Сквери на площах

Це архітектурно-декоративні композиції, які відповідають естетичним вимогам та виконують численні утилітарні функції: служать місцем для короткочасного відпочинку і транзитного руху пішоходів.

Сквер на площі, може займати всю її територію або лише частину, може бути цільним або розчленованим на декілька ділянок. Центром композиції є майданчик з пам’ятником, фонтаном, скульптурою, квітником тощо. На майданчику встановлюються лавки та смітники. Лавки повинні мати високий естетичний вигляд, колір, форма, фактура і будова яких відповідатимуть архітектурній забудові та с кульптурній композиції, що розташована в центрі майданчика.

Насадження такого скверу повинні підпорядковуватись загальній композиційній ідеї і в той же час вирізнятися високою декоративністю. Тут доцільно висаджувати архітектурні щеплені форми деревних порід, чагарники з геометрично правильною формою крони, хвойні та інші вічнозелені рослини тощо. Квітники повинні мати геометрично правильні контури (модульні). Газон створюється партерного типу.

Сквери на вулицях

С квери даного типу одним або двома боками прилягають до вулиці, утворюючи своєрідну “кишеню”. Озеленюють їх з врахуванням формування вулиці та архітектури житлових і громадських будівель. Якщо планування скверу узгоджується з архітектурою житлових і громадських будівель, то в озелененні використовують переважно регулярний тип композиції. Але якщо він значною мірою ізольований від оточуючої забудови, тоді в більшості випадків використовують вільне планування з характерним для пейзажного напряму трасуванням доріжок, групуванням дерев і кущів, квітковим оформленням.

Сквери перед окремими будівлями

Д о даної групи скверів належать об’єкти, які розміщуються перед адміністративними будівлями (обласною, міською, районною адміністраціїями або сільською радою). Сюди належать також сквери перед бібліотеками, театрами, кінотеатрами, музеями та закладами торгівлі.

Цільове призначення скверів перед окремими будівлями визначається перш за все функціями цих будівель. Наприклад, сквери біля кінотеатрів використовуються літом як фойе, в яких відвідувачі очікують початок сеансу.

Композиція планування скверів перед великими громадськими будівлями вирішується регулярними прийомами, причому вся композиційна структура такого скверу зазвичай підпорядковується архітектурі основної будівлі. Щоб посилити це враження, по боках скверу створюють щільні високі «стіни» із дерев та чагарників. Іноді такі сквери вирішуються цілком у вигляді партера.

2. Принципи планування та їх залежність від призначення скверу

Номенклатура планувальних елементів скверу залежить від його призначення та розташування в міській забудові. Головним елементом композиції скверу є майданчик із скульптурою, фонтаном, архітектурною спорудою, квітковим або газонним партером, живописною групою каміння, деревними або чагарниковими посадками на фоні газону тощо.

Планувальна схема скверу може бути з однією центральною композиційною вісю або двома.

Композиція планування скверів вирішується регулярним, пейзажним і змішаним прийомами. Велике значення при виборі прийому планування скверів має їх форма.

Форма скверу залежить від конфігурації ділянки та від характеру навколишньої забудови. Якщо, наприклад, на даній площі домінує одна будівля, то кругла форма скверу підходить значно менше, ніж в тому випадку, коли площа забудована по всьому периметру приблизно рівнозначними будівлями. Сквери можуть бути також і неправильної форми, іноді складної конфігурації.

Особливе планувальне значення має організація в сквері пішохідного руху. Досвід проектування показує, що в скверах, розміщених на площах або перехрестях вулиць, доцільно організовувати наскрізний рух. Доріжки повинні перетинати сквер по найкоротших напрямках (діагонально, хрестоподібно, вільно), які визначаються транзитними потоками пішоходів, та ізолюватись від майданчиків відпочинку. В скверах розміщених на вулицях між будинками, не бажано допускати транзитного руху пішоходів.

У відповідності з організацією пішохідного руху в сквері, вирішується питання про розміщення входів. До кожної вулиці або провулку, які прилягають до скверу, повинні бути прокладені алеї або доріжки з відповідними входами.

Алеї скверу підрозділяються на: головні і другорядні.

Головні алеї призначені для масового руху пішоходів. Їх влаштовують прямолінійними в плані, шириною 3-8 м (більш широке полотно доцільно розчленовувати смугами квітників).

Другорядні алеї призначені для індивідуальної прогулянки і можуть мати звивисті контури. Їх ширина становить 2-3 м.

Широкі алеї обсаджуються високими деревами, а вужчі – середніми. Заради збереження дерев їх огороджують живоплотом або невисоким декоративним парканом.

Кути газонів біля перехресть доріжок (особливо гострі) скошують, заокруглюють або зрізають фігурним контуром.

Місця для відпочинку необхідно розміщувати таким чином, щоб перед ними відкривались красиві перспективи. На вузьких доріжках влаштовують «кишені» (ніши), в яких розміщують лавки (прямі або заокруглені). По контурах «кишень» висаджують дерева і чагарникі, які обрамляючи нішу створюють фон для неї, а також дають необхідну тінь. Однак не слід влаштовувати ніші дуже густо, щоб не створювати зубчастого контуру доріжок.

Покриття доріжок – звичайне щебеневе, з верхнім шаром оздобленим кольоровим піском, гравієм, цегляним піском, мармуровою і гранітною крихтою; асфальт доцільно влаштовувати тільки в місцях з інтенсивним пішохідним рухом або на значних схилах, які потребують водостійкого покриття.

Майданчики – центральні планувальні елементи композиції скверів. Розрізняють майданчики для відпочинку дорослих (оформлені квітниками і фонтанами) та для дітей (ігрові); останні можуть бути ізольовані від центральних осей композиції. Майданчики можуть мати круглу, овальну, прямокутну або квадратну форму. В невеликих скверах майданчики є основною складовою частиною; у великих скверах вони доповнюються обхідними алеями. Великі майданчики розчленовуються смугами квітників, газонів та дерев. По периметру таких майданчиків можуть влаштовуватись ніші для лавок і заглиблення для ваз та скульптури. Планування поверхні майданчиків повинно бути симетричним, особливо при наявності фонтану або басейну. При наявності схилу, майданчики розміщують на терасі або терасах (залежно від площі скверу) з використанням підпірних стінок та сходів. Покриття майданчиків – звичайне або у вигляді декоративного мощення із кам’яних плит.

Дитячі майданчики влаштовуються в скверах житлових районів міста. Розміри майданчиків коливаються від 50 до 300 м². Форма їх може бути різноманітною; однак слід надавати перевагу простим контурам. В невеликих скверах дитячі майданчики можуть мати вигляд звичайного розширення алеї.

Дитячі майданчики облаштовуються пісочними ящиками і лавками; по периметру влаштовують низьку обмежувальну сітку, біля якої висаджують виткі рослини або живопліт, встановлюють невеликі навіси чи трельяжі. В окремих випадках на майданчиках розміщують невеликі плескальні басейни та дитяче фізкультурне обладнання; насадження навколо майданчика повинно створювати тінисте обрамлення.

Майданчики для дітей повинні бути ізольовані від зовнішніх меж скверу та від алей з транзитним рухом. На скверах, які оточені проїздами з інтенсивним транспортним рухом, влаштування дитячих майданчиків забороняється.