3. Детермінанти фінансової злочинності

Детермінанта – це комплекс причин та умов, сумісна дія яких викликає наслідок, злочинність і злочин

1. Детермінанти організаційно-господарського характеру – це недоліки в організації виробничо-господарської діяльності підприємців, що сприяють формуванню і реалізації у її суб’єктів анти суспільної орієнтації та мотивації. До них відносяться:

- упущення у системі матеріально-технічного постачання (вони створюють умови для придбання за хабарі фондованих матеріалів, сировини та ін.);

- недоліки в здійсненні бухгалтерського обліку, оформленні господарських і фінансових операцій (закупівля сільгосппродукції у населення проводиться за взаємною домовленістю продавця і підприємця-покупця, що дозволяє останнім привласнювати різницю у вартості продукції шляхом фальсифікації документів, а також через завищення цін на готову продукцію). Однією з детермінант корисливих злочинів є труднощі у придбані та оренді транспортних засобів, що обумовлює хабарництво та інші злочини.

2. Детермінанти кадрового характеру суттєво впливають на рівень даної злочинності. Однією з детермінант цього виду можна назвати незаконне обіймання певної посади особою, що має судимість за корисливі злочини.

3. Детермінанти нормативно-правового характеру полягають у недосконалості чинного законодавства, що є сприятливою умовою для хабарництва та інших фінансових злочинів.

В.Пивоваров виділив наступні фактори фінансової злочинності:

1. Фактори об’єктивного (економічні відносини) і фактори суб’єктивного характеру.

2. Причини (економічні фактори) й умови (соціальні, суспільно-психологічні, політичні й правові фактори).

До економічних факторів можна віднести:

- існування органічного зв'язку фінансової злочинності з ринковими відносинами, в основі яких лежить приватна власність, ідея вільного підприємництва, про що свідчить відсутність фінансових злочинів у жорстко врегульованій командно-адміністративній системі СРСР і поява таких у ринковій економіці всіх пострадянських держав;

- наявність мотиву корисливої зацікавленості, тобто ухилення від сплати податків через занижений рівень офіційних доходів населення в порівнянні з рівнем забезпечення фізіологічного виживання;

- наявність мотиву корпоративної зацікавленості, тобто ухилення від сплати податків і шахрайство з фінансовими ресурсами «на благо підприємства, його працівників та інтересів підприємницької справи». Так, виявлені численні випадки, коли приховані від оподатковування кошти в подальшому використовувались керівниками суб'єктів господарської діяльності не на особисте споживання, а на потреби виробництва (для запуску додаткових потужностей, реконструкції підприємства, впровадження нових технологій, забезпечення конкурентоспроможності продукції тощо), погашення заборгованості по кредитах, виплати заробітної плати працівникам.

- наявність економічної та соціально-правової обумовленості негативного ставлення до законодавчих розпоряджень та їх дотримання і виконання. Так, частина громадян ухиляються від сплати податків, щоб вижити, частина - щоб заподіяти шкоди державі. Крім того, більшість вказує на те, що розвиток бізнесу в Україні без порушення податкового законодавства неможливий.

Соціально-психологічні фактори є наслідком дії економічних, політичних, соціально-управлінських факторів, що детермінують фінансову злочинність, бо вони відбиваються у суспільній свідомості й значною мірою впливають на ставлення окремого громадянина до існуючої податкової і фінансово-кредитної системи.

3. Залежно від природи і значення у факторному комплексі детермінанти фінансових злочинів можна розділити на:

- Ті, що привертають. До них слід віднести стан фінансового законодавства в країні, серйозні прорахунки в правовому вихованні багатьох верств населення, особливо молоді, скрутне становище підприємництва в Україні в цілому, триваючий процес формування ринкової економіки, політичні кризи в країні й в світі. У причинно-наслідковому комплексі фінансової злочинності ці фактори за часом діють першими.

- Ті, що провокують. Сюди відносяться переважно ті детермінанти, що мають суб'єктивний характер, а саме психологія користолюбства, що породжує впевненість у можливості «відступу» від чинного закону, а також фактор спостерігання масових випадків фінансових правопорушень з боку інших осіб, що є своєрідним «навчанням» злочинній поведінці. Крім того, провокувати злочин може й реальне становище конкретної підприємницької справи (необхідність розширення масштабів діяльності, освоєння нових видів продукції, послуг). Ця група факторів діє поряд або услід факторів, що привертають, тобто тоді, коли є «фундамент» у вигляді таких факторів.

- Ті, що сприяють. До цієї групи В.Пивоваров відніс такі фактори, як складність документального обліку та ведення підприємницької діяльності, незадовільний стан боротьби з цим різновидом злочинності тощо. За часом третя група факторного комплексу діє звичайно останньою, хоча ці фактори відомі ще задовго до вчинення того або іншого злочину.