
- •1. Екологічний менеджмент
- •1.1. Загальні положення про екологічний менеджмент
- •1.1.1. Визначення екологічного менеджменту
- •1.1.2. Визначення екологічного менеджменту з позицій міжнародних стандартів
- •1.2 Стан екологічного менеджменту в Україні та перспективи його розвитку
- •1.3. Законодавчо-регулююча база екологічного менеджменту
- •1.3.1. Законодавчий моніторинг у сфері екологічного менеджменту
- •1.3.2. Адміністративно-нормативні інструменти екологічного менеджменту
- •2. Екологічне оподаткування
- •2.1. Сутність екологічного оподаткування
- •2.2. Удосконалення системи екологічного оподаткування в Україні
- •2.3. Фінансові важелі та стимули природоохоронної діяльності
- •3. Ліцензування природоохоронної діяльності
- •3.1 Загальні положення про систему ліцензування
- •3.2. Законодавче підґрунтя екологічного ліцензування
- •3.3 Регламент отримання екологічних ліцензій
- •4. Екологічна експертиза
- •4.1 Сутність екологічної експертизи та її об'єкти
- •4.2. Форми екологічної експертизи
- •4.3 Порядок проведення екологічної експертизи
- •4.4 Джерела фінансування екологічної експертизи
- •5 Екологічна оцінка господарських рішень
- •5.1 Загальні положення про екологічну оцінка намічуваної діяльності
- •5.2 Принципи екологічної оцінки
- •5.3 Порядок проведення екологічної оцінки
- •5.4 Врахування результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень
- •6. Екологічний аудит
- •6.1. Методичні принципи екологічного аудиту
- •6.2. Основні поняття про екологічний аудит
- •6.3. Правові та організаційні особливості проведення екологічного аудиту
- •6.4. Основні відмінності екологічного аудиту від інших видів діяльності у напрямку управління охороною навколишнього середовища
- •7. Екологічне страхування
- •7. 1. Умови екологічного страхування
- •7.2. Відповідальність страховиків. Тарифні ставки екологічного страхування
5.2 Принципи екологічної оцінки
Процедури ЕО в різних країнах розрізняються в багатьох аспектах: для яких видів діяльності проводиться ЕО, хто проводить її, у яких рішеннях і в якому вигляді враховуються її результати. Незважаючи на відмінності, ефективні системи екологічної оцінки, перевірені часом, відповідають трьом основним принципам: превентивності, комплексності і демократичності.
Принцип превентивності означає, що екологічна оцінка проводиться до прийняття основних рішень з реалізації намічуваної діяльності, а також, що її результати використовуються при підготовці і прийнятті рішень.
Для ефективних систем екологічної оцінки характерно розширене розуміння превентивності — екологічна оцінка повинна проводитися не тільки до ухвалення рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності (наприклад, видачі відповідного дозволу), але і до прийняття найважливіших проектних рішень. Зрештою, послідовна реалізація принципу превентивності призводить до необхідності стратегічної екологічної оцінки, предметом якої є рішення більш високого рівня, що передують плануванню конкретних проектів.
Одним з важливих інструментів реалізації принципу превентивності є аналіз альтернатив. Розгляд і порівняння декількох альтернатив досягнення цілей намічуваної діяльності і варіантів її здійснення забезпечує свободу прийняття рішень у залежності від результатів екологічної оцінки.
Принцип комплексності – загальний розгляд і врахування факторів впливу намічуваної діяльності і пов'язаних з ними змін у всіх природних середовищах, а також у соціальному середовищі. Цей принцип ґрунтується на уявленні про те, що розподіл навколишнього середовища на «компоненти» (повітря, вода, ґрунт) є спрощенням реальної ситуації. Завдання екологічної оцінки полягає не тільки в тім, щоб простежити, наскільки дотримуються «стандартів і норм» для окремих компонентів природного середовища, але й у тім, щоб зрозуміти, як природно-соціальна система в цілому відреагує на вплив намічуваної діяльності.
На процедурному рівні відображення принципу комплексності - це розгляд різних виливів намічуваної діяльності в рамках єдиної процедури, а також представлення інформації про них у єдиному документі.
Принцип комплексності може бути поширений до розгляду і врахування при прийнятті рішень екологічних і соціально-економічних наслідків намічуваної діяльності в комплексі.
Принцип демократичності полягає у тому, що екологічна оцінка не зводиться до науково-технічного дослідження, а є інструментом прийняття взаємоприйнятних рішень і торкається інтересів потенційно необмеженого кола осіб й організацій. Більшість з них не володіють якими-небудь формальними повноваженнями у відношенні цієї діяльності. Інструментом захисту інтересів цих сторін (у тій мірі, у якій вони відбиті в «інтересах суспільства в цілому») можуть слугувати різного роду системи дозволів і ліцензування, норми проектування. Однак принцип демократичності дозволяє визнання за усіма сторонами права на особисту участь у процесі прийняття рішень. Таким чином, зацікавлені сторони повинні мати можливість брати участь у процесі ЕО, і їхня думка повинна враховуватися разом з висновками експертів при формулюванні висновків і використанні результатів процесу ЕО.
Ще один важливий наслідок принципу демократичності полягає в тому, що для забезпечення можливості участі зацікавлених сторін екологічна оцінка повинна проводитися відповідно до визначених правил, що відомі і зрозумілі всім її учасникам. Тобто необхідна наявність регламентованої процедури ЕО, у рамках якої учасники процесу повинні мати визначені права й обов'язки.
Відсутність демократичності, закритість і непрозорість процесу ухвалення рішення часто призводить до того, що на практиці рішення в таких системах приймаються на основі неформальних переговорів і угод за участю окремих, найбільш впливових зацікавлених сторін. У результаті нерідко страждає об'єктивність екологічної оцінки.
Будучи не тільки превентивним інструментом екологічного регулювання, але й інструментом планування і проектування, ЕО допомагає формувати стратегічні рішення відповідно до економічних, соціальних і екологічних цілей сталого розвитку.
Екологічна оцінка дещо відрізняється від інших методів екологічного регулювання. Наприклад, екологічне ліцензування намічуваної діяльності часто здійснюється на відомчій основі тому не відповідає принципу комплексності аналізу екологічних впливів, на якому заснована ЕО. Окрім того, більшість систем ліцензування значною мірою покладається на технічні стандарти, які, по-перше, не завжди здатні регулювати непрямі і синергічні впливи і, по-друге, не обов'язково відбивають думку зацікавлених сторін. Комплексна і демократична ЕО дозволяє усунути зазначені недоліки.
Систематична, комплексна природа екологічної оцінки дозволяє виявляти ті впливи, що можуть неадекватно враховуватися стандартами, встановленими для окремих середовищ і джерел впливу, насамперед, непрямі і кумулятивні впливи. З іншого боку, для того щоб такий систематичний аналіз був можливий, а результати його могли застосовуватися на практиці, екологічна оцінка повинна бути сконцентрована на найбільш важливих, ключових впливах. Впливи в рамках екологічної оцінки розглядаються не тільки з огляду на їхню фізичну величину, але і з огляду їхньої значимості для суспільства, окремих соціальних груп і громадян.