Просторові форми

Просторові форми включають площини і об’єми. До площин належать: поверхня землі з газонами, квітниками і твердим покриттям, елементи рельєфу, водні поверхні, стіни паркових масивів, огорожі тощо. До об’ємних форм відносяться масиви, куртини, гаї, групи, солітери, архітектурні споруди і скульптура, скелі та ін. елементи.

Взаємозвязок площини і обєму витікає із обємно-просторової композиції і виражає загальні закономірності формування паркового середовища.

Співвідношення форм за геометричною побудовою та фактурою

Співвідношення форм за розміщенням у просторі

Тут мається на увазі розміщення форм з яких складається композиція відносно одна одної та глядача в трьохвимірному просторі парку. Композиція форм у просторі може бути трьох типів:

фронтальна композиція – переважно однопланова, може бути розгорнутою в ширину, складові її форми мають площинний характер, глибинні перспективи не виражені (галявина, газон, водне плесо, стіна лісу);

обємна композиція – характеризується яскравим вираженням у всіх трьох вимірах (деревно-чагарникова група, солітер, альтанка на лузі);

глибинно-просторова композиція полягає у розташуванні форм таким чином, що вони організовуються у глибокі перспективи, їх розкриття відбувається поступово (розріджене узлісся, за яким проглядається сонячна галявина із велетенським дубом-солітером).

Співвідношення форм за фактурою

Під фактурою розуміють характер поверхні предметів. В ландшафтному мистецтві враховується фактура деревних рослин (особливості крони (щільна чи ажурна), листя (гладка поверхня чи шорстка, ворсиста), кори (гладка чи груба, потріскана) і т.д.), поверхні газону і квітників, а також гірських порід (скель, оголеної геологічної породи).

Співвідношення форм за кольором

Вигляд будь-якого предмета багато в чому залежить від його забарвлення. Колір впливає як на сприйняття самого предмета людиною, так і на її психофізіологічний стан (збуджує, заспокоює, пригнічує).

Всі кольори поділяються на хроматичні і ахроматичні, які в свою чергу підрозділяються на три групи: теплі або активні (червоний, оранжевий, жовтий), холодні або пасивні (зелений, синій, фіолетовий) і нейтральні (білий, всі відтінки сірого, чорний). Відповідно дві перші групи кольорів – хроматичні, а нейтральні – ахроматичні.

Активні кольори зазвичай збуджують психіку людини, а пасивні – заспокоюють, з яких синій і фіолетовий – трохи пригнічують. Найбільший позитивний вплив має зелений колір.

Кольори можуть оптично змінювати параметри простору, обманюючи зоровий апарат людини. Предмети і рослини теплих та світлих кольорів при прямому сонячному освітленні, як правило здаються нам ближче, ніж насправді, а холодні (особливо синій) навпаки віддаляють предмети збільшуючи тим самим простір.

Важливе значення при створенні особливо декоративних композицій має контрастне поєднання кольорів. Контраст передбачає співставлення різних кольорів в одній композиції. Кращі контрастні поєднання отримують при співставленні теплого кольору із холодним: червоного з зеленим, оранжевого з синім, жовтого з фіолетовим. На мал.3 такі пари розділені між собою двома іншими кольорами. Допустимі також поєднання, які розділені в спектрі лише одним кольором: червоний з жовтим, оранжевий із зеленим, фіолетовий з оранжевим і т. д. Неконтрастні поєднання утворюють кольори, які стоять в спектрі поряд: червоний з оранжевим, оранжевий з жовтим і т.д.

Жовтий

Оранжевий

Червоний

Фіолетовий

Синій

Голубий

Зелений

Зелений

трав’янистий

Мал. 3. Кольоровий круг (за Освальдом)

Білий – гармоніює зі всіма іншими кольорами, які поряд з ним виглядають набагато яскравіше, світліше. Теж саме стосується темних кольорів (коричневий, сірий, чорний), які дають приємні поєднання з теплими тонами.

Поступові переходи кольору є також гармонійні. Наприклад, темно-синій – синій – голубий або жовтий – світло-жовтий – зелено-жовтий – світло-зелений – зелений.

Важливе значення в побудові пейзажних картин має сила кольору. Найбільшу силу мають червоний, оранжевий і жовтий кольори, а найменшу – синій і фіолетовий.

Вказані правила використовуються в ландшафтних композиціях з використанням не тільки деревних рослин, але й інших засобів дизайну.

Світло і тінь

Око людини перш за все сприймає світло, потім колір, а далі форму. Без необхідного освітлення ми не можемо візуально сприймати матеріальний світ. Таким чином світло і тінь, яку воно утворює мають першочергове значення в композиції зелених насаджень: вони сприяють виявленню просторової організації озеленених територій, їх об’ємно-глибинних композицій, об’ємної пластики, колірного вирішення і фактури окремих просторових форм. Характер природного освітлення озеленених територій залежить від географічної широти місцерозташування об’єкта, зміни сезонних річних циклів, а також часу доби.

Приємним для візуального сприйняття ландшафтних композицій є ранкове освітлення. В цей час падаючі тіні володіють легкістю і прозорістю, що надає пейзажам особливий вираз. В обід картина різко змінюється: тіні стають короткими і щільними, обриси предметів різкими, кольори виділяються недостатньо чітко, освітленість відкритих просторів посилюється, і як наслідок – м’якість пейзажу втрачається. Ближче до вечора тіні знову стають довгими, прозорими і легкими; сонце, що заходить, дуже часто надає пейзажу особливе золотисто-червонувате забарвлення.

Художня виразність пейзажу в значній мірі залежить від орієнтації композиції та її елементів відносно сторін світу. Наприклад, південна орієнтація струмків і водоспадів дозволяє отримувати більш багатші, порівняно з північною експозицією, світлові ефекти – блиск води та відблиск сонця; орієнтація на південь водного дзеркала (озера, водосховища, ставка тощо) дає ефект «місячної доріжки». При розміщенні паркових композицій та їх елементів з врахуванням орієнтації, слід визначати точку сприйняття композиції, тип освітлення, час дня і тривалість світлового ефекту (від 20 до 45 хвилин). Залежно від взаємного розташування джерела світла (сонця) та об’єкта, виділяють три типи освітлення: фронтальне, бокове і контражурне. Фронтальне освітлення відбувається тоді, коли джерело світла знаходиться прямо перед об’єктом. У цьому випадку світлотіньові переходи майже відсутні. Бокове освітлення характеризується потоком світла, що знаходиться з боку від об’єкта. Воно творить більш виразні, яскраві і рельєфні переходи від світла до тіні. Найефективнішими є ранкові і вечірні промені сонця, які падають на землю під гострим кутом. Вони вигинають рельєф узлісь, висвічують фактуру дерев, збагачуючи їх своїми барвами. Контражурне освітлення формується тоді, коли об’єкт знаходиться між джерелом світла і спостерігачем. Пронизуючи крону дерев, промені сонця посилюють барви листя і квітів, поглиблюють простір галявини з рідко розташованими деревами, підкреслюють силуети щільних груп і солітерів.

Досить часто бувають випадки, коли паркові масиви або їх елементи не освітлюються сонцем, особливо це характерно для елементів північної орієнтації. В такому випадку необхідно використовувати різноманітні прийоми для підвищення їхньої виразності, наприклад, введення білостовбурних беріз або дерев і чагарників з рясними білими квітами.