4. Екологічна експертиза

4.1 Сутність екологічної експертизи та її об'єкти

Швидкий розвиток світової економічної системи в останні десяти­річчя та зростання обсягів залучення природних ресурсів у вироб­ництво товарів і послуг обумовлюють загострення проблем еколо­гічної безпеки діючих виробництв і тих, що створюються. У зв'я­зку з цим сьогодні існує нагальна необхідність здійснення контро­лю за рівнем якості навколишнього природного середовища.

Розробка реконструкції існуючих промислових об'єктів та нових проектів будівництва завжди потребує передбачення кі­лькох можливих варіантів подальшого розвитку та вибору най­більш прийнятного з них, з огляду на технічні, соціально-еконо­мічні та інші аспекти. Великого значення при виборі оптималь­ного варіанта подальшого розвитку об'єкта в сучасних умовах набувають вимоги екологічної безпеки. З метою урахування екологічних факторів та запобігання можливим негативним екологічним наслідкам майбутньої діяльності промислового об'­єкта має здійснюватися екологічна експертиза інвестиційних проектів.

Експертиза (від лат. expertus - досвідчений) - це досліджен­ня певною особою (експертом) питань, які потребують спеціаль­них знань.

Екологічна експертиза – дослідження впливу певного об'єкта на стан навколиш­нього природного середовища та відповідності цього об'єкта но­рмативам екологічної безпеки.

Закон України «Про екологічну експертизу» визначає еко­логічну експертизу як «вид науково-практичної діяльності спе­ціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалу­зевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної ді­яльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколи­шнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної без­пеки».

Таким чином, екологічна експертиза є попереджаль­ним заходом, що дозволяє запобігти шкідливій діяльності з боку користувача природних ресурсів.

Актуальність екологічної експертизи в сучасних умовах визначається такими обставинами:

• кінцевий результат антропогенного впливу на навколишнє се­редовище внаслідок реалізації певного інвестиційного проекту виявляєть­ся повною мірою не раніше ніж через 10-30 років після початку реалі­зації проекту, що обумовлює необхідність завчасного прогнозування характеру і масштабів можливих негативних екологічних наслідків, які супроводжують проект;

• використання математичних моделей, які звичайно розробля­ються для аналізу великомасштабних інвестиційних проектів, не завжди може забезпечити отримання точних результатів впливу проекту на до­вкілля та здоров'я людей, що обумовлює необхідність застосування від­повідних експертних оцінок.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) організація науково обґрунтованої, комплексної оцінки об'­єктів екологічної експертизи;

2) визначення ступеня екологічної безпеки, рівня екологічності запланованої чи здійснюваної діяльності, проведення ком­плексної еколого-економічної оцінки взаємодії екосистем з деструктивними антропогенними факторами;

3) досягнення відповідності об'єктів експертизи вимогам еко­логічного законодавства, будівельних норм і правил;

4) оцінка ефективності екологічної політики, повноти, обґрун­тованості і достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання та відтворення якості природних ресурсів;

5) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків і рекомендацій екологічної експертизи.

Для виконання зазначених завдань екологічна експертиза має спиратися на такі принципи:

1) превентивності - екологічна експертиза повинна здійсню­ватися до прийняття рішення про необхідність реалізації об’єкта експертизи і має запобігти негативним екологічним на­слідкам такого рішення;

2) відповідальності та законності - експертиза має гарантувати безпечне для життя та здоров'я людей навколишнє при­родне середовище і враховувати вимоги природоохоронного законодавства;

3) комплексності - оцінка наслідків впливу об'єкта експерти­зи на довкілля повинна охоплювати всі можливі прояви та­кого впливу та забезпечувати збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів;

4) наукової обґрунтованості та об'єктивності - методи про­ведення екологічної експертизи повинні ґрунтуватися на на­укових засадах, а експертні висновки - відображати реаль­ний вплив об'єкта експертизи на навколишнє середовище;

5) незалежності - експертиза має виконуватися групою неза­лежних експертів та виключати можливість впливу на ре­зультати експертизи з боку зацікавлених сторін;

6) гласності і врахування громадської думки - висновки еко­логічної експертизи підлягають обов'язковому оприлюднен­ню, остаточне рішення про реалізацію об'єкта експертизи має прийматися після обговорення громадськістю.

Об'єктами екологічної експертизи можуть бути:

1) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів;

2) передпроектні, проектні матеріали на будівництво нових і розвиток діючих промислових підприємств та інших госпо­дарських об'єктів;

3) програми та схеми розвитку і розміщення продуктивних сил, галузей народного господарства і промисловості, проекти ге­неральних планів населених пунктів, схеми районного пла­нування;

4) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може при­звести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища;

5) екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пун­ктах і регіонах;

6) діючі об'єкти та комплекси, що чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Суб'єктами екологічної експертизи є три сторони:

• Замовник екологічної експертизи – владні державні структури, уповноважені призначати обов'язкову еко­логічну експертизу, підприємства, громадські організації, банківські установи, науково-дослідні інститути тощо, які ви­ступають добровільними ініціаторами проведення такого дослі­дження.

• Підрядник (фактичний виконавець завдання з екологічної експертизи) – окремі фахівці-експерти, робочі групи фахівців, науково-дослі­дні інститути. Найчастіше екологічна експертиза виконується комісією, що складається з групи фахівців, підібраних і при­значених компетентним органом.

• Споживачі результатів екологічної експертизи – підприємства або організація, що є власником об'єкта - предмета експертизи. Проте таким споживачем може стати і банківська установа, інвестор, що приймає рішення про доціль­ність надання грошових коштів для реалізації певного інвести­ційного проекту, і державні органи влади, що вивчають потен­ційні екологічні наслідки проекту.

В Україні суб'єктами екологічної експертизи є:

1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії. Такими органами є Міністерство екології та природних ресурсів України, Український науковий центр охорони вод, Український науковий центр екології моря, Міжвідомчий екологічний центр тощо;

2) інші державні органи, місцеві ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

3) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спе­ціалізовані формування;

4) інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юри­дичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експе­ртизи;

5) окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими актами законодавства.