5 Екологічна оцінка господарських рішень

5.1 Загальні положення про екологічну оцінка намічуваної діяльності

Системи екологічної оцінки (ЕО) намічуваної діяльності сьогодні використовуються практично у всіх країнах світу й у багатьох міжнародних організаціях, як «превентивний» (профілактичний, попередливий) інструмент екологічної політики. Екологічна оцінка заснована на простому принципі: легше виявити і запобігти негативним для навколишнього середовища наслідкам діяльності на стадії планування, ніж знайти і виправити їх на стадії її здійснення. Таким чином, екологічна оцінка зосереджена на всебічному аналізі можливого впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище і використанні результатів цього аналізу для запобігання чи пом'якшення екологічного збитку. Такий підхід стає особливо актуальним, оскільки він дозволяє враховувати, разом з економічними, екологічні фактори вже на стадії формулювання цілей, планування і прийняття рішень про здійснення тієї чи іншої діяльності.

У країнах СНД основними складовими системи екологічної оцінки є екологічна експертиза і оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), яка проводиться замовниками документації, що підлягає експертизі. Екологічна оцінка може розглядатися з різних точок зору. З одного боку, — це процес, що носить науково-технічний і інженерний характер, змістом якого є прогноз впливів і наступне прийняття або коригування планових чи проектних рішень. З іншого боку, екологічна оцінка являє собою механізм регу­лювання і пов'язану з ним формальну процедуру.

Екологічна оцінка – це процес систе­матичного аналізу й оцінки екологічних наслідків на­мічуваної діяльності, консультацій із зацікавленими сторонами, а також врахування результатів цього аналізу і консультацій у плануванні, проектуванні, затвердженні і здійсненні даної діяльності. Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) і еко­логічна експертиза є складовими частинами системи екологічної оцінки.

Характеристики екологічної оцінки:

• ЕО розглядається як процес, а не просто як дані чи документи, що виходять у результаті цього процесу;

• ЕО розглядається як процес систе­матичний, тобто відповідний визначеним правилам;

• ЕО не обмежується етапом планування, також охоплює етап здійснення намічуваної діяльності.

Процес екологічної оцінки включає:

• аналіз (прогноз) потенційних впливів намічуваної діяльності на навколишнє середовище й оцінку їхньої значимості;

• консультації з зацікавленими сторонами для пошуку взаємоприйнятних рішень;

• використання результатів прогнозу впливів і кон­сультацій у процесі прийняття рішень, що відносяться до намічуваної діяльності.

Екологічна оцінка виявляється найбільш ефективною тоді, коли її матеріали використовуються не тільки при ухваленні рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності, але і при прийнятті рішень при плануванні і проектування. Тому консультації, а також використання результатів ЕО при прийнятті рішень варто розглядати не як послідовні етапи, а як необхідні компоненти процесу ЕО.

Предметом ЕО можуть бути не тільки окремі проекти, але ініціативи більш високого рівня — різні плани і програми, галузеві схеми розвитку, проекти нормативних актів, що можуть мати значні екологічні наслідки.

Ініціатором ЕО може слугувати юридична чи фізична особа, відповідальна за планування (проектування) і здійснення намічуваної діяльності, свого роду «хазяїн» намічуваної діяльності. У ролі ініціатора можуть виступати як державні органи, так і приватні компанії.

У більшості систем ЕО ініціатор діяльності зазнає витрат, пов’язаних з проведенням основних елементів ЕО. Це є наслідком принципу «забруднювач платить», а також принципу «презумпції потенційної екологічної небезпеки намічуваної діяльності» (закріпленого, наприклад, у російському за­конодавстві), відповідно до якого тягар доказу екологічної безпеки намічуваної діяльності повинен бути покладений на його ініціатора. Це пов'язано також з тим, що екологічна оцінка, виконана в повному обсязі, може бути пов'язана зі значними витратами, що навряд чи доцільно покладати на бюджет держави.

У багатьох національних системах до числа найважливіших обов'язків ініціатора діяльності відноситься прогноз впливів намічуваної діяльності на навколишнє середовище, підготовка документа, що відбиває результати цього прогнозу (ОВНС), а також обговорення його з громадськістю.

Практично завжди екологічна оцінка зачіпає медичні, соціальні і економічні наслідки намічуваної діяльності, пов'язані із впливом на навколишнє природне середовище. Так, погіршення якості навколишнього природного середовища може спричинити для місцевого населення погіршення здоров'я, наслідки соціального характеру (наприклад, погіршення якості життя внаслідок скорочення можливостей для рекреації), а також економічного характеру (наприклад, падіння цін на нерухомість). Розгляд таких наслідків у ході ЕО є практичною необхідністю незалежно від того, чи закріплені подібні вимоги законодавчо. Це пов'язано з тим, що екологічна оцінка розглядає впливи на навколишнє середовище через їхню значимість для суспільства в цілому, окремих громадян і груп, що у певній мірі обумовлена саме соціальними й економічними наслідками.

При проведенні ЕО соціально-економічні наслідки (включаючи вплив на здоров'я) проводиться лише по мірі того як вона пов'язана із впливом на навколишнє природне середовище. При цьому низка соціально-економічних наслідків залишається за межами екологічної оцінки. Передбачається, однак, що всі ці фактори, разом із результатами екологічної оцінки, врахуються органом, що приймає рішення про мож­ливість здійснення намічуваної діяльності.