2. Зонування і озеленення набережних

В межах набережної виділяють зони інтенсивного використання і тихого відпочинку. Зони інтенсивного використання формуються поблизу різноманітних будівель і споруд (річкових вокзалів, пристаней, водно-спортивних станцій або звичайних спусків до води). Такі ділянки облаштовуються оглядовими майданчиками, тіньовими навісами, альтанками, літніми кафе, кіосками. Прийоми озеленення мають парадний характер. В асортименті рослин переважають високодекоративні дерева та чагарники (переважно формове різноманіття). На території з високим рівнем благоустрою широко застосовуються підпірні стінки із природного каменю, фонтани, декоративні басейни, партерні газони, альпійські гірки, малі архітектурні форми. Спуски до води виконують у вигляді сходів та пандусів, які також озеленюють (смуги газонів, квітники, виткі рослини біля підпірних стінок, окремі дерева і групи чагарників).

Озеленення відкосів вирішується у вигляді газонної смуги, або з додатковим розміщенням деревних і чагарникових рослин. Біля кромки відкосів створюються газони, квітники, невисокі чагарникові та деревні групи або рядові посадки. Якщо дерева розміщуються безпосередньо біля кромки відкосу в один ряд, тоді ширина цієї зеленої смуги приймається не менше 2 м. У випадку розміщення окремих груп деревних рослин, ширина смуги повинна становити не менше 4,5 м.

Питання для самоперевірки

1. Які зони виділяють на території набережних?

2. Які особливості озеленення кожної зони?

3. Від чого залежить вибір планувальної організації набережних?

Тема 3.3. Проект скверу

1. Призначення та класифікація скверів. Місце скверів у плані міста.

2. Принципи планування та їх залежність від призначення скверу.

3. Композиційне рішення озеленення скверу. Баланс території. Норми озеленення. Вимоги до асортименту зелених наседжень.

Література:

Л 2, с. 135-141

Л 6, с. 158-161

1. Призначення та класифікація скверів. Місце скверів у плані міста

До однієї із найбільш поширених категорій міських об’єктів оеленення відносяться сквери. Сквер – це упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць і призначена для короткочасного відпочинку населення. Роль скверів значно зростає в районах, де відсутні парки і немає можливості їх створити (історичний центр, складний рельєф тощо).

За функціональним призначенням сквери поділяються на такі найбільш типові групи :

▪ меморіальні (біля меморіальних пам’ятників);

▪ декоративні (для оформлення території біля фонтану, пам’ятного знаку, рекламного щита тощо);

▪ виставкові, поблизу громадських будівель (сквери квітів, скульптури);

▪ транзитні (для транзитного руху пішоходів);

▪ інформаційні (з алеями і без алей);

▪ історико-архітектурні;

▪ ігрові (дитячі, молодіжні);

▪ розмежувальні.

Цільове призначення скверів тісно пов’язане з їх розташуванням в місті. Залежно від розташування в міській забудові сквери поділяються на три групи:

1. Сквери на площах (сквери на площах загальноміського та районного значення, а також на привокзальних площах).

2. Сквери на вулицях можуть розташовуватись між будинками або на невеликій відстані від тротуару, біля скульптурно-монументальних об’єктів, а також на транспортних майданчиках і розв’язках.

3. Сквери перед окремими будівлями (біля кінотеатрів, музеїв, будинків культури, торгових центрів, пам’ятників архітектури або їх комплексів та інших споруд).