2. Кладовища

Кладовища відносяться до об’єктів спеціального користування. Вони займають значну територію і знаходяться поблизу житлових районів, відіграючи важливу роль у комплексному озелененні міста.

За характером поховання міські кладовища поділяють на декілька типів:

кладовища громадські сучасні,

громадські історичні,

військові,

братські (громадянської або військової тематики), колумбарії.

Вибір ділянки для кладовища передбачає врахування умов його подальшої експлуатації. Після закінчення поховань кладовища можуть використовуватись як насадження загального користування.

Проектування кладовищ різного типу передбачає дотримання таких вимог: територія повинна мати сприятливі для поховання природні параметри – піщані сухі ґрунти, низький, на глибині не менше 3 м, рівень ґрунтових вод, відсутність сміттєзвалищ, захаращення; віддалення кладовищ від найближчих житлових територій не менш як на 300 м; забезпечення зручним транспортним зв’язком з різними районами міста. Ділянки, які відводяться під кладовища, повинні мати нахил території в межах 0,5 – 5⁰ в протилежну від населеного пункту і відкритих водоймищ сторону. В гірських районах допускається нахил території до 30⁰ з обов’язковим влаштуванням терас і доріг з нахилом 5⁰. При відсутності природних нахилів проводиться вертикальне планування, яке забезпечує водовідведення і вберігає грунт від перезволоження. Ділянка не повинна бути під загрозою зсувів та обвалів. При необхідності влаштовують підпірні стінки, планують і озеленюють відкоси.

Величина ділянки для одного місця поховання становить 4 м², а з врахуванням навколишніх насаджень, внутрішніх доріг і майданчиків – 9-10 м².

Орієнтовний баланс території кладовища такий: місця поховання – 60-65 %, зелені насадження – 20-25 %, проїзди, алеї, дороги – 10-15 %, господарський двір і підсобні споруди – 4,5 %.

На території кладовища розташовуються такі основні споруди: центральний вхід з майданчиком для стоянки транспорту розміром 5000 м² і більше для великих міст і 1000 м² – для малих, адміністративна будівля, ритуальний зал для здійснення панахиди, магазин для продажу квітів, павільйон для видачі напрокат садового інвентаря, туалет, господарський двір з майстернею для виготовлення пам’ятників, цоколів, вінків із спеціальним транспортним під’їздом, оранжерейно–парникове квіткове господарство з ділянкою відкритого грунту і невеликим деревно-чагарниковим розсадником. Проектування кладовищ передбачає ізоляцію споруд і господарської зони від території поховання щільними масивами деревно-чагарникових насаджень з організацією вхідних і під’їздних вузлів.

П ланувальна структура кладовища переважно регулярна, розчленована на окремі сектори з розмірами 30×30 м, 30×40 м, 40×40 м, 40×50 м. У випадку пересіченого рельєфу, сектори можуть мати складний контур. Кожний сектор оточується по периметру пішохідними алеями шириною 3,5 м, а у випадку розміщення могил з почесними похованнями – 6,5-9 м. Алеї з’єднуються додатковими пішохідними боковими доріжками шириною 1,5-2 м з твердим покриттям (асфальт, бетон).

Алеї формуються з насаджень одного виду, однак для кращої орієнтації відвідувачів бажано, щоб вони відрізнялися за породним складом (липові, каштанові, кленові, березові, модринові та ін.). Висаджувати живоплоти або групи чагарників на задньому плані алей не рекомендується, оскільки це погіршує орієнтацію відвідувачів.

Головний вхід і центральна алея при регулярному плануванні оформляються найбільш урочисто, однак їх не слід перевантажувати рослинами, особливо квітами. Тут можливим є розташування невеликих рабаток, партерів, квіткових груп.

Виткі рослини (клематиси, плетисті троянди тощо) висаджуються біля надмогильних пам’ятників, підпірних стінок, огорожі та інших елементів.

Захисна зона створюється з щільних посадок дерев першої і другої величин, а також великих чагарників.

Оформлення кожної ділянки поховання вирішується індивідуально залежно від традицій, а також прийнятих в даному регіоні прийомів оформлення і благоустрою місць поховань. При озелененні таких місць найбільш доцільно використовувати низькорослі форми переважно хвойних дерев і чагарників, які уособлюють траурні мотиви. Оформлення також передбачає використання квітів в асортименті і кольорових поєднаннях за особистим смаком.

Розташування насаджень на кладовищах повинно забезпечувати нормальні провітрюваність та інсоляцію території.

Озеленення і квіткове оформлення колумбарія може здійснюватись залежно від архітектурно-художнього задуму прийомами як регулярного так і вільного планування. Тут висаджуються квіти і низькорослі дерева та чагарники компактної форми, які не займають багато місця. Квіткове оформлення складається з модульних квітників серед плиткового покриття та вузьких рабаток по контуру павільйону. Основний квітковий акцент – вазони з квітами, плетені корзини і букети у вазах, підвішені або розміщені на спеціальних підставках в місцях встановлення капсул.

Газон на вільних площах колумбарія, історичних, військових кладовищах і братських меморіальних комплексах передбачається партерний, а на громадських кладовищах – звичайний садово-парковий.

Особливо стриманим та продуманим вирішується озеленення братських військових кладовищ. Рослини, а особливо квіти, мають тут символічне значення, наприклад, кипариси уособлюють траур, квіти є символом життя. Тому, якщо в оформленні поховань на громадських кладовищах можлива гамма різноманітних кольорів залежно від традицій, то на військових кладовищах переважає темно-червоний колір з додаванням темно-рожевого і світло-червоного, що створює відповідний емоційний фон. Відчуття трауру посилюють сині, фіолетові, лілові та білі тони.