Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ - ПРОЕКТУВАННЯ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
37.12 Mб
Скачать

Аналіз об’ємно-просторової структури

Аналіз об’ємно-просторової структури передбачає виділення територіальних одиниць об’єкта – ділянок, які характеризуються спільними типовими ознаками, а також узагальнену характеристику об’єкта вцілому. Межі ландшафтних ділянок визначаються за домінуючими ознаками природних компонентів та результатами діяльності людини. Такими домінуючими ознаками є: форма рельєфу (виділяються відповідно з його морфологією), тип просторової структури, склад порід (листопадні, вічнозелені та змішані), штучні споруди (забудова, автодороги, ЛЕП тощо). Серед всіх ознак форма рельєфу є визначальною, а ділянки з різними типами просторової структури і складом насаджень виділяються в межах контура тієї чи іншої форми. Далі в межах ландшафтних ділянок визначають пейзажні виділи за ознаками, які характеризують їх фізіономічний образ. На цій основі виділені наступні типи пейзажів: ліс, галявина, скелі, водойма, штучні споруди.

Унікальні екземпляри дерев, кам’яні валуни, печери, водоспади, джерела, не зважаючи на свої незначні розміри дають основу для формування акцентів і тому повинні розглядатись, як самостійні територіальні одиниці, що не залежать від пейзажного виділу, в якому вони знаходяться.

Для рекреаційних лісів середньої смуги, які формуються на відносно спокійному рельєфі, визначальною ознакою для виділення ландшафтних ділянок є тип просторової структури. Тут виділяють наступні типи ландшафтних ділянок:

ландшафтні ділянки закритого типу просторової структури, включають пейзажні виділи типу ліс, які поділяються за складом та віком насаджень;

ландшафтні ділянки напіввідкритого типу просторової структури, включають пейзажні виділи, що також відносяться до типу ліс і поділяються за складом, віком та розміщенням насаджень;

ландшафтні ділянки відкритого типу просторової структури, включають такі типи пейзажних виділів: галявини, вирубки, пустища, незімкнуті лісові культури, а також ландшафтні ділянки типу водойми та їх пейзажні виділи – ставки, струмки, річки, болота;

ландшафтні ділянки, які виділяються за формою рельєфу, включають яри, балки, пагорби;

ландшафтні ділянки типу штучні споруди, включають забудову, дороги, лінії комунікацій тощо.

Передпроектна оцінка територій за факторами

Виділенні територіальні одиниці підлягають подальшому оцінюванню, з метою виявлення позитивних якостей кожної ділянки і території вцілому, а також вибору найкращого варіанту щодо її використання.

Об’єкт ландшафтного мистецтва оцінюється за естетичним, санітарно-гігієнічним, функціональним, природоохоронним і технологічним факторами. Естетичний фактор характеризує привабливість ділянки, санітарно-гігієнічний – її комфортність для людини, функціональний – відповідність проектному призначенню об’єкта, можливість організації тих чи інших видів відпочинку, природоохоронний – стійкість ділянки до антропогенного впливу (стійкість насаджень до забруднення атмосферного повітря та рекреаційних навантажень), технологічний – можливість освоєння території (благоустрій, проведення комунікацій, формування пейзажів). Дані фактори мають свій набір критеріїв та показників оцінки.

Оцінка за естетичним фактором

Оцінювання естетичного вигляду є найбільш складним завданням, оскільки пов’язане з емоційним сприйняттям. В ландшафтному мистецтві оцінюються зазвичай не окремо взяті елементи (рослини, форми рельєфу, каміння, водойми тощо), а їхній взаємозв’язок. Однак оцінити даний взаємозв’язок не оцінивши самі елементи – неможливо. Тому й необхідно попередньо дати оцінку декоративним властивостям рослин, їх групам тощо. Естетичні якості територіальних одиниць визначаються за типами пейзажів, що їх формують. Кожен тип пейзажу (ліс, відкритий простір, водойма тощо) має свій набір критеріїв, для кожного з яких розроблена шкала. Якщо такої шкали не має, тоді проектант самостійно визначає перелік критеріїв, за якими ведеться оцінка. Напркилад:

▪ оцінка відкритих просторів проводиться за наступними критеріями: форма (геометрична, вільна), характер поверхні (горизонтальна площина, пологий відкос, наявність горбочків, ям, канав, горбів тощо), якість трав’яного покриву (луговий, бур’янистий, відсутній), якість узлісся навколишніх насаджень (тип узлісся, склад деревних порід та характеристика їх декоративності), якість рослинності на ділянці (дерева, чагарники, зарості молодняка тощо), наявність сформованих внутрішніх перспектив;

водойми оцінюються за естетичними якостями водного дзеркала – його формою і чистотою, за якостями навколишніх насаджень, споруд, форм рельєфу, відкритих просторів, а також наявністю внутрішніх перспектив;

форми рельєфу оцінюються за їх важливістю для об’єкта.

Оцінка за санітарно-гігієнічним фактором

Оцінювання санітарно-гігієнічного стану території передбачає визначення мікрокліматичних і телургічних умов об’єкта.

Мікрокліматичні умови оцінюються за даними таких показників: температура і вологість повітря, вітровий режим, рівень сонячної радіації. Дані показники повинні забезпечувати комфортні умови для відпочинку людини. Однак умови мікроклімату в межах території об’єкта змінюються впродовж дня і сезону року. Наприклад, для відкритих просторів в холодний період року найбільш сприятливими є показники високих температур при невеликій завітреності, тому в даному випадку найбільш цінними вважаються схили південних експозицій, які захищені від північних вітрів і отримують найбільшу кількість сонячного тепла. Ці ж території в спекотний період стають найменш комфортними.

Теллургічні умови характеризуються особливостями складу повітря, яке вдихає людина. Сюди відносяться пари скипидару, фітонциди, ароматичні речовини, іонізація повітря. Основну роль тут відіграє видовий склад насаджень, а також напрям переважаючих вітрів. Залежно від пори року і погоди теллургічні показники суттєво змінюються і найбільш яскраво вони проявляються в спектоні літні дні.

Оцінка за функціональним фактором

Дана оцінка характеризує ступінь придатності об’єкта для організації відпочинку. Для оцінювання об’єкту проводять збір вихідних матеріалів, а саме: натурний облік існуючої відвідуваності, аналіз видів відпочинку, яким надається перевага та потреби у відпочинку на перспективу. На основі цих показників складається прогноз розвитку відпочинку, а проектна територія оцінюється за такими критеріями: кількість видів відпочинку, які можна організувати на тій чи іншій ділянці, зручність підходу до ділянки (транспортна і пішохідна доступність), наявність доріг та рівень їх благоустрою. Можливі також й інші критерії, які підвищують або понижують цінність ділянки з точки зору можливості організації відпочинку (наявність водойм і джерел, непрохідних заростей, заболочених ділянок тощо).

Оцінка за природоохоронним фактором

Природоохоронний фактор передбачає оцінювання стійкості території до рекреаційних навантажень. Оцінюванню підлягають в першу чергу ділянки насаджень, різні типи яких мають різний рівень стійкості (хвойні насадження менш стійкі ніж широколистяні тощо). Дана оцінка впливає на вибір планувальної структури об’єкта із застосуванням біологічних та планувальних прийомів для збереження існуючих насаджень.

В організації парків і лісопарків природоохоронний фактор має важливе значення, оскільки визначає й регулює розрахункову рекреаційну ємність, впливає на організацію видів та форм відпочинку, його масштаби (тобто на функціональне використання об’єкта), визначає заходи щодо збереження природних комплексів. Найбільш шкідливими в природоохоронному відношенні є пікніки, розведення вогнищ на необладнаних майданчиках, а також збирання дарів природи, внаслідок чого знищуються цінні декоративні рослини, порушується ґрунтова структура, що веде до розпаду насаджень. До більш безпечних форм відпочинку належать: прогулянки дорогами парку або лісопарку, заняття спортом на обладнаних майданчиках, прийняття повітряних і сонячних ванн на галявинах.

Оцінка за технологічним фактором

Оцінка за технологічним фактором передбачає визначення об’ємів і вартості робіт для освоєння об’єкта. Цей фактор є завершальним в загальному комплексі оцінок. Тому визначення техніко-економічних показників освоєння об’єкта можливе лише після того, як визначиться його цінність за іншими факторами і буде знайдено оптимальне рішення щодо його освоєння.