Формування пейзажних композицій

Поняття про пейзаж майже завжди пов'язане з наявністю відкритого простору. В одних пейзажах він невеликий, замкнутий зі всіх сторін і проглядається лише на 30-150 м – це закриті пейзажі (невеликі галявини серед лісу). Інші пейзажі – напіввідкриті, мають глибину до 400 м. При великій глибині пейзажі вважаються відкритими.

Ландшафтний архітектор створюючи пейзажну картину повинен визначити і підкреслити в ній головне, передати глядачу задуманий емоційний вплив пейзажу, його мотив. За допомогою різних комбінацій форм, кольорів, освітлення та інших елементів можна створити пейзаж спокійний або стрімкий, контрастний чи гармонійний, і вселити в глядача задуманий настрій: веселий, сумний, ліричний, святковий та інших емоційних відтінків.

Створювати пейзаж великого простору для огляду з однієї тільки точки – діло не практичне. При масовому відвідуванні сучасних парків і садів необхідно так організувати відкритий простір, з таким розміщенням дерев і чагарників, щоб створити на ньому декілька пейзажних картин і для кожної з них організувати особливу точку огляду, підвести до неї доріжку. Деревні групи і окремі дерева слід розміщувати так, щоб вони брали участь у формуванні не однієї, а двох і більше пейзажних картин. Серед точок сприймання пейзажу виділяється одна головна, і відносно неї пейзаж створюється як глибинна багатопланова композиція, в якій зазвичай виділяють передній, проміжний і дальній плани, формуються перспективи.

При формуванні загальної композиції парку не потрібно допускати частої зміни пейзажних картин, оскільки це заважає зосередженню і запам’ятовуванню побаченого. Чим величніша і ширша наявна пейзажна картина, тим довшим і більш спокійним повинен бути підхід до неї та інтервал закритого простору після неї. Такий підхід може бути оживлений дрібними галявинами з пейзажами невеликої глибини, які б не сперечались з головним пейзажем.

5. Комплексна оцінка декоративності деревних рослин

Для оцінювання декоративності деревних і чагарникових порід використовуються різні методики з властивими їм принципами оцінювання. Наприклад, методика проф. Калініченка О.А. передбачає оцінювання деревних рослин за 5-бальною шкалою:

«1» – декоративність негативна (зовнішній вигляд рослин знижує їх загальну привабливість);

«2» – декоративність нульова (декоративні якості непомітні, рослини не мають виразності на загальному фоні насаджень);

«3» – декоративність незначна (декоративні якості помітні, але не виразні, тому не дуже підвищують декоративність рослин);

«4» – декоративність достатня (декоративні якості виразні, рослини добре виділяються на загальному фоні насаджень);

«5» – декоративність висока (декоративні якості надають рослині значної привабливості, зумовлюють у спостерігача емоційне відчуття, захоплення).

Крім цієї методики, в практиці декоративного садівництва для оцінювання декоративності дерев та кущів за порами року застосовують методику М.В. Котлової, О.М. Виноградової, І.В. Таранлатової.

Згідно цієї методики встановлюється декоративність лише для типових форм дерев та кущів (середньовікових дерев та 10-15 р. кущів). Для цього щомісячно оцінюються декоративні якості за 5-бальною шкалою таких ознак: архітектоніка стовбура і крони, декоративність листя, декоративність плодів і квітів, фактура і колір кори стовбура та гілок, які позначаються відповідно А₁, А₂, А₃, А₄. Для визначення щомісячної усередненої оцінки декоративності деревних і чагарникових порід використовують перевідні коефіцієнти (Р₁, Р₂, Р₃, Р₄), які відображають значущість кожної ознаки, їх тривалість та силу емоційного впливу. Найбільш вагомою (значущою) ознакою є архітектоніка крони. Вона визначається за наступними показниками: форма – загальний контур або силует; структура – характер гілкування, розміщення скелетних гілок і пагонів II порядку, їх міць і проглядання в малюнку крони; фактура – характер облиствлення (розташування листя та їх розміщення на гілках).

Декоративність кожного виду щомісячно оцінюється в балах за формулою:

де:

А₁ – щомісячна оцінка архітектоніки стовбура і крони рослини;

А₂ – щомісячна оцінка декоративності листя;

А₃ – щомісячна оцінка декоративності плодів та квітів;

А₄ – щомісячна оцінка кольору та фактури кори стовбура та гілок;

Р₁ – перевідний коефіцієнт для переведення архітектоніки стовбура і крони – «4»;

Р₂ – перевідний коефіцієнт для переведення декоративності листя – «3»;

Р₃ – перевідний коефіцієнт для переведення декоративності плодів та квітів – «2»;

Р₄ – перевідний коефіцієнт для переведення фактури і кольору кори стовбура та гілок – «1».

За отриманими щомісячними даними викреслюється графік динаміки декоративності деревної або чагарникової породи протягом року. Загальний річний показник декоративності виду в умовних одиницях визначається за площею, яка відсікається лінією декоративності виду. Кількісні показники декоративності виду в умовних одиницях переводяться в 5-бальну систему:

при величині кількісного показника 10-20 – 3 бали;

21-40 – 4 бали;

41 і більше – 5 балів.

Описаний метод комплексної оцінки надає можливість проводити співставлення видів (порівняння) для виявлення найбільш перспективних.