Об’єкт, предмет, основні поняття та завдання ландшафтного проектування
Основним призначенням ландшафтного проектування є прийняття проектних рішень на основі комплексної оцінки природних факторів з метою досягнення оптимального співвідношення між штучними і природними компонентами навколишнього середовища.
В задачі ландшафтного проектування входить створення функціонального простору і визначення стильової концепції об’єкту озеленення. Розбивати об'єкт зеленого будівництва без проекту – все одно, що будувати будинок без фундаменту. Щоб зробити вдалий проект планування, потрібно володіти добрим смаком, досвідом і знаннями, що відносяться до таких різних сфер діяльності, як садівництво, ландшафтна архітектура і навіть інженерна справа.
Проект – яскрава і фотографічно достовірна картина майбутнього. Вона необхідна, щоб по тривимірних ілюстраціях наочно уявити, якими зрештою стане об’єкт озеленення, і визначитися в своїх рішеннях.
Проект – це ще і докладний план. Грамотно виконаний ландшафтний проект дозволить надалі заощадити засоби і час при виробництві робіт, а також позбавить від зайвих клопотів при подальшій експлуатації ділянки.
Проектування і впорядкування території проводять на підставі завдання, яке складає замовник із залученням проектних організації. Основними вихідними матеріалами для проектування є рішення про відведення ділянки; кліматичні, ґрунтові і гідрологічні дані; інвентаризація насаджень; топографічна основа.
Проектування об'єктів зеленого будівництва в учбовому процесі виступає, як метод архітектури, що полягає в розробці прийомів перетворення і художнього оформлення відкритого простору міського середовища. У найбільш загальному виді задачі ландшафтного проектування доцільно розглядати в 3-х примірниках: екологічному; функціональному і естетичному.
РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОЗЕЛЕНЕННЯ
НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ
Тема 1.1. Вихідні передумови ландшафтного проектування
Значення природних умов у формуванні функціонально-просторової структури садово-паркового ландшафту.
Оздоровлення середовища. Дерева в місті.
Елементи паркової композиції.
Архітектурно-художні принципи композицій.
Комплексна оцінка декоративності деревних рослин.
Література:
Л2, с. 61-87, 108-122, 258-263
Л3, с. 3-5
Л4, с. 161, 167, 262-263, 310-336
1. Значення природних умов у формуванні функціонально просторової структури садово-паркового ландшафту
Практика паркового проектування і будівництва показує, що основою його композиції є вміле використання умов місцевості: просторових особливостей, рельєфу, водних поверхонь, рослинності (мал. 2).
а б в г
Мал. 2. Фактори, які враховуються при проектуванні об’єкта
а – простір; б – рельєф; в – водойми; г – рослинність
В зв’язку з цим при проектуванні необхідно ретельно вивчити природні умови, видове біорізноманіття місцевості, а також слід знати декоративні і біологічні особливості рослин.
Простір. В приміському ландшафті простір необмежений. Він характеризується широкою даллю і відкритими горизонтами, ландшафт сприймається в загальних рисах без деталізації.
В міському парку простір частково обмежений, розчленований; лінії горизонту замикаються спорудами (насадженнями); є можливість роздивитися комплекси споруд і їх деталі.
В малому саду простір обмежений, ускладнений; нагадує простір інтер’єру; в якому людина сприймає все різноманіття та контрастність форм композиційних рішень.
Рельєф є одним із найважливіших факторів загальної організації пейзажу. Він впливає на перерозподіл в межах ландшафту вологи і тепла, замикає простір, розчленовує його на окремі замкнуті пейзажі. Крім того рельєф має властивість і розкривти простір.
Рельєф паркових територій поділяють на три групи: рельєф позитивних форм (гори, горби), негативних (долини, ущелини, впадини) і нейтральних (ділянки із невеликим ухилом – до 5-70). Найкращими для створення різноманітних композиційних рішень, є позитивні форми рельєфу.
Вода і водні системи є важливими компонентами природного середовища. Вода займає значне місце у формуванні паркового середовища, знижує температуру повітря, підвищує його вологість і в цілому суттєво впливає на мікроклімат. Важливими є також естетична цінність води та її фізичні властивості. Особливою декоративною властивістю водойм є відбивання в дзеркалі води пейзажних картин. Особливий настрій в парках створюють потоки води – струмки, річки, водопади, каскади.
Досить часто водні системи (річки, струмки, канави і т.п.) є визначальними у формуванні планувальної структури парку, відіграють роль композиційних осей, центрів та вузлів. Такі системи, як басейни, водопади, фонтани, частенько відіграють роль центру внутрішніх композицій парку.
Рослинність. Зелені насадження – основа паркових композицій. При побудові паркових композицій (пейзажних картин) велике значення має форма силуету посадок деревних рослин, що допомагає зрозуміти обмеженість простору.
Посадки рослин бувають наступних видів: алейні і рядові посадки із дерев з кроною різних природних форм, та дерев, кронам яких стрижкою надана чітка геометрична форма; із високих вільноростучих чагарників, із стрижених високих чагарників, із високих і низьких чагарників вільноростучих і стрижених, в різних поєднаннях з газонами, квітниками, скульптурою, вазами та іншими декоративними елементами, розміщеними в інтервалах між деревними рослинами і смугами чагарника. Поширені групові посадки із дерев або чагарників з однаковими чи різними формами крони (плакуча горобина на фоні декількох екземплярів срібної ялини); одиночні посадки дерев або чагарників з різними формами крони; посадки квітучих трав’янистих рослин, які включають тільки низькорослі або високорослі рослини (декоративно-листяні рослини); групові посадки квітучих трав’янистих рослин різної форми та чагарників; стрижений газон або високий травостан; посадка витких рослин.
Застосування вище перерахованих прийомів в різних комбінаціях дає величезну кількість конкретних рішень і дозволяє створити на кожній, навіть невеликій ділянці, різноманітні за формою композиції.