Симетрія і асиметрія

Симетрія – це чітке закономірне розташування однакових форм (предметів) відносно осі або площини. Віссю може бути лінія руху (дорога, вулиця) або ж лінія погляду. Симетричний план є прикладом чіткої і цілісної врівноваженої композиції. В симетричних композиціях врівноваженість досягається за допомогою однакових форм і відстаней. Однак рівновагу і єдність можна досягнути іншим шляхом – за допомогою асиметричної композиції, коли нерівні за величиною і не однакові за формою елементи розміщуються таким чином, що отримується врівноважена композиція.

Контраст, нюанс, тотожність, раптовість

Контраст – це сильно виражена відмінність властивостей просторових форм при їх співставленні. Наприклад, світлий – темний, високий – низький, великий – маленький. Контрастні поєднання рослин отримують при співставленні різних форм дерев і чагарників (шаровидні або плакучі форми на фоні пірамідальних та конічних) або порід з різним забарвленням листя чи кори. Контраст отримують також при формуванні паркового середовища (закритий темний простір масиву посилює сприйняття сонячної галявини).

Нюанс означає тонкий перехід, незначні відмінності властивостей подібних форм, які схожі між собою. Це можуть бути по різному освітлені і затемнені ділянки. В ландшафтному мистецтві особливо цікавим є використання нюансів кольору рослин, які підбираються для літнього та осіннього ефектів або ж для заданої кольорової гамми.

Тотожність визначається як подібність порівняльних ознак. У симетрії це об’єкти, що врівноважують один одного, в ритмічному ряду – інтервали, акусти (дерева однакової форми: тополя – береза – тополя – береза).

Раптовість – не обліковане розкриття предмета, простору, що примушує глядача звернути увагу в певний бік. Раптовість можна створити шляхом розкриття неочікуваної картини, наприклад, сонячної галявини посеред паркового масиву або появи скульптурної групи чи альтанки у віддаленій ділянці парку. Це може бути також «дика» скеля чи «таємниче» джерело, що викликає захоплення, тобто предмет з високими естетичними якостями.

Ритм

Ритм – це повторення окремих елементів та відстаней між ними. Прикладом можуть слугувати алеї. В ритмічних побудовах беруть участь декілька елементів, причому стійке враження ритму виникає при їх повторені 5 – 8 разів. Емоційний вплив ритму наростає при збільшені числа елементів, але до певної межі, після якої наступає втома і виникає відчуття монотонності. Для зниження монотонності змінюють відстань між деревами, відкриваючи тим самим простір, включають в ритмічний ряд квітники, фонтани, скульптуру.

Стиль

Стиль – це комплекс художніх прийомів, який визначає харак­тер організації ландшафтного простору (його основних елементів) і сприяє виявленню його яскравого художнього образу. В історії ландшафтної архітектури виділяють французький, голландський, італійський, англійський та інші стилі. Кожний стиль характеризується певним набором ознак та прийомом планування (регулярним або пейзажним). Наприклад, регулярний напрям увібрав у себе декілька типів: французький – на плоскому рельєфі, італійський – на вираженому рельєфі та голландський – квітковий партер. Англійський стиль – яскравий представник пейзажного прийому планування.

Регулярний прийом планування хара­ктеризується наявністю прямих алей, геометричною формою водойм, майданчиків, квітників, симетрични­ми посадками, досить часто із застосуванням підстрижених живоплотів та окремих екземплярів дерев і кущів.

Пейзажний прийом харак­теризується довільним групуванням дерев та кущів, звивистими доріжками, вільними контурами водойм і майданчи­ків, мальовничим розташуванням квіткових угрупувань тощо.

В сучасному садово-парковому будівництві використовують змішаний прийом планування, який включає елементи попередніх двох прийомів.