2. Поняття фінансових злочинів та їх загальна характеристика

В умовах становлення України як незалежної держави паралельно відбувалися процеси формування законодавчої системи і розвитку ринкової економіки, що стало причиною неефективності державного регулювання останньої, а також виникнення потужного тіньового сектору через наявність суттєвих прогалин у законодавчих і нормативно-правових актах. Доказом цього виступає той факт, що вже від початку року на початок 2012р. почастішали злочини в кредитно-фінансовій сфері, про що було заявлено в Департаменті боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. На цей момент вже розглядалося 500 кредитних справ, 70 керівників було притягнуто до відповідальності, також почастішали розкрадання кредитних коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та підробка документів у банках

Таким чином, проблема фінансової злочинності є актуальною на сьогоднішній момент, особливо в умовах фінансової кризи. Для її вирішення слід визначити сутність і детермінанти скоєння цих злочинів.

Фінансові злочини – це злочини, які спрямовані проти фінансових інститутів (як державних, так і приватних) і вчинені з використанням фінансових систем та відносин, за допомогою фінансових документів.

Критеріями віднесення злочинних діянь саме до фінансових є:

1) наявність певного предмета посягання — матеріальних коштів (грошові кошти, валютні кошти, цінні папери, інші матеріальні кошти);

2) порушення процесу їх нормального, законного руху, або ж створення умов порушення вказаного процесу;

3) в цілому єдність видового об'єкта посягання — правовідносин у сфері фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.

Метою вказаних злочинів є порушення нормального руху фінансових і матеріальних коштів, що призводить до переміщення їх до «зацікавлених» осіб або до утримання у цих осіб.

Класифікацію злочинів у кредитно-фінансовій можна представити таким чином. За узагальненою кримінологічною ознакою вони бувають:

1) майнові злочини, які межують з посяганням на кредитно-фінансову систему (ст. 190, 191 та інші статті Кримінального кодексу України – далі КК);

2) посягання, що містить ознаки розкрадання (ст. 205 Фіктивне підприємництво КК);

3) злочини, які безпосередньо заподіюють шкоду кредитно-фінансовій системі (ст. 199, 200, 209, 224 КК);

4) злочини, що містять ознаки порушень меж службових повноважень (ст. 209-1, 223-1 КК);

5) злочини, вчинювані у сфері службової діяльності, які сприяють посяганню на кредитно-фінансову систему (ст. 364 Зловживання владою або службовим становищем -369 КК);

6) злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж, що сприяють посяганню на кредитно-фінансову систему (ст. 361-363 КК).

За тотожністю ознак безпосередніх об'єктів:

1) злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення й використання грошей, цінних паперів, знаків поштової оплати та інших паперів, що мають вартісний вираз (ст. 199, 200, 223-1 Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів ,223-2, 224 КК);

2) злочини, що посягають на суспільні відносини в сфері забезпечення законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів діяльності в кредитно-фінансовій системі (ст. 205, 209 Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, 209-1, 222 Шахрайство з фінансовими ресурсами КК).

Щодо питання класифікації злочинів у КФС за видом об’єкта посягання, то ця класифікація може мати такий вигляд:

1. Злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення й використання грошей, цінних паперів, знаків поштової оплати та інших паперів, що мають вартісний вираз: ст. 199 Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, 200 Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення, 224 Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів КК.

2. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері валютного регулювання.

3. Злочини, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення інтересів юридичних чи фізичних осіб та держави, пов’язаних з неплатоспроможністю: ст. 219 Доведення до банкрутства КК.

4. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів діяльності в КФС: ст. 205 (фіктивне підприємництво), 209(Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, 222 Шахрайство з фінансовими ресурсами КК.

Виходячи із знань про структуру КФС, можемо провести класифікацію злочинів за критерієм – вид діяльності в КФС, на який посягає злочин (місце вчинення злочину). До даної групи належать:

1) злочини, що вчиняються в банківських установах;

2) злочини, що вчиняються в спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових установах;

3) злочини, що вчиняються в установах поштово-ощадної системи.

Необхідно вказати, що, провівши кримінологічну класифікацію злочинів у КФС, ми зможемо окремо виділити злочини, що безпосередньо посягають на КФС, і злочини, що за об’єктом посягання пов’язані з КФС. Аналіз злочинів, що вчиняються безпосередньо в КФС, дає змогу встановити, що шляхом зловживання посадовим становищем можуть вчинятися такі посягання: незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконні дії у разі банкрутства, шахрайство з фінансовими ресурсами, порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів.

Слід зазначити, що завдати шкоди кредитно-фінансовим відносинам можуть також злочини, які головним чином спрямовані на суспільні відносини щодо забезпечення нормальної діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, окремої організації, підприємства та установи, але поряд з цим шкода у зв’язку з даним посяганням завдається і КФС. До таких посягань необхідно віднести злочини у сфері службової діяльності: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання хабара.

Складніше провести відмежування злочинів, коли суспільно небезпечні діяння спрямовуються на декілька об’єктів: власність, кредитно-фінансову сферу, життя і здоров’я одночасно. Нерідко злочини посягають спочатку на КФС, потім посягання переходить на відносини власності чи життя та здоров’я, або навпаки. Певно, у таких випадках слід кваліфікувати по усіх ознаках складу злочину, відокремлюючи головні ознаки об’єкта і суб’єктивної сторони. До таких складних злочинів потрібно віднести фіктивне підприємництво; легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом; шахрайство; привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем тощо. Очевидно при складних ситуаціях злочини слід аналізувати окремо, а потім за сукупністю.

Проведений аналіз злочинів у КФС під кутом критерію посягання останніх на декілька сфер суспільних відносин дає змогу провести наступну класифікацію:

– корисливі злочини, що посягають на кредитно-фінансові відносини та вчиняються шляхом порушення меж посадових повноважень і не мають ознак розкрадання: ст. 219, КК;

– корисливі злочини, які при посяганні на відносини в сфері службової діяльності завдають шкоду окремому комплексу кредитно-фінансових відносин: ст. 364 Зловживання владою або службовим становищем, 365 Перевищення влади або службових повноважень, 366 Службове підроблення, 367 Службова недбалість, 368 Одержання хабара, 369 Пропозиція або давання хабара КК;

– корисливі злочини, що посягають на кредитно-фінансові відносини без порушення меж посадових повноважень та без ознак розкрадання: ст. 199, 200 Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення, 205 Фіктивне підприємництво, 209 Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, 224 Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів КК;

– корисливі злочини, що посягають на КФС та можуть мати ознаки розкрадання: ст. 205, 209 КК;

– злочини проти власності, що мають ознаки розкрадання та є основними причинами та умовами посягання на КФС: ст. 190 Шахрайство, 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем КК та інші майнові злочини.

З наведеного випливає, що фінансова злочинність включає широке коло злочинів, особлива небезпечність яких полягає в тому, що вони, по-перше, спричиняють істотну шкоду економічним інтересам держави, по-друге, ці злочини здебільшого пов'язані з учиненням інших, інколи значно небезпечніших, злочинів - хабарництва, посадового підлогу, розкрадання коштів в особливо великих розмірах. Нарешті викликає занепокоєння те, що ці злочини вчиняються організованими групами з використанням транснаціональних злочинних зв'язків, що сприяє відмиванню "брудних" коштів, одержаних злочинним шляхом, конвертації безготівкової національної валюти у готівку іноземної (дол. США), призводить до спустошення державної скарбниці, формування "чорного" ринку послуг, невпинного зростання фінансових шахрайств тощо.

Навіть фрагментарний аналіз проблем боротьби з фінансовою злочинністю дозволяє зробити висновок, що серед чинників, які знижують ефективність боротьби з криміналізацією фінансової сфери, центральне місце займають:

• прогалини та суперечності у нормативно-правовій базі, яка регулює цю діяльність;

• низький рівень профілактичної роботи;

• неналежна координація діяльності правоохоронних органів;

• нерозробленість методик виявлення та розслідування злочинів у фінансово-кредитній, банківській сферах;

• відсутність єдиної статистики; та ін.

У зв'язку з цим тематика наукових досліджень, правоохоронна та правозастосовна практика вимагають ретельного аналізу і мають бути орієнтовані на реалії сьогодення