5.Протидії фінансовим злочинам на шляху інтеграції україни в європу. Боротьба з фінансовою злочинністю у країнах європи

Одним із актуальних питань щодо інтеграції в Європу є протидія фінансовим злочинам, відмивання грошей та злочини у транснаціональній сфері. Інтеграція нашої держави у світовий економічний простір практично неможлива без створення ефективної національної системи протидії легалізації кримінальних доходів.

Протидія фінансовим злочинам є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, вирішення якої для України є надзвичайно важливою і складною справою, що загрожує національній безпеці та конституційному ладу держави.

Загалом, ця протидія стає невід'ємною частиною сучасного державного і суспільного механізму, пронизуючи всі його структури та рівні. У щорічному міжнародному рейтингу серед країн, Україна за "Індексом сприйняття корупції – 2010" посідає 134 місце серед 178 країн, а за "Індексом економічної свободи – 2011" – 164 з 179 країн, де отримала назву "задушеної економіки". За міжнародною організацією "Трансперенсі Інтернешнл" на 19 січня 2011 р., Україна отримала 2,4 з 10 можливих балів. Разом з Україною 134 позицію розділили: Азербайджан, Бангладеш, Гондурас, Нігерія, Філіпіни, Сьєрра-Леоне і Зімбабве.

Група держав Ради Європи проти корупції (GRECO) на чолі з його президентом Драго Кос у Києві, зауважили, що Україна не бере в рахунок попередніх рекомендацій GRECO і не виконала жодних з 28 висновків, які затвердили у звіті міжнародні експерти для боротьби з корупцією в країні.

Рада Європи тепер сумнівається за доцільність розміщення коштів на другий Проект антикорупційної UPAC України. Для цього пропонується закликати іноземних інвесторів для створення Альянсу бізнесу, уряд України і розвідку, які будуть реагувати на дії проявів корупції. Група держав проти корупції (GRECO) була створена більш ніж десять років тому на Раді Європи. Ця структура допомагає ідентифікувати недоліки національної антикорупційної політики. Вона також забезпечує форум для обміну досвідом роботи у сфері профілактики та виявлення корупції.

Досліджуючи різні аспекти суспільних відносин через призму корумпованості владних структур, М.І. Мельник виділив низку показників, в яких проявляється корелятивний зв'язок між певними процесами, явищами тощо та рівнем, структурою і динамікою корупції.

Це, зокрема: рівень тінізації економіки; обсяг неофіційних доходів населення; частка готівки, яка перебуває у позабанковому обігу; існуючі "ножиці" між обсягом та характером господарської діяльності та її офіційними результатами; масштаби та динаміка ведення іноземного бізнесу в країні, іноземного інвестування, надання їй іншої фінансової допомоги; стан із дотриманням прав і свобод людини і громадянина; рівень довіри громадян до влади; їх психологічне ставлення до корупції як явища.

Головним напрямком України як правової держави щодо свого розвитку є інтеграція до Європи. Безумовно, одним із перших кроків на цьому шляху є адаптація законодавства України до законодавства країн Європейського Союзу.

Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої перебудови (1985-1991 рр.). Внаслідок зі здобуттям незалежності Україна отримала у спадок уже сформований тіньовий сектор. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позначилися й відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектору.

Щодо законодавчих важелів, які використовує Україна для протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей.

Реальний вплив на формування нинішньої економічної структури та майбутнього господарського середовища Європи Україна може здійснити шляхом динамічного розвитку та диверсифікації насамперед тих галузей економіки, що мають порівнянні й конкурентні переваги та є взаємодоповнюючими щодо європейських країн. Йдеться насамперед про машинобудівний і гірничо-металургійний комплекси, високотехнологічні виробництва, агропромислову сферу, транзитні перевезення, рекреаційно-туристичну галузь, фінансові й банківські послуги.

Надмірне оподаткування та недосконалість системи оподаткування також спровокували процеси значної "тінізації" економіки України. Сам термін "тіньова економіка" визначає ту її частину, яка ухиляється від сплати податків. Виходячи з цього пропоновані заходи з "детінізації" економіки умовно потрібно поділити таким чином:

● удосконалення системи оподаткування, зменшення податкового тиску;

● посилення контролю держави за фінансовими та товарними потоками суб'єктів господарської діяльності, зробивши його дієвішим, – це дало б можливість збільшити обсяги податкових надходжень;

● посилення адміністративної, фінансової та кримінальної відповідальності за несплату податків, або навпаки – амністувати "тіньові" доходи з одночасним поліпшенням умов оподаткування.

Головна проблема полягає в тому, що "злочинці брудних грошей" повсякчас винаходять нові способи перетворення злочинних грошей в цілком легальні. Сучасні злочинці за розвитком ідей і технологій завжди йдуть на крок уперед правоохоронних структур, покликаних з ними боротися. Шахраї регулярно змінюють і валюту, і способи легалізації грошей, а також використовують міжнародні фінансові організації для відмивання нелегальних коштів.

Основні способи відмивання ефективно можуть використовувати злочинці в усіх сферах економіки, особливо у фінансовому секторі, зовнішньоекономічній діяльності та промисловості.

Зокрема до основних правопорушень у фінансовій системі України належать протиправні кредитні операції та махінації з використанням бюджетних коштів. Зазвичай, для здійснення махінацій застосовується підроблена та сфальсифікована документація (бухгалтерська звітність, паспорти тощо), використовуються "компанії-оболонки".

Особливо "популярними" для відмивання грошей як в Україні, так і в світі залишаються кредитні та фінансові установи. Переважно для своїх махінацій "злочинці брудних грошей" використовують банки нерозвинених країн, де законодавства з боротьби з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом, або взагалі немає, або працює лише формально. Нелегальні фінанси вкладаються в депозити, цінні папери й навіть страхові поліси. Шляхи вивозу капіталу можуть бути різними. Це і фізичне переміщення готівки за кордон, і укладання зовнішньоекономічних контрактів щодо імпорту товарів, послуг, прав інтелектуальної власності, використання схем із залученням офшорних компаній. Як наслідок – для України протягом останніх років набули загальнодержавного характеру проблеми, пов'язані з відмиванням коштів через офшорні зони та незаконна компенсація відшкодуванням ПДВ.

Головною загрозою економічній безпеці є те, що ми створили відкриту економіку, яка значною мірою є тіньовою. Відкрита модель тіньової економіки провокує низку похідних загроз у сфері фінансової безпеки:

● деградація легальної економіки;

● вивезення за кордон тіньових капіталів, заощаджень і нагромаджень;

● скорочення можливостей бюджету і підприємств вимагає іноземних кредитів, які за умов корупції спрямовуються у тіньовий сектор і повертаються за кордон у вигляді капіталу окремих осіб; утворений таким чином зовнішній борг обслуговується за рахунок бюджету (держбюджет "приватизується" тіньовим сектором і навіть справа формування бюджету переходить до рук лобістів);

● іноземний сектор не робить інвестицій в економіку країни, а заощаджує отриманий тіньовий капітал під відсотки. Якщо економіка США зазнала значних змін, передусім у банківсько-фінансовому секторі, будівництві, автомобілебудуванні, то в Україні – все по-старому.

Деградація легальної економіки, як загроза у сфері фінансової безпеки – це перша структурна криза української економіки. Водночас, це криза переходу від нинішньої системи індустріального виробництва до нової системи виробництва – постіндустріального. Масштабність цих процесів зумовлює їх тривалий характер. Багато існуючих галузей просто зникнуть. Замість них з'являться нові сектори економіки. Цей процес змінить розуміння багатства і могутності, геополітичні оцінки і пріоритети.

У найближчі 7, максимум 10 років, Україна повинна сформувати кістяк нової економіки. Потім вікно можливостей закриється, і їй доведеться для модернізації витратити набагато більші ресурси, отримавши значно менші результати. А якщо враховувати, що такими ресурсами ми не володіємо і не будемо їх мати в найближчі десятиліття, то ми ризикуємо безнадійно відстати від світових процесів розвитку.

Без докорінного реформування у протидії фінансовим злочинам, яке є одним з найактуальніших соціальних проблем сучасності системи державного управління, подолати цей опір буде не можливо. Крім того, наша економіка інтенсивно покладалась на резерви в іноземній валюті для підтримки економічного розвитку, що призвело до значного довготермінового дефіциту рахунків поточних операцій. Значна його частина фінансувалася за рахунок припливу капіталу, який не створює заборгованості, – прямих іноземних інвестицій. Одночасно зростали зовнішні запозичення, особливо з боку приватного сектору економіки. Іноземне фінансування підтримувало зростання кредитів в іноземній валюті навіть для позичальників, які не отримують доходів в іноземній валюті.

Легкий доступ до дешевого фінансування і високі ціни на споживчі товари пом'якшили необхідність енергійного втілення в життя важких реформ інфраструктури, комунальних підприємств, освіти, охорони здоров'я, безпеки суспільства.

Заможні верстви населення контролюють економічну ситуацію та спрямовують фінансові потоки за кордон, де вони працюють з більшою ефективністю. Бідні верстви, не зайняті в деградованому легальному виробництві, змушені: пропонувати робочу силу тіньовому сектору та експортувати її за кордон; жити на державну допомогу із соціального захисту, яка весь час зменшується. Посилюється розшарування суспільства, що призводить до конкуренції між класами за контроль над державою і зростання соціального напруження.

Для забезпечення виходу економіки з тіні в Україні можливий тільки за умов стимулювання з боку держави процесів легальних заощаджень і нагромаджень середнього класу. Україна поступово повертає довіру міжнародних фінансових інститутів, бо своєчасно виконує свої боргові зобов'язання.

Так, у 2010 р. Україна повернула довіру не тільки міжнародних фінансових інститутів, але й інвесторів. Виконання зобов'язань перед кредиторами свідчить передусім про те, що економіка України поступово долає наслідки економічної кризи і починає наповнювати держбюджет. Ефективність легалізації економіки та пов'язаної з цим системної протидії корупції залежить від дотримання таких концептуальних принципів, як: наукова обґрунтованість, системність, послідовність, врахування інтересів усіх верств населення, задіяних у неофіційній господарській діяльності. Системний характер заходів легалізації господарства чи протидії корупції зумовлений тим, що ці негативні явища стосуються соціально-економічної системи країни.

БОРОТЬБА З ФІНАНСОВОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ

У місті Братислава відбувся Третій Міжнародний колоквіум з питань транснаціональної злочинності в Східній та Центральній Європі “Транснаціональна організована фінансова злочинність і корупція ”, проведений Національною академією поліції Словаччини. В роботі колоквіуму приймали участь провідні фахівці кримінологи та криміналісти з Нідерландів, Великої Британії, Бельгії, Німеччини, Австрії, Чехії, Словенії, США, України та Словаччини. У результаті роботи було вироблене міжнародне поняття фінансових злочинів: фінансові злочини – це злочини, які спрямовані проти фінансових інститутів (як державних, так і приватних) і вчинені з використанням фінансових систем та відносин, за допомогою фінансових документів. Найбільш яскравими прикладами фінансових злочинів є ухилення від сплати податків, банківське шахрайство та легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом. Соціальна небезпека фінансових злочинів полягає в особливо великих розмірах матеріальної шкоди.

Потерпілими від фінансових злочинів є не тільки окремі фінансові інститути, а й всі платники податків, оскільки страждає завжди фінансова система певної держави чи групи держав (наприклад, Європейський Союз).

Боротьба з фінансовими злочинами у сучасному світі є однією з найактуальніших проблем. Не дивлячись на те, що останні складають всього 10-15% від загальної кількості злочинів, вони завдають багато клопоту правоохоронним органам держав. Зокрема, останнім часом злочинці все частіше використовують світову банківську систему і офшорні зони для легалізації прибутків, отриманих від ухилення від сплати податків та різних видів шахрайства. Це значно ускладнює процес розкриття і розслідування таких злочинів.

Найбільш розповсюдженими у світі злочинами у фінансовій сфері визнано наступні.

Банківське шахрайство. Що кількість злочинів у банківському секторі країн Центральної Європи з 2000 року зросла в декілька разів. Пояснювалося це розширенням міжнародної системи міжбанківських електронних платежів, введенням в обіг великої кількості банківських пластикових карток і розширенням інтеграції країн Європейського Союзу. Найбільшу кількість злочинів в банківському секторі складають незаконні дії з пластиковими картками, які включають їх підробку, використання підробленої або чужої (викраденої/знайденої) пластикової картки. Різке зростання кількості користувачів карток ускладнює контроль та профілактику злочинів з боку як банків, так і правоохоронних органів. Наприклад, в Словаччині на сьогодні існує приблизно 3,4 мільйони користувачів пластикових карток і правоохоронці визнають, що не готові ефективно контролювати величезну кількість розрахункових операцій. В Україні обсяги операцій з пластиковими картками (у тому числі незаконних) на даний час значно менші, але є тенденція до їх зростання. У Кримінальному кодексі України встановлена відповідальність за незаконні дії з розрахунковими документами, в тому числі і пластиковими картками (ст. 200 КК).

Іншим видом злочинів, що вчиняється у банківській сфері, приводять до величезних збитків і завдають певних труднощів для правоохоронних органів щодо їх попередження і розслідування є зловживання електронними системами розрахунків. За данними фахівців, в практиці правоохоронних органів європейських країн такі злочини зустрічається не так часто. Більшість з них вчиняється працівниками банків і саме банки, турбуючись про свою репутацію, беруть на себе функцію розслідування. Інша ситуація складається, коли на банки посягають аутсайдери або “хакери”, які отримують доступ до рахунків клієнтів банків через Інтернет шляхом злому електронних систем захисту банку. В Центральній Європі, на відміну від Західної, на сьогодні таких злочинів не зареєстровано, однак спроби трапляються. Наприклад, пані Угрінова, працівник служби безпеки одного з найкрупніших банків Словаччини, привела приклад, коли її банк майже не став жертвою “хакера”. Програміст з Братислави скопіював офіціальну сторінку банку в Інтернет на власний сервер, удосконалив її і з’явився в Інтернеті під іменем цього банку. Завдати шкоди своїми діями він не встиг, оскільки його швидко було викрито за допомогою поліції і заарештовано.

Легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом. Учасниками колоквіуму було також переглянуто ставлення до легалізації злочинних прибутків. Легалізація це ніщо інше як схеми менеджменту, тобто управління, матеріальними цінностями, які були отримані злочинним шляхом. Злочинці по різному використовують здобуті кошти та матеріальні цінності: продають, використовують особисто, купують нерухомість, автотранспорт тощо. Крім того, вони вкладають їх в легальний або нелегальний бізнес, пенсійні фонди тощо.

Останнім часом легалізація злочинних прибутків набула нових форм. Так, злочинці все частіше використовують фіктивні підприємства, банківські рахунки яких знаходяться за кордоном. Також активно використовуються поштові грошові перекази, договори позик (в більшості випадків з нульовими процентами), інвестиційні проекти, контрабанда готівки. З урахуванням цього прослідити рух коштів і доказати нелегальне джерело їх походження правоохоронним органам буває досить важко.

Найбільш сприятливими місцями для легалізації злочинних прибутків є офшорні зони. Легкість, з якою пересічна особа може придбати офшорну компанію або навіть банк сприяють злочинцям. Наприклад, сьогодні це можливо зробити навіть через Інтернет.

Боротьба з легалізацією вимагає удосконалення законодавства. Вона завжди пов’язана з розкриттям банківської таємниці тому потребує спеціального законодавчого врегулювання. Особливої уваги заслуговує законодавче закріплення обов’язків банків доповідати правоохоронним органам про сумнівні операції та саме визначення сумнівної операції. Традиційно до таких операцій відносяться: зняття/внески великої кількості готівки, відкриття банківського рахунку за 1-3 дні перед операцією тощо. Особлива увага повинна приділятися дослідженню руху грошових коштів на щойно відкритих рахунках, а також використання так званої політики “знай свого клієнта” та градація клієнтів банку в залежності від їх прихильності до легалізації злочинних прибутків. Такі заходи сприяють більш ефективному виявленні “брудних” грошей в момент їх обігу у банківських розрахункових системах. Наприклад, в Словаччині з 1 січня 2001 року введено в дію нову редакцію закону “Про конролювання легалізації злочинних прибутків”, який дав визначення сумнівної операції, зобов’язав банки виявляти такі операції, робити їх попередню перевірку і у випадку підтвердження підозри доповідати до поліції. Слідчий служби безпеки Словацького банку “Tatra Banka”, пані Стієранка, доповіла, що за 9 місяців існування цього закону її банк викрив 173 сумнівних операції і після ретельної їх перевірки матеріали про 39 з них передав до поліції для розслідування.

Подібні заходи передбачено і в Україні. Так Закон України “Про банки і банківську діяльність” в главі 11 “Запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом”, у статті 64 також дає визначення сумнівної операції, але воно носить дуже загальний характер і потребує роз’яснення з боку Національного банку. Також введено поняття “значної операції”, яка має перевірятися за тими ж правилами, що й сумнівна операція. У Кримінальному кодексі України крім цього встановлено кримінальну відповідальність за вчинення дій, спрямованих на легалізацію любих злочинних прибутків та сприяння легалізації (ст. 209 КК). Який ефект матимуть ці заходи у нашій державі, покаже час. На сьогодні ж ситуація не дуже оптимістична.

Зокрема, найбільше від легалізації злочинних коштів потерпають саме країни з перехідною економікою. Особливо було виділено те, що росіяни і українці обкрадають свої країни як ніхто більше у всьому світі. Найбільша кількість “брудних” грошей потрапляє до європейських банків саме з цих країн. Майкл Ліві, професор університету Уельсу в місті Кардіф, зауважив, що хоча “брудні” грошові кошти і були отримані в результаті вчинення злочину, вони в кінці кінців інвестуються в економіку країни і приносять користь, якщо застосовуються у легальному бізнесі. А найгірше і найбільш небезпечно для країни, коли ці гроші покидають її економіку назавжди і починають працювати в іншому місці. Але з іншого боку, можливість використовувати злочинні прибутки для подальшого збагачення заохочує вчинення злочинів, тому з легалізацією потрібно боротися самим активним чином.

Боротьба з легалізацією злочинних прибутків у країнах Європи здійснюється на національному та міжнародному рівнях за трьома напрямками: банківському (коли юридичні та фізичні особи вступають до фінансових відносин та здійснюють відповідні оперції); поліцейському (при здійсненні оперативно-розшукових заходів та розслідуванні викритих злочинів); та міжвідомчому (взаємодія між банками та правоохоронними органами шляхом обміну інформацією, включаючи оперативно-розшукову).

Особливості суб’єкта фінансових злочинів. Механізм вчинення фінансових злочинів завжди носить складний характер, тому скоїти їх одноособово дуже важко. У зв’язку з цим суб’єктом скоєння фінансових злочинів майже завжди є організовані злочинні групи. Виділяють два види таких злочинних груп: кримінальні мережі і кримінальні організації. В основу такої градації він поклав ступінь організованості та зв’язків між учасниками злочинної групи. Кримінальні мережі складаються зі злочинців, які збираються разом час від часу для скоєння злочинів, але вони рівноправні партнери і не залежать один від одного. Кримінальна організація характеризується чіткою вертикальною (розподіл влади) і горизонтальною (розподіл праці) структурами. Зв’язки між учасниками кримінальної організації сильніші і носять більш постійний характер. До структури кримінальної організації, що працює в фінансовій сфері входять: (1) керівник, так званий “мозок”; (2) виконавці основних операцій: шахраї меншого ґатунку, куплені банківські службовці та бізнесмени-посередники (інколи їх називають “білі коні”); (3) помічники, їх називають по-різному: “солдати”, “вояки” або “бігуни”.

Найбільшу небезпеку мають керівники і організатори фінансових злочинів – мозок всіх махінацій. Вони продумують схему злочину і контролюють виконання окремих операцій виконавцями. Організатори знаються дуже добре на фінансових системах та відповідному законодавстві, як міжнародному так і окремих країн Східної та Центральної Європи. Середній вік «мозку» приблизно 50-70 років, вони ніколи не притягалися до кримінальної відповідальності, мають дипломатичні паспорти і дуже професійно уникають контактів з правоохоронними органами. Вони завжди створюють офіси в готелях, оперують великими сумами грошей, якщо необхідно звертаються за допомогою до фахівців, які беруть завжди високі проценти, мають на зв’язку міжнародних нотаріусів. На сьогодні в Європі працює біля 500 таких шахраїв. Останнім часом вони стали більш небезпечними, оскільки об’єднують свої зусилля, створюючи великі кримінальні мережі.

Виконавці укладають відповідні угоди, знаходять банківських службовців, підкупають правоохоронців, підроблюють документи тощо. Вони поводяться дуже обережно, їх діяльність дуже схожа на нормальне ведення бізнесу. Бізнесмени-посередники (“білі коні”) надають свої розрахункові рахунки та реквізити підприємств для здійснення необхідних операцій. Виконавці знайомі з “мозком”, працюють з ним в контакті.

До функцій “солдатів” входить відкриття банківських рахунків, створення фіктивних фірм, якщо це потрібно, оренда приміщення під офіси, отримання готівки в банках. Як правило вони найчастіше потрапляють до правоохоронних органів. Вони мають обмежену інформацію про виконавців і взагалі не знають керівника або організатора. Їх знання про весь обсяг операції також обмежені, оскільки вони виконують лише часткові доручення.

Особливості розслідування фінансових злочинів. Основне місце в розслідуванні фінансових злочинів займає фінансове розслідування. Таку форму розслідування було виділено окремо групою провідних європейських вчених. Вони визначили його так: фінансове розслідування – це збирання, комплектація, вивчення і аналіз фінансової та/або пов’язаної з нею інформації для забезпечення цілей правоохоронної діяльності. Воно має тактичні та стратегічні завдання. До тактичних відносяться: пошук та отримання доказової інформації; виявлення, арешт та конфіскація коштів; блокування незаконних прибутків. Стратегічні включають: (1) збір інформації тактичного характеру по окремим видам правопорушень (наприклад, легалізація коштів, добутих злочинним шляхом), по галузям торгівлі та виробництва (наприклад, торгівля нерухомістю), або по суб’єктам, які входять до категорії ризику (наприклад, працівники офшорних компаній) та іншої інформації, яка потенційно може бути трансформована у докази; (2) визначення індикаторів ризику ведення бізнесу та відхилень від стандартної бізнесової практики, які приводять до вчинення правопорушень; (3) підтримка політики попередження злочинів бізнесменами шляхом визначення способів вчинення злочинів в окремих регіонах та галузях, а також засобів (технічних та фінансових), які можуть бути ефективно використані у боротьбі зі злочинністю; (4) підвищення ефективності розслідування шляхом аналізу попереднього досвіду з послідуючим його вдосконаленням; (5) розробка державної політики з попередження злочинності як то: внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, реформування правоохоронних органів та структур, розвиток слідчих навичок. Фінансове розслідування на думку фахівців притаманне любому корисливому злочину, оскільки при його розслідуванні виникає необхідність пошуку, вилучення матеріальних цінностей та відшкодування шкоди потерпілим.

Також було запроваджено новий термін: “фінансові відбитки” в кримінології і криміналістиці. Суть його полягає в тому, що кожна операція з грошовими коштами або їх еквівалентами відображається в різноманітних документах. Сукупність документів, що відображають господарську операцію та інформації, що міститься в цих документах, є індивідуальною для кожного суб’єкта господарювання. Таким чином кожна юридична особа при здійсненні фінансової діяльності залишає притаманні їй сліди, які за своїми ідентифікаційними ознаками порівнюються з відбитками пальців людини. Фінансові відбитки відрізняються від людських тим, що приховування людиною своїх природних відбитків пальців не тягне за собою відповідальності і не сприяє вчиненню злочинів. Приховування ж фінансової інформації та відповідних документів є одним з кроків вчинення або маскування фінансового злочину і тягне за собою кримінальну та адміністративну відповідальність. На мою думку, якщо вводити термін “фінансові відбитки” до обігу і порівнювати його з людськими відбитками пальців, перш за все увагу треба звернути на ідентифікаційні номери та коди, що присвоюються юридичним особам при їх реєстрації в органах місцевого самоврядування, в податковій адміністрації та номера банківських рахунків. Я пояснюю це тим, що саме ця інформація “прив’язує” певний суб’єкт господарювання до відповідних операцій і саме вона може бути порівняна з папілярними візерунками на руках людини.

Стратегії на майбутнє. В боротьбі з фінансовими злочинами найбільш важливим є співробітництво, яке повинно працювати за такими напрямками: (1) співробітництво між правоохоронними органами на національному рівні; (2) співробітництво між правоохоронними органами на міжнародному рівні; (3) співробітництво між банками на національному рівні; (4) співробітництво між банками на міжнародному рівні; (5) співробітництво між банками та правоохоронними органами на національному рівні та (6) співробітництво між банками та правоохоронними органами на міжнародному рівні.

Однією з форм ефективного співробітництва було названо створення спільних поліцейських і банківських баз даних про фінансових шахраїв та фізичних/юридичних осіб, що мають справу з “брудними” грошима. Бази даних з профілями фіктивних фірм, програмне забезпечення, яке б автоматично впізнавало сумнівну операцію і не проводило її, є також ефективними засобами боротьби з фінансовою злочинністю. Однак з іншого боку, представник США, зазначив, що не дивлячись на високий рівень комп’ютеризації його країни, кількість фінансових злочинів залишається майже найбільшою у світі. Іншими словами комп’ютеризація правоохоронної діяльності не найбільш ефективний спосіб подолання фінансової злочинності.

Організаційні заходи щодо реформування та створення нових правоохоронних органів та підрозділів також мають важливе значення. Як показує практика правоохоронних органів європейських держав, спеціальні підрозділи, що були створені для боротьби з фінансовими злочинами і “відмиванням” грошей, не виправдали покладених на них надій. Їх робота виявилась не ефективною. Однією з причин такої ситуації є недостатній рівень знань зі спеціальних питань, пов’язаних з фінансовою діяльністю, фінансовим законодавством і схем легалізації злочинних прибутків. Спроби надання таких знань всім службовцям, що тим або іншим чином стосуються фінансового контролю, були прийняті в Словаччині. Там було створено Центр знань з “відмивання” грошей, де проходять підвищення кваліфікації співробітники податкової адміністрації.

Іншим негативним чинником учасниками колоквіуму було визнано розподіл функцій з профілактики та розслідування фінансових злочинів між декількома органами в одній державі. Таким чином накопичений останнім часом в Східній та Центральній Європі досвід боротьби з фінансовою злочинністю показує, що для найбільш ефективної боротьби з цими злочинами в державі повинен бути створений єдиний орган, відповідальний за профілактику і розслідування всіх видів фінансових злочинів. Бажано щоб він був підпорядкований або Податковій адміністрації, або Міністерству фінансів.

Висновок. Економічна інтеграція потребує інтеграції зусиль щодо захисту спільних економічних, фінансових систем, а для одинадцяти країн Європейського Союзу і спільної валюти від злочинних посягань. Державна політика України також спрямована на інтеграцію з країнами Європи, тому участь українських фахівців у сфері правоохоронної діяльності є дуже важливим і корисним для подальшого розвитку нашої держави.