21

Особливості розслідування злочинів у сфері фінансової діяльності лекція 1. Тема: поняття та проблемні питання протидії фінансовим злочинам в україні та світі. План

1. Поняття та зміст фінансово-кредитної сфері як об’єкта злочинного посягання

2. Поняття фінансових злочинів їх загальна характеристика

3. Детермінанти фінансової злочинності

4. Профілактика фінансових злочинів

5. Протидії фінансовим злочинам на шляху інтеграції України в Європу. Боротьба з фінансовою злочинністю у країнах Європи

1. Поняття та зміст фінансово-кредитної сфері як об’єкта злочинного посягання

Керуючись тим, що норми права покликані регулювати відносини що складаються у суспільстві, у тому числі і економічні відносини, перш ніж заглиблюватися в правову матерію в сфері фінансів і кредиту, необхідно розглянути деякі економічні (поняття) категорії, пов'язані з ними.

В економічній літературі під фінансами розуміються грошові відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства в зв'язку з формуванням грошових доходів і накопичень у суб'єктів господарювання і держави і використанням їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства.

Поняття "фінансова система" може вживатися в літературі, як у вузькому, так і в широкому сенсі.

У вузькому сенсі фінансова система являє собою сукупність фінансових інститутів, що здійснюють в межах своєї компетенції фінансову діяльність, кожний з яких сприяє утворенню і використанню відповідних грошових фондів.

У широкому сенсі фінансова система - це не тільки сукупність усіх фінансових установ країни, але і сукупність відносно відокремлених і одночасно взаємозалежних сфер і ланок фінансових відносин. Кредит являє собою рух позичкового капіталу в грошовій формі від власника до позичальника на умовах платності, терміновості і поворотності.

Поняття "кредитна система", так само як і поняття "фінансова система", може вживатися в двоякому сенсі:

• як сукупність інститутів, що організують кредитні відносини (кредитна система в вузькому розумінні);

• як сукупність кредитних відносин та інститутів, що організують ці відносини (кредитна система в широкому сенсі) ".

Останнім часом в економічній та юридичній літературі все частіше використовується така узагальнююча категорія, як "фінансово-кредитна система". У широкому сенсі її можна визначити як сукупність:

а) фінансово-кредитних відносин, тобто відносин за освітою, розподілу, використання централізованих та децентралізованих грошових коштів, а також відносин за освітою, розподілу, використання централізованих та децентралізованих грошових коштів, а також відносин по руху позичкового капіталу;

б) учасників фінансово-кредитних відносин.

Поняття "учасник фінансово-кредитних відносин", стосовно до карного права, більш точно відображає їх суб'єктивний склад, ніж термін "інститут". Це пов'язано з тим, що в зазначені відносини можуть вступати не тільки держава, в особі своїх органів влади і управління, або юридичні особи, а й фізичні особи. Останні є суб'єктами як відносин з кредитування (у якості позичальників), так і відносин, що виникають у процесі розподілу валового суспільного продукту (наприклад, як платники податків - у відносинах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків до бюджету).

Таким чином, за змістом вищенаведених визначень, кредитні відносини існують нерозривно від інститутів, їх організовують. У той же час сфера фінансово-кредитних відносин включає не тільки відносини, що виникають між спеціальними суб'єктами (банки, інші кредитні організації) та іншими юридичними і (або) фізичними особами, які не є спеціальними суб'єктами (наприклад, відносини з договору позики між підприємствами).

У фінансовій сфері чітко проявляється принцип верховенства закону: він найбільш важливий в таких областях, як встановлення податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, регулювання бюджетної діяльності держави. Один їх найважливіших інститутів фінансово-кредитної сфери - фінансова дисципліна, без якої неможливі ефективна фінансова діяльність та раціональне використання фінансових коштів. Фінансово-кредитна сфера включає в себе правові основи фінансово-кредитної діяльності, принципи, систему та джерела фінансових правовідносин, їх суб'єкти і фінансовий контроль.

Елементами фінансово-кредитних відносин є: правове регулювання доходів; правове регулювання видатків та бюджетного фінансування; правові основи кредитування, розрахунків і грошового обігу; основи валютного законодавства. Бюджетні відносини складаються в процесі формування і виконання бюджету. Оскільки переважна частина національних доходів і витрат проводиться через бюджет, такі інститути фінансового права, як доходи і витрати, як би обслуговують бюджетне право, є його продовженням. Тим не менше, ці інститути мають самостійне значення, так як регулюють відносини, що виходять за межі бюджетної діяльності.

Об'єкт кримінально-правового регулювання на фінансовому ринку можна було б охарактеризувати саме як сферу грошово-кредитних відносин, враховуючи, що розвиток грошового ринку визначає формування внутрішньої платіжної системи в цілому.

Однак розгляд тільки платіжної системи або окремо грошового ринку в якості об'єкта регулювання було б не зовсім вірним. У такому випадку предметом регулювання слід було б визнати виключно:

а) готівкові та безготівкові гроші - монети, банківські білети (банкноти) та казначейські білети, кошти на рахунках у банках, різні депозити (вклади) у банках, депозитні сертифікати і державні цінні папери.

б) ринок короткострокових грошових операцій, тобто високоліквідні цінні папери, міжбанківські кредити та валюту. Відносини, що виникають в платіжній системі, є за своїм характером більш вузькими в порівнянні з відносинами, що охоплюють всю структуру фінансово-кредитної системи. Наприклад, платіжними відносинами, як ми вже бачили, не охоплюються оборот малоліквідних цінних паперів (акцій, облігацій).

У науці радянського кримінального права під об'єктом традиційно розумілися суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом від злочинних посягань. Дореволюційні вчені-юристи визначали об'єкт кримінально-правової охорони як захищається правом життєвий інтерес. Зокрема, видатний російський юрист Микола Степанович Таганцев писав, що злочин - "це діяння, що посягає на такий охороняється нормою інтерес життя, який в даній країні, в даний час визнається таким істотним, що держава через недостатність інших заходів загрожує яка посягає на нього покаранням".

Об'єктом кримінально-правової охорони в розглянутій сфері є, в першу чергу, підприємницька діяльність, здійснювана різними суб'єктами господарювання.

У відповідності зі ст. 42 Господарського кодексу підприємництво, як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних и соціальних результатів та одержання прибутку.

У процесі підприємництва його суб'єкти вступають у відносини і зі спеціальними суб'єктами, такими, як податкові, митні органи та фінансово-кредитні інститути (банки, кредитні організації тощо). При вступі в такі відносини підприємець здійснює діяльність, пов'язану (граничить) з підприємницькою. Ця діяльність відрізняється від власне підприємницької, виходить за її рамки, а відносини між її суб'єктами розвиваються за особливими правилами, встановленими нормами цивільного, адміністративного, фінансового, митного права.

У зв'язку з цим відносини, що є об'єктом кримінально-правової охорони в КК можна поділити на:

1. Пов'язані з власне підприємницькою діяльністю;

2. Пов'язані з діяльністю підприємців при вступі їх у фінансові відносини зі спеціальними суб'єктами:

• відносини у сфері оподаткування;

• відносини у сфері митного регулювання;

• відносини у фінансово-кредитній сфері.

Таким чином, сфера фінансово-кредитних відносин є самостійним видовим об'єктом злочинів у сфері економічної діяльності, яка включає в себе: злочини, пов'язані з кредитуванням, рухом валютних цінностей, обігом грошей і цінних паперів та злочини, пов'язані з обманом у зазначеній сфері. Предметом посягань тут виступатимуть позикові кошти, валюта, цінні папери та окремі функції банківських установ.