Масштабність

Співрозмірність – це відповідність розмірів елементів об’ємно-просторової композиції росту людини і її психофізіологічним можливостям сприймати та оцінювати величину предметів, а також співвідношення їх величин. Наприклад, співрозмірність величини галявини і величини деревної групи або ж солітера, які розміщені на її площині, визначається можливістю їх сприйняття. Якщо група знаходиться в замкненому просторі, який не дозволяє осягнути її цілком з першого погляду, тоді відношення величин вважається не масштабним: група занадто велика для галявини або галявина мала для групи. Можливі прорахунки співвідношень величин у зворотному порядку, коли на великих галявинах розміщують невеликі об’єми груп, дерев, чагарників, скульптури та інших елементів. Аналогічно розглядаються співвідношення величин всіх просторових елементів парку (ширина і протяжність доріг, розміри квітників, споруд, скульптури) і величини простору, в якому вони знаходяться.

Пропорційність

Пропорція – це певне співвідношення окремих частин, предметів і явищ між собою. Найпоширенішими є два типи пропорціонування: модульна система пропорцій і “золотий переріз”. В першому випадку за основу береться певна висхідна величина, що служить мірою просторової побудови (або одиницею виміру композиції), яку називають модулем (від лат. модулус – міра). Кратні співвідношення 1:2, 1:3, 1:4 дають у прямокутній формі повторення квадрата ціле число разів, менша величина служить модулем більшої. Наприклад, якщо в якості модуля при укладанні плит на доріжку береться плита розміром 75х75 см, тоді ширина доріжки може бути відповідно 1,5 м; 2,25 м; 3,0 м; 3,75 м і т.д.

Для правильного пропорційного підбору елементів композиції, використовують правило «золотого перерізу», тобто ділення лінії на дві нерівні частини, при якому менша частина так відноситься до більшої, як більша до цілого. Математично це вираження має вигляд А:В = В:С, де С – ціле, А – менша частина, В – більша частина. В цифрах це можна виразити як 2:3 = 3:5. В практиці найчастіше застосовують співвідношення 3:5 = 5:8 (3:5:8).

Єдність і підпорядкованість

Організація простору містить в собі протиріччя єдності двох основних моментів: обмеження частин і створення єдиного цілого.

Обмеження частин або розділення простору в ландшафтному мистецтві обумовлено функціональним призначенням – розподіл на ділянки з різними видами занять та природними умовами, які підказують можливість формування того чи іншого типу просторової структури.

Єдність потребує виявлення головного і підпорядкувального, нерозривного зв’язку змісту й форми, що проявляється у виділенні об’ємно-просторового домінанта та підпорядкуванні йому інших частин. Це може бути споруда, галявина, водойма або ж інший елемент композиції. Підпорядкування визначається орієнтацією другорядних частин на цей домінант, їх візуальним і тематичним зв'язком. Наприклад, в історичних парках домінантом був палац, якому підпорядковувалась територія парку. Їх єдність вирішувалась різноманітними прийомами: з допомогою візуальних зв’язків (в пройомі просік, доріг і видових променів досить часто і раптово проглядався палац); шляхом певного розчленування простору (дрібного і деталізованого поблизу палацу і більш укрупненого по мірі віддалення від нього); насиченістю квітковим оформленням і скульптурою території біля палацу та більш скромнішими тематичними повтореннями композицій в інших частинах парку і т.д. Цей зв'язок є тонким і не нав’язливим.

Єдність проявляється також у взаємозвязку відкритих і закритих просторів. Наприклад, стіна лісу, яка обмежовує долину або галявину є одночасно їх фоном та утворює з ними одне ціле. Паркові ділянки можуть досить чітко відрізнятися за компонентами природного ландшафту, але композиційно вони тісно пов’язані. В цьому полягає принцип композиційної єдності в ландшафтному мистецтві.