3. Композиційне рішення озеленення скверу. Баланс території. Норми озеленення. Вимоги до асортименту зелених насаджень

Зелені насадження в скверах розміщуються у вигляді рядових, групових або солітерних посадок.

Рядові посадки деревних порід застосовуються для ізолювання скверу та обрамлення регулярних алей і майданчиків. Обсаджування меж скверу може бути однорядним або двохрядним. При вільному планувані території захисну рядову посадку по периметру скверу, рекомендується доповнювати живописними групами дерев.

Алейні посадки створюють з деревних порід, які добре формуються та піддаються стрижці або ж мають природню геометрично правильну форму крони – кулевидну, циліндричну або конічну (пірамідальну).

Живоплотивикористовуються для обмежування території скверу, а також внутрішніх алеї та майданчиків. Вони можуть бути одноярусними або багатоярусними, однопородними або складатися із чагарників різних порід. Живопліт в сквері можна садити по прямій лінії, а також доповнювати її прямокутними чи напівкруглими «кишенями», які заповнюються декоративними вазами, деревними солітерами, чагарниковими групами, елементами квіткового оформлення тощо.

В місцях перетину доріжок живопліт необхідно завести за кут доріжки на 2 – 3 м ; кути, повороти, «кишені» для лавок відмічаються додатковими посадками або більш складним контуром живоплоту (різноманітними стриженими архітектурними формами).

Групові посадки можуть застосовуватись в скверах як з вільним, так і регулярним плануванням. За допомогою груп акцентують кути поворотів доріжок, створюють фон для окремих елементів скверу, змінюють монотонність рядових посадок. Групи створюються з дерев, чагарників та змішаного типу; величина групи повинна бути співрозмірною загальній планувальній структурі об’єкта.

Одиночні посадки дерев та чагарників переважно декоративних порід застосовуються для «закріплення» кутів скверу, поворотів доріжок, позначення входів або ж просто, як декоративна деталь на фоні групової посадки. Одиночні деревні породи можна також висаджувати в ряд з великими інтервалами між ними. Для солітерних посадок застосовують деревні породи з природною геометрично правильною формою крони або ж дерева, які добре піддаються стрижці.

Газони знаходять широке застосування на відкритих ділянках, яким в міських скверах відводиться значне місце. Для скверу використовуються газони двох типів: партерний та звичайний садово-парковий.

Квіткове оформлення займає провідне місце в озеленені скверів. Найбільш поширеними елементами квіткового оформлення є партери, клумби та рабатки. Квітами-багаторічниками доповнюються деревно-чагарникові групи. Крім того їх використовують для створення самостійних груп або крупних масивів. Досить красиві суцільні бордюрні смуги вздовж доріжок із живописно згрупованих багаторічників різних видів.

Виткі рослини використовуються для декорування парканів, підпірних стінок, альтанок, трельяжів, пергол, непривабливих стін будівель, які прилягають до скверу і т.п. В окремих випадках виткі рослини можуть декорувати стовбури дерев, опори фонарів або спадати у вигляді гирлянд.

З допомогою рослинності можна підкреслити художні якості скульптури, фонтанів та інших невеликих архітектурних об’єктів. Всі ці предмети сприймаються найбільш рельєфно на відповідному фоні. Кращим фоном для них можуть бути зелені стіни із спеціальними нішами, фігурно стрижені рослини певних форм. Колір листя фонових насаджень повинен бути підібраний з врахуванням кольору самого експозиційного об’єкту. Для світлих архітектурних елементів найкращим фоном є темно-зелені стіни насаджень, а для темних – рослини із світло-зеленим, сріблястим або золотистим листям.

Залежно від особливостей планувального рішення сквери бувають:

▪ відкриті – партерного типу з переважанням газонних покриттів, квітників, водойм, доріжок та майданчиків;

▪ напіввідкриті – поєднання партерних ділянок і деревно-чагарникових насаджень, які розчленовують сквер на ряд взаємопов’язаних просторів;

▪ закриті – переважання щільних посадок високих дерев і чагарників (групові, рядові, живоплоти), які просторово ізольовують сквер від міських пейзажів та прилеглої забудови.

Найбільш поширені сквери відкритого і напіввідкритого типу.

При плануванні скверу необхідно знати правильне співвідношення елементів (майданчиків, доріжок, квітників, насаджень різних типів тощо), які розміщуються на його території. Дане співвідношення визначається в кожному конкретному випадку декількома факторами: призначенням та площею скверу, можливою кількістю відвідувачів, розташуванням об’єкта в плані міста, кліматичними умовами, рельєфом, характером навколишньої забудови. Так, наприклад, якщо сквер розміщений на міській площі (призначений для короткочасного відпочинку), то дитячого майданчика в ньому може й не бути, і навпаки, при розташувані скверу на вулиці такі майданчики є необхідними, а це в свою чергу відображається на балансі території.

Таблиця 16. Баланс території скверів у %

Тип скверу	Доріжки і майданчики	Насадження
		всього	В тому числі квітники
На центральних і районних площах міста (розміром до 1 га)	25-28	72-75	1,5-2
На центральних і районних площах міста (розміром більше 1 га)	20-25	75-80	1,5-2
На центральних і районних площах міста сквери декоративного і планувального призначення без допуску відвідувачів	3-5	95-97	0,5-1
На вулицях між будинками і на кутах вулиць (сквери розміром до 0,5 га)	18-20	80-82	0,3-0,5
На вулицях між будинками і на кутах вулиць (сквери розміром більше 0,5 га)	15-18	82-85	0,3-0,5
Перед окремими будівлями	20-25	75-80	1-2

Важливе значення в проектувані скверів має норма озеленення, яка всередньому становить 100 – 120 дерев і 1000 – 1200 чагарників на 1 га території.

Підбір асортименту дерев проводиться з врахуванням їх декоративності та ґрунтово-кліматичних умов вирощування. Крім того при підборі дерев та чагарників необхідно враховувати їх сануючий вплив.