Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ - ПРОЕКТУВАННЯ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
37.12 Mб
Скачать

4. Архітектурно-художні принципи композицій. Формування пейзажних композицій

Композиція з латинської означає складання, розміщення, поєднання, а також побудову витвору мистецтва. Композиція – це підпорядкованість окремих елементів один одному і цілому, що надає об’єкту єдність художньої форми. Композиція озеленюючого простору – це організація його структури, яка обумовлена ідейним задумом і призначенням об’єкта, що спрямована на визначення і розміщення його елементів, та забезпечення зв’язку між ними.

Композиційні елементи садово-паркових побудов різноманітні. Одні із них матеріально відчутні, це сама територія та все, що навколо неї (рослинність, будівлі, водойми). Інші не предметні, але чітко видимі: колір, світло і тінь. Треті – не видимі, але вони змінюють розміри і зовнішність інших елементів: явище лінійної і повітряної перспективи.

При створенні композицій слід враховувати фактори – правила, від дотримання яких залежить їх виразність та гармонійність.

Призначення та цілеспрямованість

Витвір будь-якого мистецтва має певну цілеспрямованість, а головна його мета – нести прекрасне людям. Це відноситься також і до витворів ландшафтної архітектури.

Питання про призначення об’єкта і його композицію, зазвичай вирішується діалектично: зміст і форма розглядаються в поєднанні, причому визначальна роль належить змісту. Правило «від змісту до форми» – це основне правило ландшафтного проектування. За цим принципом проводиться розподіл території об’єкта, вирішується його планування та озеленення. Наприклад, створюючи партерний (декоративний) сквер перед памятником, ми відразу ж забезпечуємо змісту (урочистість) форму цього обєкта – регулярне планування.

Верховенство і підпорядкованість

Витвір будь-якого мистецтва повинен мати щось головне, характерне, яке визначає його зміст, задум. Все інше повинно підсилювати це головне, підкреслювати його найкращі якості. Якщо цього не буде, витвір стане невиразним, не матиме чіткості. Виділення головного необхідне, як в плануванні, так і в рослинних композиціях. При створенні зелених насаджень потрібний не безсистемний показ різних видів і форм рослинності, а лише продумані, цілеспрямовані композиції з виділенням головного. Не можна, щоб будівлі сперечалися із зеленню. Зелень, як елемент природи і створені людиною будівлі повинні гармонійно поєднуватись. Наприклад, у сквері перед великою громадською будівлею зелень повинна підпорядковуватись цій архітектурній будівлі, її стилю. Рослинність повинна гармонійно доповнювати або контрастно підкреслювати архітектурні особливості будівлі. Таке відношення рослинності до архітектури доцільне у великих парках при палацових комплексах та інших величезних будівлях. Виключенням вважається зелень поблизу некрасивих споруд. Для того, щоб пом’якшити або частково замаскувати їх неестетичний вигляд першість необхідно віддати рослинності. Невеликі будівлі та малі архітектурні форми в садах і парках повинні підпорядковуватись головному: простору, деревам та чагарникам.

Головне (ведуче) повинно виділятись в усьому: головний сектор парку, головна алея, головний пейзаж, головна точка огляду і т.д. В садах та парках повинна бути головна (ведуча) порода дерев, це ж правило передбачає формування зелених насаджень. Даний принцип стосується також і колориту.