Питання для самоперевірки

1. Яку інформацію наносять на генеральний план, дендроплан ?

2. Які методи використовують при складанні робочих креслень?

3. Чим відрізняються між собою метод «квадратів» і метод «ординат» ?

Розділ III. Проектування окремих об'єктів

Тема 3.1. Проект бульвару

1. Значення бульвару у структурі міста. Типи бульварів.

2. Принципи планування та озеленення бульварів.

3. Баланс території. Норми озеленення. Підбір порід.

Література:

Л 2, с. 144-147

Л 4, с. 227-229

Л 6, с. 161-164

1. Значення бульвару у структурі міста. Типи бульварів

Бульвар – це озеленена територія вздовж проспекту, транспортної магістралі або набережної з алеями і доріжками для пішохідного руху та короткочасного відпочинку.

Ц іль організації бульварів у містах – створення підвищених комфортних умов на транзитних пішохідних ділянках. Вони (бульвари) відіграють роль зелених артерій, якими в місто надходить свіже повітря від приміського лісопаркового поясу і є активним засобом формування міського середовища. Для цього необхідна організація такої системи озеленення, яка б забезпечила обєднання різних типів зелених насаджень мережею бульварів.

Ширина бульварів залежить від габаритів магістралі або вулиці і коливається в межах 10 – 60 м.

Розміщення бульварів на вулицях визначається генеральним планом міста і залежить від характеру міських проїздів та інтенсивності руху на них. Залежно від цього розрізняють наступні прийоми розміщення бульварів на вулиці:

а) на осі вулиці (створюються переважно на магістралях міського та районного значення);

б) з однієї або двох сторін проїжджої частини (рекомендується для головних вулиць з переважанням пішохідного руху і для внутрішньоквартальних проїздів);

в) два бульвари, які розділяють проїжджу частину на три смуги руху (створюються на загальноміських швидкісних магістралях).

В плануванні бульварів виділяють три основні планувальні схеми:

1) симетрична – з центральною алеєю (розчленованою деревами чи квітниками на дві-три смуги або не розчленованою);

2) асиметрична – планувальна вісь зміщена в бік проїжджої частини прилеглої магістралі (на вулиці) або водойми (на набережній);

3) вільна – при ширині бульвару більше 50 м без осьових ліній з розкриттям композиції в бік водойми, площі або архітектурної забудови.

2. Принципи планування та озеленення бульварів

Головними планувальними елементами бульварів є: вхідна частина у вигляді майданчика, основна пішохідна доріжка (планувальна вісь), другорядні і додаткові доріжки для короткочасного прогулянкового відпочинку, майданчики для дітей (ігрові) та тихого відпочинку дорослих. При значній протяжності бульвару, його осьову композицію збагачують системою окремих архітектурних акцентів (майданчиками з фонтанами, скульптурою, квітниками тощо). Ширина доріжок залежить від інтенсивності руху пішоходів.

При ширині бульвару 15 – 20 м, як правило, влаштовують одну алею шириною 4 – 7 м із лавками для відпочинку в карманах-нішах.

При ширині бульвару більше 20 м, залежно від максимального пішохідного руху (до стадіону в дні проведення змагань і матчів, виставкового комплексу при проведені популярних виставок і т.д.), ширина головної дороги може бути збільшена до 10 – 15 м.

На бульварах шириною більше 25 м доцільно прокладати додаткові доріжки шириною 1,5 – 2,5 м.

На бульварах шириною 50 м і більше організовується мережа алей і доріг з ізольованими майданчиками для відпочинку дорослих та дітей (з вертикальним озелененням), які розташовуються вздовж протилежної від магістралі сторони, розміщуються фонтани, скульптура, декоративні басейни, павільйони, кафе тощо. Озеленення таких бульварів складається із групових посадок дерев і чагарників, газонних покриттів, квітників та інших елементів. З допомогою деревно-чагарникових насаджень формуються закриті і напіввідкриті простори. Створення монокультурних ділянок з гарноквітучих рослин, дозволяє підвищити естетичний вигляд бульварів і зробити їх особливо привабливими в період цвітіння.

По периметру бульварів для покращення їхньої ізоляції рекомендується створювати щільну зелену смугу з 2-4 рядів густокронних дерев і високого, до 2м, живоплоту із чагарників. Для забезпечення достатньої видимості водіям автотранспорту, живоплоти поблизу перехресть необхідно знижувати до висоти 0,7 м. Якщо бульвар розміщений по центру вулиці і не обсаджений живоплотом, тоді з двох боків прилеглих до проїжджих частин влаштовують невисокий паркан.

На бульварах-набережних необхідно розбивати достатню кількість майданчиків для відпочинку з орієнтацією їх на водне плесо (дзеркало). Тут доцільно оформляти живописні перспективи на водний простір.

В центральних частинах великих міст створюються так звані бульвари-еспланади з композицією партерного типу. Вони підсилюють архітектурно-художні якості забудови.