2. Проектування методом моделювання

В деяких гілках народного господарства широко використовується метод моделювання (макетування). Архітектори А.В. Натальченко і Н.Е. Шмідт розробили такий метод для проектування об’єктів зеленого будівництва і перевірили його на практиці під час будівництва великого парку в Москві.

Суть даного методу полягає в наступному:

1. Спеціально заготовляються макети дерев і чагарників згідно масштабу, які мають форму та колір близькі до природних. Крім того ці макети повинні бути виготовлені в різноманітних кольорах відповідно до періодів року.

2. Поверхню основи макету території покривають шаром пластиліну, для того щоб макети дерев та чагарників добре трималися і їх легко було переміщувати за необхідністю.

3. За чорновим ескізом авторів, дерева і чагарники розміщують на рельєфному макеті території.

4. Коли макет завершений, його фотографують вцілому і частинами. Потім з фотографій виготовляють відбитки необхідного масштабу.

Метод моделювання дозволяє відмовитись від трудомістких креслень генеральних планів, чим зазвичай займаються кваліфіковані архітектори, і зовсім виключити процес копіровки. Крім економічного ефекту, метод моделювання дозволяє значно пришвидшити процес проектування, а головне – підвищити художні якості проекту, оскільки в процесі розміщення на макеті всіх елементів об’єкта досить зручно аналізувати правильність прийнятих композиційних рішень, намічених в ескізі, які до того ж можна досить легко перевірити в декількох варіантах. Макет дає змогу краще відчути архітектурну пластику форм і розміри простору.

У макетуванні використовуються будь-які підручні засоби. Для створення рельєфу застосовується картон, пап’є-маше, пінопласт та інші засоби; для зелених насаджень використовуються зрізи гілок, обрізки олівців, бамбук, поролон, дріт, кольоровий папір тощо; для створення водних пристроїв – тонований креслярський папір, пластмаса, скло, дзеркало; для композицій із каменів – пластилін, крейда, пінопласт, природні дрібні камінці. Основа макету повинна бути достатньо міцною. Колір необхідно вводити дуже обережно, для того, щоб не зруйнувати композиційну цілісність.

3. Використання природних якостей води в композиції паркових ландшафтів.

Водойми і водні споруди широко застосовуються в парковому будівництві, як засіб оздоровлення природного середовища, естетичного збагачення ландшафту і забезпечення повноцінного відпочинку. До водойм відносяться: річки, канали, озера, водосховища, струмки, ставки; до водних споруд – басейни, фонтани, каскади тощо.

Паркові водойми можуть бути:

▪ природні (річки, озера) і штучні (канави, водосховища, ставки);

▪ великі (головні річки та річки I і II порядку, озера, водосховища площею більше 100 га), середні (річки III порядку, озера, водосховища і ставки площею 10 – 100 га) і малі (річки IV порядку, струмки, озера, ставки площею менше 10 га);

▪ глибокі (більше 3 м), середньої глибини (1-3 м) і мілкі (до 1 м);

▪ текучі (річки, струмки) і стоячі (озера, водосховища, ставки);

▪ протяжні (річки, канави, струмки), компактні (озера, водосховища, ставки) і складної форми (річки, струмки тощо).

Оздоровлення паркового середовища найбільш повно відбувається за умов наявності великих водойм. Зона впливу на мікроклімат великої водойми становить 400-500 м, а вплив бризів досягає 2 км.

Збагачення ландшафту парку забезпечується використанням просторових і декоративних якостей водних поверхонь. Високий естетичний ефект досягається тоді, коли формуюча роль в ландшафті парку належить водоймам. Великі і середні водойми або ж поєднання декількох малих водойм і водних споруд, можуть стати домінуючим елементом в архітектурно-планувальній побудові парку. Одиночні малі водойми і водні споруди мають підпорядковуюче значення в ландшафті парку і служать для збагачення окремих пейзажних картин.

При штучному обводненні території парку доцільно використовувати незручні землі (яри, балки, відпрацьовані кар’єри, природне пониження рельєфу, заболочені ділянки).