- •1. Екологічний менеджмент
- •1.1. Загальні положення про екологічний менеджмент
- •1.1.1. Визначення екологічного менеджменту
- •1.1.2. Визначення екологічного менеджменту з позицій міжнародних стандартів
- •1.2 Стан екологічного менеджменту в Україні та перспективи його розвитку
- •1.3. Законодавчо-регулююча база екологічного менеджменту
- •1.3.1. Законодавчий моніторинг у сфері екологічного менеджменту
- •1.3.2. Адміністративно-нормативні інструменти екологічного менеджменту
- •2. Екологічне оподаткування
- •2.1. Сутність екологічного оподаткування
- •2.2. Удосконалення системи екологічного оподаткування в Україні
- •2.3. Фінансові важелі та стимули природоохоронної діяльності
- •3. Ліцензування природоохоронної діяльності
- •3.1 Загальні положення про систему ліцензування
- •3.2. Законодавче підґрунтя екологічного ліцензування
- •3.3 Регламент отримання екологічних ліцензій
- •4. Екологічна експертиза
- •4.1 Сутність екологічної експертизи та її об'єкти
- •4.2. Форми екологічної експертизи
- •4.3 Порядок проведення екологічної експертизи
- •4.4 Джерела фінансування екологічної експертизи
- •5 Екологічна оцінка господарських рішень
- •5.1 Загальні положення про екологічну оцінка намічуваної діяльності
- •5.2 Принципи екологічної оцінки
- •5.3 Порядок проведення екологічної оцінки
- •5.4 Врахування результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень
- •6. Екологічний аудит
- •6.1. Методичні принципи екологічного аудиту
- •6.2. Основні поняття про екологічний аудит
- •6.3. Правові та організаційні особливості проведення екологічного аудиту
- •6.4. Основні відмінності екологічного аудиту від інших видів діяльності у напрямку управління охороною навколишнього середовища
- •7. Екологічне страхування
- •7. 1. Умови екологічного страхування
- •7.2. Відповідальність страховиків. Тарифні ставки екологічного страхування
5.4 Врахування результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень
Основна мета екологічної оцінки — сприяти прийняттю рішень, що враховують екологічні фактори на рівні з технічними й економічними. Проміжні й остаточні результати екологічної оцінки проектів можуть використовуватися різними сторонами, наприклад:
проектувальниками при виборі проектних рішень, пов'язаних з найменшим впливом на навколишнє середовище і при плануванні заходів для пом'якшення впливів;
ініціатором при виборі альтернатив здійснення намічуваної діяльності (чи ухваленні рішення про відмову від такої);
кредитно-фінансовими організаціями під час прийняття рішень про виділення коштів на здійснення намічуваної діяльності;
органами, відповідальними за охорону навколишнього середовища при видачі дозволів на природокористування й узгодженні умов природокористування;
іншими органами державного нагляду і контролю, органами влади і місцевого самоврядування при прийнятті рішень про дозвіл чи ліцензування намічуваної діяльності.
Результативним елементом процесу ЕО, є розгляд альтернатив. ЕО на безальтернативній основі взагалі не має сенсу. Крім того, вибір варіанта з числа досліджених альтернатив є одним із способів врахування результатів ЕО в прийнятті рішень. У добре організованому процесі ЕО розгляд альтернатив проходить через більшість стадій — від їхнього визначення на ранніх етапах процесу, через аналіз на стадії прогнозу впливів і обговорення з зацікавленими сторонами, і до прийняття рішень за підсумками ЕО.
Процес екологічної оцінки проектів полягають в тому, що він повинен починатися на ранніх стадіях розробки проекту і проходити паралельно з процесом проектування. При цьому результати ЕО проекту використовуються не тільки для «обґрунтування» уже прийнятих проектних рішень і навіть не тільки для розробки спеціальних природоохоронних заходів, а для прийняття ключових рішень на вибір технології і місця розміщення об'єкта.
Оцінка діяльності повинна здійснюватися до фактичного прийняття (а не до формального затвердження) відповідного рішення, отже, предметом ЕО повинний бути план чи програма. У ході такої стратегічної екологічної оцінки (СЕО), можуть бути розглянуті альтернативні варіанти досягнення поставлених цілей, варіанти здійснення конкретних проектів для досягнення цих цілей. Альтернативи можуть (і повинні) бути розглянуті й у ході ЕО проектного рівня, однак ухвалення рішення про відмову від реалізації проекту чи принципові зміни типу об'єкта на цьому етапі можуть бути пов'язані з великими труднощами.
Однак роль СЕО не обмежується забезпеченням своєчасного розгляду альтернатив і пов'язаного з ними впливу на навколишнє середовище. Здійснення конкретного проекту може визначати напрямок розвитку території. Такі напрямки повинні визначатися не стихійно, в результаті здійснення ряду окремих проектів, а усвідомлено, на підставі пріоритетів, встановлених систематичним чином. СЕО може відіграти важливу роль у цьому процесі, забезпечуючи врахування екологічних факторів при виявлені пріоритетів розвитку.
Для ефективного розвитку ЕО необхідна організація «зворотного зв'язку», що дає можливість оцінити відповідність чи невідповідність зроблених пророкувань реальному впливу на навколишнє середовище і, за необхідності, здійснити заходи щодо коригування діяльності.