Питання для самоперевірки

1. Які особливості слід враховувати при підборі порід для лікувальних

закладів ?

2. Які породи не слід проектувати на території дитсадків?

3. Як зонують території дитячих і лікувальних закладів ?

4. Які особливості планувальних рішень території шкіл?

Тема 3.6. Особливості проектування малих садів, територій приватних садиб

1. Особливості проектування малих садів, їх функціональне призначення. Особливості проектних рішень.

2. Проектування приватних садиб.

Література:

Л 2, с. 148-166

Л 4, с. 241-242

1. Особливості проектування малих садів, їх функціональне призначення. Особливості проектних рішень

Малий сад – це обмежений простір, який розташований біля громадського, житлового або промислового будинків та сформований з використанням засобів ландшафтного дизайну. Малий сад може займати тери­торію площею від 0,05 до 0,15 га, а інколи навіть і до 10 га.

До малих садів відносяться озеленені території офісів, готельних комплексів, супермаркетів, ВНЗ, лікувальних закладів, санато­ріїв, НДЗ, шкіл, промислових підприємств та інших об’єктів. Малі сади розміщуються також і в жит­ловій забудові – сад житлової групи, сад по­двір'я у квартальній забудові, присадибна ділянка у котеджній забудові. Зимові сади, сади на дахах і внутрішні дворики є також різновидами малих садів. Крім того завдяки невеликим розмірам та компактності малі сади можуть входити в планувальну структуру парків різноманітного функціонального при­значення.

Залежно від характеру планування та обра­зного рішення малі сади можна класифікувати за цілим рядом критеріїв:

▪ за функціональним призначенням (для короткочасного відпо­чинку або тривалого, повсякденного і періодичного);

▪ за конфігурацією в плані (квадратні, пря­мокутні або складної форми);

▪ за прийомом планування (регулярні, ландшафтні, змішані);

▪ за характером рельєфу (плоскі, терасовані, пагорбкові);

▪ за пріоритетним видом рослинності (сад де­коративно-листяних рослин, хвойних, плодово-ягідних, квіткові сади – розарії, сирінгарії тощо).

Малий сад відрізняється від інших об’єктів ландшафтного дизайну більш обмеженим ха­рактером експлуатації, специфічністю функціонального викорис­тання, а також перевагою в композиції декоративних елементів з ви­соким емоційним впливом.

Формування планувальної структури малого саду, багато в чому залежить від специфічності його функціонального використан­ня, розмірів території та її конфігурації в плані. Основною умовою яка впливає на вибір прийому планування малого саду є рельєф території. На рівнинних територіях зазвичай використовують регулярний прийом планування саду, а при наявності вираженого рельєфу – пейзажний.

Малий сад підпорядковується особливим законам проектування. Обме­женість площі малого саду змушує передбачати планувальні прийоми, які візуально збільшують його простір (див. перспектива, Тема 1.1).

Велике значення в малому саду набувають деталі – декоративні стінки, перголи, павільйони відпочинку тощо. Особливу увагу слід надавати «інертним» матеріалам, які в поєднанні з квітниками, карликовими деревами, чагарниками і МАФ дають безліч цікавих ідей (переходи по газону з плит, квіти серед каміння тощо).

Основним компонентом формування будь-якого саду є рослинність. Малий сад може бути сформований за пріоритетним видом рос­линності. Це може бути малий сад хвойних рослин (розташований у ботанічному саду), декоративно-листяних (поблизу громадських бу­дівель), плодово-ягідних рослин (в котеджній забудові) та зміша­ного типу (в житловій забудові).

В малому саду доцільним є застосування дерев 2-ї та 3-ї величин, найбільш декора­тивних чагарників і трав'янистих рослин. Будь-який пейзаж малого саду бажано проектувати таким чином, щоб за забарвленням він був цікавий в усі пори року, був «садом безперервного цвітіння».

Квіткове оформлення малого саду також має свої особливості. Як правило, в малому саду використовуються групи із однорічних і багаторічних квітів, міксбордери, рабатки, змішані бордюри, альпійські гірки та рокарії, а також відводяться невеликі ділянки під розарії. Декоративні вази із зелені та квітів створюють в саду додаткові красиві вкраплення. Великі квіткові композиції – партери, складні візерунки або вільні масиви квітів на галявинах для малого саду не характерні.

Велике значення у формуванні малого саду мають виткі рослини, які в поєднанні із стінками, перголами і трельяжами дозволяють створити своєрідний художній образ саду. За допомогою ліан можна маскувати непривабливі стіни споруд і будівель, розчленовувати простір та створювати фон для різноманітних композицій.

У випадку труднощів, що виникають з посадкою рослин в ґрунт через наявність підземних комунікацій або при необхідності швидкого оформлення ділянки, доцільно використовувати модульні елементи благоустрою та озеленення.

Значна роль у формуванні малого саду належить рельєфу, який визначає з однієї сторони мікрокліматичні умови ділянки, розподіл води і відповідно стан рослинності, а з другої сторони – образну характеристику ландшафту саду, його об’ємно-просторову структуру, тобто своєрідність. Горбистий рельєф на відміну від рівнинного забезпечує успіх в пошуках цікавих ідей художнього образу саду. За допомогою правильного підбору рослин можна значно «пом'якшити» уявну одноманітність рівнинного рельєфу та зробити його більш різноманітним і привабли­вим. Для створення враження рельєфності, насадження в масивах розташовуються ярусними групами: вищі на задньому плані, нижчі – спереду. При потребі рельєф території можна змінити за допомогою прийомів геопластики, яку проводять із дотриманням заходів щодо збереження існуючих деревних рослин. Наприклад, при пониженні відміток ділянки, навколо дерева створюють підпірну стінку, яка може слугувати лавою для відпочинку; при підвищенні відміток ділянки, навколо дерева створюють криницю для запобігання задиханню кореневої системи, яку закривають решіткою чи плитами з відкритими швами або заповнюють великою галькою тощо; при попаданні дерева на відкос, навколо його влаштовують підпірну стінку. Бережне відношення до окремих великих дерев допомагає оформити ділянку значно швидше та ефективніше.

Для досягнення художньої виразності малого саду, в його композицію доцільно вводити такий ландшафтний компонент, як воду. За допомогою води і геопластики в малих садах влаштовують різноманітні водні пристрої – фонтани, басейни, струмки тощо. Для оформлення водойм використовують різноманітні водні рослини: латаття, ейхорнію (водний гіацинт), елодею, аїр, осоки, калюжницю, іриси, хауттюнію та інші рослини. Навколо водойм прокладають доріжки для огляду рослин з близької відстані.

В процесі розробки проектного рішення малого саду, визначається ведучий ланд­шафтний компонент, який стає немов би «темою» саду, а всі інші компонен­ти відіграють другорядну роль, підсилюючи виразність головного. Та­ким елементом може бути цікаве рослинне угрупування (букетна група з трьох беріз, верб, лип тощо), елемент квіткового оформлення (міксбордер, альпіна­рій, рокарій) або водойма.

Особливу групу малих садів складають сади на дахах. Нестача території для влаштування садів в центральних районах міста, а також особливості їх забудови змушує організовувати сади на дахах. Влаштування і експлуатація садів на дахах пов’язані з рядом специфічних труднощів, які не зустрічаються в звичайних садах або ж зустрічаються в значно меншій степені. Наприклад, сади на дахах сильно перегріваються влітку в сонячні дні, існує загроза вимерзання рослин, відсутність захисту від вітру тощо. Для боротьби з такими негативними явищами необхідно вводити в структуру саду водні споруди (влаштування неглибоких – 0,2-0,3 м декоративних басейнів, фонтанів, розприскувальних пристроїв тощо), які охолоджують і зволожують повітря; передбачати активний полив рослин та дренування грунту, а також його вкриття на зиму або ж використовувати мобільні форми озеленення дахів; використовувати вітрозахисні стінки, вертикальне озеленення та засоби геопластики; підбирати спеціальні породи рослин, які добре адаптуються до особливих мікрокліматичних умов дахів (клени гостролистий і ясенелистий, горобини звичайна і борошниста, робінія звичайна, форзиція поникла, сумах пухнастий, рододендрони, ялівці, кипарисовики тощо). Рослини розташовують на ділянках заданої форми та розмірів, які оточені бетонним або цегляним бортом висотою 15-25 см. Товщина грунту біля борту повинна становити не менше 10 см і збільшуватись до центру ділянки максимум до 70 см. Для дренажу на дно укладають шар щебеню товщиною 8-10 см. Деревні та чагарникові рослини краще розміщувати в окремих контейнерах із деревини, склоцементу або пластику розміром 100×100 см і висотою від 20 до 100 см. Грунт в ємкостях укладають на дренажний шар щебеню товщиною 10 см з влаштуванням водонепроникного шару із плівки.

Декоративні і функціональні елементи, а також мощення повинні бути максимально полегшені, для чого використовують деревину, легкий бетон, пемзу, керамзит та інші матеріали. Грунт використовується тільки легких типів (легкосуглинисті та середньосуглинисті).

На території садів що розташовані на дахах влаштовують зони тихого відпочинку, дитячі ігрові майданчики, господарську, а при значних розмірах – спортивну.