5. Декоративне покриття доріг
Декоративне покриття є необхідним компонентом багатьох ландшафтних композицій. Декоративні якості покриттів (колір, форма, величина елементів та їхній малюнок) мають істотне значення в створенні гармонійних ландшафтних композицій. Під час вибору типу покриття насамперед слід враховувати призначення доріжок, проїздів, проходів, умови їхньої експлуатації, а також економічні та естетичні вимоги.
Залежно від матеріалу декоративне покриття можна поділити на такі основні типи:
• покриття із сипких матеріалів (щебінь, відсів тощо);
• покриття з природних матеріалів (камінь, дерево);
• покриття із штучних матеріалів (цегла, бетон);
При створенні доріг на об’єктах зеленого будівництва найкраще застосовувати покриття з декількох матеріалів. Залежно від призначення доріг можна використовувати різноманітні поєднання матеріалів: бетонну прямокутну плитку в комбінації з цеглою, цеглу в комбінації з дерев’яними брусами, дерев’яні бруси в комбінації з кам’яними плитами або щебеневим покриттям тощо. Дуже м’яке і приємне для ходьби покриття із дерев’яних торців. Для невеликих доріжок доцільно використовувати плити неправильної форми, укладаючи їх на піщану подушку і засіваючи шви між ними травою. Даний прийом надає інтимний і живописний характер місцям тихого відпочинку. Цікаву фактуру покриття можна отримати за допомогою круглих плит різної величини, з вдавленою в них кольоровою галькою, що злегка виступають над основною площиною, засипаною гравієм.
В саду, як і у великих парках асфальтоване покриття не рекомендується. Особливо воно протипоказане на дитячих майданчиках. Бордюри у вигляді бетонних блоків в малих садах не є бажаними, оскільки вони створюють грубу лінію границі доріжки або майданчика, тоді, як будь-які ділянки саду повинні органічно зливатись одна з одною.
При виборі типу покриття велике значення має особливість їхньої конструкції. Залежно від типу конструкції розрізняють покриття на природних або найпростіших основах (ґрунт, пісок) і покриття на штучних основах.
6. Штучне освітлення
Територію садово-паркових обєктів у вечірній час необхідно освітлювати. При
освітлені об’єктів зеленого будівництва слід розрізняти освітлювальні пристрої, які виконують утилітарну і декоративну функції. Перші забезпечують освітлення доріжок і майданчиків відпочинку, а другі призначені для підсвічування будівель, споруд, скульптури, МАФ, декоративних водних споруд (фонтанів, басейнів, каскадів), дерев, чагарників та квітів.
Існують три основні прийоми декоративного освітлення: всієї фасадної сторони об’єкта заливним потоком світла або підсвічування окремих фрагментів; контуру або фону для силуетного сприйняття об’єкта; освітлення зсередини для розглядання об’єкта «на просвіт». Контурне освітлення використовується для споруд, які мають виразний силует.
Для освітлення дерев і чагарників лампи влаштовуються під кронами на стовбурах або на землі, в стороні від дерев чи кущів.
Декоративне освітлення квітників має свої особливості. Заливаюче світло буде основним для квіткових рослин. Як правило квітники підсвічують білим світлом, щоб не спотворювати натуральне забарвлення рослин.
Підсвічування скульптури повинно підкреслювати її ідейно-художні та пластичні особливості і не спотворювати форму. Скульптуру можна освітлювати одночасно з різних сторін, якщо вона проглядається з усіх позицій, і направленим інтенсивним потоком світла, якщо вона проглядається з однієї сторони.
При декоративному освітлені водних споруд слід враховувати властивість води поглинати промені світла. Тому джерело світла необхідно розміщувати під водою на глибині не більше 10 – 15 см. Для підсвічування водоспадів і каскадів джерело світла розміщують на місцях падаючих потоків води.
Освітлення рослинності, малих архітектурних форм та водойм є окремим видом зовнішнього освітлення, до якого ставиться ряд вимог:
нічне світло не повинно шкодити рослинам – висіти тягарем на тонких стовбурах і маленьких кронах або «випалювати» своїм світлом й теплом ніжні листки чи квіти;
світильники, особливо вмонтовані в землю, доріжки, дно водойм, повинні володіти підвищеною зносостійкістю;
освітлювальні засоби повинні бути невидимі для очей або ж носити характер декоративних елементів (невеликі фігурні світильники з красивими плафонами).