2. Особливості озеленення та благоустрою території промислового підприємства. Майданчики для відпочинку та їх благоустрій

Залежно від характеру виробництва, величини та розташування підприємства в системі населеного пункту, на його території виділяються такі зони: адміністративно-громадська (передзаводська), виробнича, підсобна, складська, санітарно-захисна.

Адміністративно-громадська (передзаводська) зона великих підприємств складається із передзаводської площі з адміністративно-громадськими будівлями або скверу, розташованого перед головним входом, а також розміщеними поряд майданчиками для індивідуального транспорту. Адміністративно-господарська зона величезних промислових підприємств або групи підприємств є ще більш складнішою.

В передзаводській зоні основним архітектурним акцентом є передзаводська площа. Архітектурно-планувальне рішення, елементи оформлення (МАФ, покриття тощо), зелені насадження, повинні забезпечувати репрезентативний вигляд даної площі. На ній розміщують монументи, декоративні басейни, фонтани, лавки без спинок, лавки-тумби, елементи візуальної агітації та інформації тощо. Озеленення передзаводських площ вирішується у вигляді партерних квітників або газонів з обмеженим включенням декоративних дерев і гарноквітучих чагарників, форма яких добре ув’язується з архітектурою навколишньої забудови.

При влаштуванні перед входом скверу, на його території передбачається створення достатньої кількость доріг для транзитного руху великих потоків працівників. Для збереження насаджень від витоптування, дерева і чагарники висаджуються щільними групами, а лунки засипаються гравієм. Квітники влаштовуються у переносних вазах та ящиках.

Біля головного входу підприємства, поряд з основною площею або сквером, влаштовуються майданчики для індивідуального і вантажного транспорту. В’їзд на майданчик не повинен пересікатись з потоком руху працівників. Зелені насадження на транспортних майданчиках створюються у вигляді роздільних смуг, які притіняють автостоянку в найбільш спекотний період дня. Дерева рекомендується висаджувати у вигляді вільних фронтальних груп. Для озеленення стоянок використовуються породи з високим штамбом.

Біля вхідної частини підприємства слід влаштовувати зупинку громадського транспорту. Довжина майданчика залежить від кількості автобусних або тролейбусних маршрутів (для одного маршруту – 20 м, при наявності двох маршрутів – 30 м, а кожен додатковий маршрут збільшує довжину на 10 м).

Виробнича зона включає цехи, допоміжні та інші будівлі, заводські магістралі і проїзди, пішохідні дороги.

Озеленення внутрішньозаводських магістралей вирішується різноманітними прийомами. Це може бути бульвар асиметричного планування, але найчастіше з обох боків таких доріг висаджуються 1-3 ряди дерев, які доповнюються смугами чагарників. На відстані 50 м до перехрестя доріг посадки дерев і високих чагарників забороняється, оскільки вони заважають огляду дороги. Тут слід обмежитись низькорослими чагарниками. Якщо проїзди мають досить значні розміри і в поперечному перетині становлять 60-100 м, тоді рекомендується створювати роздільні смуги з дерев шириною не менше 6 м або ж із чагарників та квітів шириною не менше 3 м. В районах із великим снігопадом дерева і чагарники необхідно розміщувати від краю доріг та майданчиків на відстані 1,5 – 2 м для зручності прибирання снігу механізованим способом.

Трасування пішохідних доріг повинно забезпечувати зручний зв’язок між будівлями по найкоротших відстанях. Ширина пішохідних доріг промислового підприємства визначається потужністю потоку пішоходів та архітектурно-планувальними особливостями. Рекомендується наступне співвідношення довжини і ширини пішохідних доріг: при довжині до 50 м ширина повинна становити не менше 3 м, до 300 м – не менше 5 м, до 600 м – не менше 8 м, до 1000 м – не менше 10 м. Озеленення аналогічне алейним посадкам.

Озеленення магістралей, проїздів та пішохідних доріг повинно бути композиційно ув’язано з озелененням прикорпусних смуг. На прикорпусних смугах в більшості випадків влаштовуються газони з солітерними та груповими посадками деревних і чагарникових порід. Ділянки, які не придатні для створення газонів, рекомендується покривати щебенем, гравієм, керамзитом тощо.

На території виробничої зони влаштовуються майданчики для спокійного і активного відпочинку.

Таблиця 25. Архітектурно-ландшафтна організація майданчиків відпочинку

Найменування і особливості розміщення	Розміри	Обладнання	Озеленення
Майданчики спокійного відпочинку: тихого –біля доріжок або на деякій відстані від них, на ізольованих ділянках напівтихого – біля цехів	10 – 60 м2 60 – 200 м2	Лавки, столи, водні пристрої (декоративні басейни, невеликі фонтани, питтєві фонтани), світильники, смітники, засоби наглядної агітації, спеціальне обладнання	Залежно від клімату місцевості майданчики формуються закритого, напівзакритого і відкритого типів. Кольорове рішення квітників та підбір асортименту зелених насаджень проводиться з врахуванням психофізіологічного впливу кольору і форми крони, а також характеру виробничого циклу. Наприклад, для людини, яка пропрацювала декілька годин в цеху серед яскравого світла і шуму машин, найбільш сприятливим середовищем для її відпочинку є спокійні за кольором і формою композиції насадження та квітники; і навпаки, після одноманітної монотонної роботи корисно відпочити серед насаджень з яскравими барвами та різноманітними стимулюючими формами рослин. Використання живописних композиційних прийомів.
Майданчики активного відпочинку – в місцях з найбільш чистим повітрям	у відповідності з нормами	Спеціальне і додаткове обладнання	Те ж саме. Врахування вітро-шумо-пилозахисних властивостей рослин,притінення в полудень. Поблизу ігрових майданчиків та між ними на відстані до 5 м не можна висаджувати дерева. Рекомендується між окремими ігровими майданчиками по їх межах створювати живоплоти

Примітка. Потрібна кількість місць на майданчиках короткочасного відпочинку визначається з розрахунку 10-15 % від кількості робітників, які працюють в найбільш багаточисленну зміну.

Досить часто на промислових підприємствах між будівлями влаштовуються закриті або напівзакриті двори. В таких дворах по можливості облаштовуються майданчики для відпочинку з декоративним басейном або фрагментом газону із живописним квітником. Оформлення дворів передбачає також використання скульптури. Для того щоб двір виглядав більш просторим, стіни оточуючих будівель декоруються виткими рослинами.

Підсобна і складська зони включають ділянки на яких розміщені підсобні служби і енергетичне господарство, складські будівлі й майданчики, підїзди доріг та інші транспортні споруди. Дані зони розміщуються в глибині промислової території, де спостерігається невеликий пішохідний рух. Благоустрій підсобної і складської зон повинен бути досить стриманим та економним: тут в основному вирішуються питання закріплення грунтів, влаштування дорожних покриттів та невеликих майданчиків відпочинку, облаштування елементами візуальної комунікації.

Озеленення підсобних і складських зон передбачає влаштування звичайного садово-паркового газону з одиночними посадками дерев та груп чагарників. Біля окремих будівель, наприклад компресорних, можна висаджувати, у випадку необхідності, спеціальні шумозахисні зелені насадження; біля майданчиків, де зберігаються сипкі речовини – вітрозахисні насадження; де складуються легкозаймисті матеріали – протипожежні насадження; на ділянках з хаотичною і неестетичною забудовою – візуально-захисні насадження.

Озеленення ділянок біля залізничної дороги передбачає влаштування лугового газону з одиночними посадками дерев та груп низькорослих чагарників. На окремих ділянках можна влаштовувати живопліт, наприклад, біля вводу залізничних доріг у будівлю, з метою перекриття шляху пішоходам і відповідно запобігання аваріям. Мінімальна відстань від осі залізничної дороги до дерев – 5 м, до чагарників – 3,5 м; від вузькоколійки до дерев – 3 м, до чагарників – 1,5 м. Біля залізничних переїздів і поблизу знаків сигналізації для забезпечення необхідної видимості передбачається з обох сторін влаштування лугового газону, протяжністю 100 м, із посадкою низькорослих чагарників у вигляді біогруп або живоплоту.

Санітарно-захисна зона – озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста від промислових підприємств.

Відповідно з санітарними нормами для підприємств встановлена наступна ширина санітарно-захисної зони: для підприємств I класу шкідливості – 1000 м; II – 500; III – 300; IV – 100 і V – 50. На промислових підприємствах, які сильно забруднюють середовище газами, ширина санітарно-захисної зони визначається відповідними розрахунками і складає 3-5 км і більше, а деревно-чагарникові насадження займають відповідно 1-2 км і більше. Ширина захисної зони відміряється від місця виділення токсичних відходів.

Залежно від характеру забудови, рельєфу місцевості, напрямку пануючих вітрів, розміщення захисних зон може мати вигляд окремих вкраплень, ліній тощо.

В санітарно-захисній зоні не допускається розміщення житлових будівель, дитячих закладів і загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних й оздоровчих установ, стадіонів, спортивних майданчиків, садів та парків. На її території допускається розміщувати лише такі споруди та об’єкти:

▪ V класу шкідливості – заводські адміністративні, побутові і громадські будівлі, вулиці, стоянки громадського та індивідуального транспорту. Озеленення тут має декоративний характер.

▪ IV і III класів шкідливості –теж саме, що і в межах V класу, а також нешкідливі підприємства. При вході в зону влаштовується деревно-чагарникова захисна смуга.

▪ II і I класів шкідливості – нешкідливі промислові підприємства, мережу інженерних комунікацій, автобази та ін. Захисні деревно-чагарникові насадження створюються біля сельбищної території та між промисловими підприємствами. Вони повинні займати не менше 40 % ширини санітарно-захисної зони.

Планування, конструкція і асортимент захисних смуг вирішується з врахуванням їх призначення. Розрізняють ізолюючі та фільтруючі насадження.

Ізолюючі насадження розміщуються навколо будівель, їдалень, лабораторій, майданчиків короткочасного відпочинку, а також в санітарно-захисній зоні та по периметру території підприємства. Зазвичай вони мають вигляд щільних смуг, розміщених перпендикулярно напрямку поширення викидів.

Такі захисні смуги повинні складатися з декілька рядів деревних порід і 2-4 рядів чагарників. Узлісся, обернене до джерел викидів повинно бути дуже щільним. Центральні ряди смуги можуть бути менш щільними, а узлісся обернене в середину санітарно-захисної зони, при великій ширині може мати ажурну конструкцію. Таке розташування рослин в смузі сприятиме внутрішньому її провітрюванню. Ширина захисної смуги залежить від конкретної ситуації, але найбільш ефективними є широкі смуги шириною 40-100 м.

Розміщення фільтруючих насаджень повинно сприяти створенню висхідних потоків повітря для кращого розсіювання і виносу шкідливих викидів з території підприємства. Зазвичай фільтруючі насадження мають вигляд смуги шириною 40-100 м або зеленого масиву продувної конструкції площею 3-5 га, які чергуються з майданчиками, забудовою, газонами, водоймами. Кількість смуг в санітарно-захисній зоні залежить від класу шкідливості підприємства.

Основними вимогами до композиції захисних смуг є живописність вільних контурів і розчленувань, виключення прямолінійності, одноманітності й монотонності шляхом створення візуальних контрастів, а також підвищення краси насаджень на окремих ділянках смуги та вздовж узлісь.

Таблиця 26. Принцип планування, конструювання і ландшафтної організації санітарно-захисних зон у вигляді захисних смуг

Характеристика санітарно-захисних зон	Характер виділених промисловим підприємством викидів
	Легкі і середні гази (близькі до ваги повітря) та аерозолі у вигляді диму (до 1 мк)	Тяжкі гази (більш ніж в 2 рази важче за повітря) аерозолі у вигляді туману і пилу (більше 1 мк)
1	2	3
Призначення санітарно-захисної зони	Збільшення турбулентності повітря в санітарно-захисній зоні, що сприятиме найбільшому розсіюванню викидів і відповідно покращенню санітарно-гігієнічних умов; естетичне формування навколишнього середовища	Сприяння затриманню осідаючих викидів на території санітарно-захисної зони і перешкоджання подальшому їх поширенню на сельбищну територію, що покращує відповідно санітарно-гігієнічні умови; естетичне формування навколишнього середовища
Планування і озеленення санітарно-захисних зон: • планування смуг • відстань між смугами • розміщення смуг відносно напрямку пануючих вітрів відстань від крайної захисної смуги: • до виробничих приміщень • до житлової території • використання міжсмугової території	Смуги ув’язуються 10 H Перпендикулярно або 8 – 10 H 5 H Для низькорослих сільськогоспо (згідно з органами санслужби), обладнання	з ландшафтом місцевоті 5H під кутом 30 – 450 8 – 10 H 5H дарських або технічних культур, доріг та елементів технічного
Конструкція і оптимальні параметри основних захисних смуг: • конструкція • поперечний переріз • висота • ширина • відстань в рядах між деревами • відстань в рядах між чагарниками	Щільна Прямокутний З високих 22–25 м (5–6 рядів дерев і 2 ряди чагарників) 1 – 3 м 1 м	Ажурна, з ажурністю біля 35 % Трикутний дерев 26–32 м (5–8 рядів дерев і 2 ряди чагарників) 4 – 12 м 2 – 3 м
Асортимент дерев і чагарників: • основні властивості дерев і чагарників, які є визначальними при їх застосуванні • принцип добору	Щільна крона, швидкий ріст і газостійкість Домінуючими в насадженнях повинні бути місцеві породи дерев і чагарників з обмеженим застосуванням немісцевих порід	Ажурна крона, швидкий ріст і газостійкість Застосовуються лісові і нелісові місцеві породи дерев
Породний склад дерев і чагарнитків: • в поперечному перерізі смуги • на всій протяжності смуги	Одна або декілька порід дерев і чагарників однакової висоти, які близькі за екологічними властивостями Породи дерев і чагарників підбираються з врахуванням різновидності екологічних умов	Декілька порід дерев і чагарників різної висоти, які близькі за екологічними властивостями Породи дерев і чагарників підбираються з врахуванням екологічних особливостей, в повздовжньому напрямку в ряду створюються великі або менші ділянки з деревами однієї породи
Компонування дерев і чагарників	В смузі лісові дерева однієї породи складають суцільні ділянки, між ними можуть влаштовуватись переходи змішаного складу порід	При компонуванні лісових і нелісових дерев слід прагнути єдності колориту і фактури