Крові гріючою парою

1, паровідокремлювач 2, конденсатор 3, насос 4 для відкачування випареної крові, вакуум-насос 5, інжектор 6, регулятор подачі крові в установку 7 та охолоджувач гріючої пари 8.

Кров регулятором 7 подається в нижню частину випаровувача і заповнює трубки на одну третину їх висоти, де за рахунок нагрівання утворюється парорідинна суміш, що виривається у простір над кришкою випаровувача, звідки ця суміш направляється в паровідокремлювач 2, в якому за рахунок обертання суміші відбувається її розділення. Краплі рідкої крові вдаряються в стінки відокремлювача і стікають вниз. Випарена кров по трубі 15 подається у випаровувач для одержання необхідної концентрації крові в результаті випарювання.

По трубі 16 кров необхідної концентрації через насос 4 подається в приймач випареної крові.

На рис. 44 подана схема вакуум-випарної установки, в якій кров нагрівається гарячою водою в вертикальних трубах. Рухаючись по трубах підігрівача кров тільки нагрівається, але не кипить за рахунок стовпа рідини. Доведена таким чином до кипіння маса викидається в випаровувач, що знаходиться під розрідженням, де відбувається випаровування частини вологи із крові. Ця вакуум-випарна установка має підігрівач 1 з випаровувачем 2, паровідокремлювачем 3 з трубою 4 для циркуляції крові, краплевідокремлювача 5,конденсатора 6, вакуум-насоса 9, приймача крові 10 з регулятором її рівня 11,

Рис. 44. Схема однокорпусної установки для випарювання крові гарячою водою

установки 12 для підігрівання води (бойлера). Кров подається в приймач 10, який трубою 13 з’єднаний з паровідокремлювачем 3 для вирівнювання тиску і нормалізації роботи регулятора рівня 11. Із приймача кров направляється на паровідокремлювач 3, звідки по трубі 4 – в резервуар 14 і далі в підігрівач 1. Випарена кров по трубі 15 насосом 16 подається в приймач крові. Краплі крові, що виносяться з парою, затримуються в каплевідокремлювачі 5 і трубою 23 направляються в рецеркуляційну трубу 4.

При випарюванні клеєвих, кісткових і желатинових бульйонів найбільше застосування знайшли трьохкорпусні вакуумні установки (рис.45). Корпус І має регулятор подачі бульйона 1, випаровувач 2, паровідокремлювач 3; корпус ІІ – випаровувач 4 і паровідокремлювач 5; корпус ІІІ – випаровувач 6, паровідокремлювач 7.

Рис. 45. Схема трьохкорпусної вакуум-випарної установки

Розчин для випаровування поступає в регулятор подачі 1, звідки по трубі 11 направляється в випаровувач 2 корпусу І, де нагрівається, а потім у вигляді парорідинної суміші піднімається вверх і направляється в паровідділювач 3 по трубі 12. Остання приєднана до паровідокремлювача по дотичній до його стінок і забезпечує такий рух маси, при якому краплі рідини осідають на стінки відокремлювача, а пара, яка звільнилася від крапель рідини, збирається в центрі посудини. Згущений розчин стікає на дно паровідокремлювача, направляється по трубі 13 у випаровувач 4 корпусу ІІ і по трубі 14повертається у випаровувач корпусу І. Розчин, що поступив по трубі 13 в нижню частину випаровувача 4, рухається далі по тій же схемі, що і в корпусі І, а саме парорідинна суміш по трубі 21 подається в паровідокремлювач 5, звідки по трубі 22 рідкий розчин направляється у випаровувач корпуса ІІІ, а по трубі 23 у випаровувач 4 корпусу ІІ. Сокова пара корпуса ІІ трубою 24 направляється, як гріюча пара, у випаровувач 6 корпусу ІІІ. Розчин, що надходить в корпус ІІІ, досить густий і за об’ємом його набагато менше, ніж було в перших двох корпусах. Тому для збільшення швидкості руху розчину при випарюванні у корпусі ІІІ, гріюча частина випарювача розділена на три ходи через які почергово проходить розчин. В кінці концентрований бульйон по трубі 27 відкачується насосом 9.

Вакуум-випарні установки, що працюють зі збором конденсата включають в себе: випарний аппарат, який служить для відгонки розчинника при кипінні; конденсатор, який використовується для зрідження пари з метою збору її і зменшення об’єму суміші; збірники розчинника; краплевідокремлювач; вакуум-насосний агрегат.

Вакуум-випарна установка з одним конденсатором (рис. 46) складається із

Рис. 46. Схема вакуум-випарної установки з одним конденсатором

випарного агрегата 1, поверхневого конденсатора 2, збірників 3 і 4, краплевідокремлювача 5 на вакуумній лінії і 6 на вихлопі та сухоповітряного вакуум-насоса 7. Перед пуском пари або гарячої води в сорочку випарного апарата і заливанням в нього екстракту подають воду в конденсатор і включають вакуум-насос для евакуації повітря із установки.

Потім заливають екстракт у випарний аппарат за допомогою вакууму і подають пар в його сорочку. Сокова пара, що одержується при випарюванні направляється в конденсатор, де конденсується і подається в один із збірників. Повітря і гази, маючи краплі рідини, попадають у вакуумну лінію і в краплевідокремлювачі 5 та по трубі 8 подаються в окремий збірник. Повітря і гази, що викидаються вакуум-насосом, також мають краплі рідини. Тому попадаючи в краплевідокремлювач 6 затримуються, а газоповітряна суміш подається в конденсатор 9, звідки конденсат направляється по трубі 8 в окремий збірник.

Вакуум-випарна установка з двома конденсаторами (рис. 47) має випарний аппарат 1, поверхневі конденсатори 2 (охолоджується водою) і 3 (охолоджується розсолом); два збірники 4 і 5, які мають розсольне охолодження, краплевідокремлювач 6 та сухоповітряний вакуум-насос 7. Сокова пара із випарного апарату спочатку поступає в конденсатор 2, де більша частина її конденсується і подається в збірник. Частина пари, яка не зконденсувалася, по трубі 8 направляється в конденсатор з розсольним охолодженням 3, тут вона конденсується і направляється в збірник.

Рис. 47. Схема вакуум-випарної установки