принципів підвищення якості педагогічних досліджень, аналіз їх понятійного складу і методів. Забезпечити дослідження методологічно – означає використовувати наявні методологічні знання для обгрунтування програми дослідження і оцінки його якості, коли воно ведеться або вже закінчено.

Названими відмінностями обумовлено виділення двох функцій методології педагогіки – дескриптивною, тобто описовою, такою, що припускає також і формування теоретичного опису об'єкту, і прескриптивной – нормативною, такою, що створює орієнтири для роботи педагога-дослідника.

Наявність цих функцій визначає і розділення підстав методології педагогіки на дві групи – теоретичні і нормативні.

До теоретичних підстав, що виконують дескриптивні функції, відносяться наступні:

– визначення методології;

– загальна характеристика методології науки, її рівнів;

– методологія як система знань і система діяльності, джерела методологічного забезпечення дослідницької діяльності в області педагогіки;

– об'єкт і предмет методологічного аналізу в області педагогіки.

Нормативні підстави охоплюють наступний круг питань:

– наукове пізнання в педагогіці серед інших форм духовного освоєння миру, до яких відносяться стихійно-емпіричне пізнання і художньо-образне відображення дійсності;

– визначення приналежності роботи в області педагогіки до науки: характер целеполагания, виділення спеціального об'єкту дослідження, застосування спеціальних засобів пізнання, однозначність понять;

– типологія педагогічних досліджень;

– характеристики досліджень, по яких учений може звіряти і оцінювати свою наукову роботу в області педагогіки: проблема, тема, актуальність, об'єкт дослідження, його предмет, мета, завдання, гіпотеза, положення, що захищаються, новизна, значення для науки і практики;

– логіка педагогічного дослідження і так далі

Цими підставами обкреслена об'єктивна область методологічних досліджень. Їх результати можуть служити джерелом поповнення змісту самої методології педагогіки і методологічної рефлексії педагога-дослідника.

У структурі методологічного знання Е.Г. Юдіним виділяються чотири рівні: філософський, загальнонауковий, конкретно-науковий і технологічний.

Зміст першого, вищого філософського рівня методології складають загальні принципи пізнання і категоріальний лад науки в цілому. Методологічні функції виконує вся система філософського знання.

Другий рівень – загальнонаукова методологія – є теоретичними концепціями, вживаними до всіх або до більшості наукових дисциплін.

Третій рівень – конкретно-наукова методологія, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, вживаних в тій або іншій спеціальній науковій дисципліні. Методологія конкретної науки включає як проблеми, специфічні для наукового пізнання в даній області, так і питання, що висуваються на вищих рівнях методології, такі, наприклад, як проблеми системного підходу або моделювання в педагогічних дослідженнях.

Четвертий рівень – технологічна методологія – складають методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, що забезпечують отримання достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включатися в масив наукового знання. На цьому рівні методологічне знання носить чітко виражений нормативний характер.

Всі рівні методології педагогіки утворюють складну систему, в рамках якої між ними існує певна супідрядність. При цьому філософський рівень виступає як змістовна підстава всякого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу пізнання і перетворення дійсності.