Лекція 12. Форми суспільного продукту в процесі відтворення. План
1. Суспільне відтворення, його типи і показники.
2. Валовий внутрішній продукт та національний дохід.
3. Споживання і заощадження.
4. Національне багатство, його сутність та структура.
1. Суспільне відтворення, його типи і показники
Для здійснення економічного аналізу розвитку країни, складного механізму зв'язків необхідна система певних показників. Від ступеня достовірності та оперативності інформації залежить ефективність управління економікою. З цією метою розраховуються основні показники, за допомогою яких можна було б виконати цей аналіз. Використовуються різні виміри результатів народногосподарської діяльності.
Аналіз економіки колишнього СРСР базувався на концепції представників класичної економічної школи А. Сміта і Д. Рікардо, а також на теорії трудової вартості К. Маркса, які розглядали створення національного продукту країни у процесі суспільного відтворення лише у сфері матеріального виробництва. Згідно з цією концепцію розроблявся баланс народного господарства, який пояснював механізм централізованого планування економіки і системи розподілу ресурсів у країні.
Основним недоліком системи балансу народного господарства було положення, що тільки праця у сфері виробництва створює суспільно необхідний продукт. При цьому не враховувалось створення продукту в сфері послуг. Крім того, в балансі народного господарства не аналізувалась система зовнішньоекономічних зв'язків (крім експорту та імпорту товарів).
Система балансу народного господарства давала можливість отримати зведену інформацію про механізм суспільного відтворення, основні пропорції економіки та взаємозв'язки, що формуються у народному господарстві. За допомогою методології балансу народного господарства визначався суспільний продукт країни та його рух у процесі відтворення.
Суспільний продукт уявляв собою узагальнений результат функціонування розширеного відтворення, в якому відображається єдність виробничих сил, форм їх організації та виробничих відносин. Як результат конкретної цілеспрямованої діяльності суспільства цей продукт представлено у вигляді сукупності споживних вартостей, створюваних за певний період часу. Під час відтворення суспільного продукту суспільство цікавить насамперед натуральна форма, в якій він буде відтворений, певний набір споживних властивостей, корисність вироблених продуктів. За командно-адміністративної економіки, коли існувала суспільна власність на засоби виробництва, суспільний продукт характеризувався як усуспільнений продукт, тобто він належав усім членам суспільства.
Отже, сукупний суспільний продукт як особлива форма суспільного продукту — це всі матеріальні блага, вироблені суспільством за певний відтворювальний період (як правило, рік).
За матеріально-речовою (натуральною) формою сукупний суспільний продукт складається із засобів виробництва і предметів споживання. Відповідно матеріальне виробництво поділяється на два підрозділи:
I — виробництво засобів виробництва (верстати, машини, обладнання, устаткування тощо);
II — виробництво предметів споживання (одяг, взуття, продукти харчування тощо).
За вартісною формою сукупний суспільний продукт складається з вартості матеріальних витрат с, вартості необхідного продукту V і вартості додаткового продукту т. Безпосередньо на задоволення потреб населення йде необхідний продукт і частина додаткового.
Отже, сукупний суспільний продукт W дорівнює сумі створюваних вартостей товарів I і II підрозділів виробництва:
Важливим макроекономічним показником є також національний доход. Національний доход — це величина новоствореної вартості за певний період часу (як правило, рік). Він дорівнює вартості сукупного суспільного продукту за вирахуванням вартості засобів виробництва, використаних у виробничому процесі. До вартості засобів виробництва належать: амортизація основних фондів (машин, устаткування, обладнання, виробничих споруд), витрати на сировину, матеріали, паливо. Якщо вартість сукупного суспільного продукту дорівнює (с + V + m), то національного доходу — (V + m). Національний доход — це вартість необхідного та додаткового продукту без вартості використаних засобів виробництва. Він, як і сукупний суспільний продукт, створюється в галузях матеріального виробництва.
При розробці балансу народного господарства у СРСР застосовували методику, яка істотно відрізнялась від міжнародної. По-перше, при аналізі відтворення сукупного суспільного продукту (валового суспільного продукту) враховувалась лише продукція, створювана в матеріальному виробництві, при цьому ігнорувався продукт, вироблений у сфері нематеріального виробництва, тобто в сфері послуг. По-друге, застосовувана схема містила подвійний рахунок (тобто в одному показникові враховувалась продукція і виробничого, і кінцевого споживання). Наприклад, у галузях добувної та переробної промисловості кілька разів обчислювалась вартість створюваної продукції. Це призводило до штучного завищення реальних показників господарської діяльності.
Необхідність упорядкування інформації відповідно до світових стандартів і формування нового ринкового механізму господарювання зумовили нагальну потребу переглянути методологічні підходи до виміру основних макроекономічних показників країни і перейти на загальноприйняту в світі схему під назвою "Система національних рахунків".
Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті ж самі стадії. Суспільство не може перестати споживати, а отже, воно не може перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення (див.: Маркс К. Капітал: Т. 1. − К.: Держполітвидав, 1954. − С. 565). Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства. Економічна теорія досліджує суспільне відтворення як економічне.
Економічне відтворення відбувається як всередині окремих підприємств, домогосподарств, галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства. Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах, або одиничне (індивідуальне відтворення). Відтворення на окремому підприємстві є вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення.
Водночас суспільне економічне відтворення не є простою сумою одиничних процесів відтворення окремих підприємств. Доведено, що в суспільному відтворенні з’являються нові якісні елементи, які відсутні на рівні первинних підприємств. Так, вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного виробництва − максимізація добробуту населення. Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво − на сукупний попит і т. ін.
Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:
виробництва, розподілу, обміну, споживання;
домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;
продуктивних сил, складових їх частин і економічних відносин;
суспільного виробництва і суспільного споживання.
В усій системі відтворювальних зв’язків визначальним є виробництво, бо саме воно створює все необхідне для життя людей. Розподілене, обмінене і спожите може бути тільки те, що вироблене.
Економічне відтворення суспільства включає в себе відтворення:
суспільного продукту та його конкретних форм;
людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;
основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;
національного багатства;
споживання;
економічних відносин.
Засоби виробництва і людський фактор у своїй єдності – це продуктивні сили суспільства. Тому економічна теорія також досліджує відтворення продуктивних сил як матеріальної бази всієї економічної системи суспільства.
У складі економічних відносин відтворюються різноманітні форми власності, перш за все домінуюча, їх взаємозв’язок і напрями розвитку, а також відносини розподілу, товарно-грошові відносини, господарський механізм.
Розрізняють просте, звужене і розширене відтворення економічної системи (рис. 10.1).
Просте відтворення − це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних обсягах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, так званої традиційної економіки. У докапіталістичному суспільстві розширене відтворення здійснювалося лише в окремі періоди тривалого історичного процесу. У ці періоди процес виробництва відновлювався на традиційній технічній основі і в майже незмінних обсягах. За сучасних умов просте відтворення поширене в найбідніших країнах.
Суспільне відтворення
Розширене
Просте
Звужене
Зростання обсягів суспільного виробництва з кожним наступним періодом
Зменшення обсягів суспільного виробництва з кожним наступним періодом
Відновлення суспільного виробництва в незмінних обсягах та якості
Рис. 11.1. Типи суспільного відтворення
Звужене відтворення характеризується відтворенням суспільного виробництва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді.
Розширене відтворення економіки − це відтворення суспільного виробництва в зростаючих обсягах. У даному випадку частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення межі його виробничих можливостей.
Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, значну його частину капіталізують, тобто спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі − і виробництва. Проте просте відтворення продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки. Так, складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення тієї кількості капіталу, людського ресурсу і продукту, яка була в наявності у попередньому періоді.
В умовах розвинутого товарного виробництва і ринку відновлення процесу відтворення передбачає реалізацію на ринку суспільного продукту. У зв’язку з цим у масштабі суспільного економічного відтворення велике значення мають такі ринкові категорії, як сукупне пропонування, сукупний попит, суспільна рівновага та інші категорії ринкової економіки, які розглядаються не на рівні первинної ланки, а на рівні економіки загалом.
Вагомий вплив на розширене відтворення за сучасних умов, особливо в Україні, здійснює тіньовий сектор або тіньова економіка. Це знаходить свій прояв у щорічному відпливу капіталів за межі країни, недоотриманні доходів Державного бюджету України, прагненні приватизувати державні підприємства за безцінь і т. п. За даними Всесвітнього банку Україна займає перше місце серед країн Центральної та Східної Європи та республік колишнього СРСР за масштабами тіньової економіки.
Що стосується основних показників, що характеризують економічне відтворення, то це макроекономічні показники − валовий внутрішній продукт і національний дохід. Кожен з них аналізується за абсолютним приростом, темпами зростання відносно попереднього року або темпами зростання відповідно базового року та темпами приросту. Аналіз також охоплює показники валового внутрішнього продукту і національного доходу на душу населення та інші показники.