Протирадіаційні укриття

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей від радіоактивного та світлового випромінювання та частково від ударної хвилі. Характеризуються ПРУ коефіцієнтом ослаблення радіації ( ), залежно від якого поділяються на групи, які наведено в таблиці 5.2:

Таблиця 5.2.

Групи пру

Клас Параметр	П-1	П-2	п-з	П-4	П-5
Косл	200	200	100	100	50
, кПа	20	-	20	-	-

ПРУ створюються в зоні можливих слабких руйнувань та в заміській зоні. Під ПРУ можуть бути пристосовані підвали будівель, споруд господарського призначення (льох, овочесховище, підпілля) та звичайні житлові будівлі.

Місткість ПРУ у нових забудовах повинна бути не менше ніж на 50 чол.

Планувальні та конструктивні рішення пру

До основних приміщень ПРУ відносять: приміщення для людей; до допоміжних - санітарні вузли, вентиляційні та ін. Приміщення для людей розраховується виходячи з норми площі на одну людину 0,4 - 0,5 м². Висота приміщень не менше 1,7-1,9 м від підлоги. Обладнання таке ж, що й у сховищах.

У ПРУ місткістю більше 300 чол. передбачається вентиляційне приміщення, при місткості менше 300 чол. вентиляційне обладнання розміщується в приміщеннях для людей.

Для зберігання зараженого одягу передбачається спеціальне місце. Воно відокремлюється від основних приміщень незгораємими перегородками.

Повітропостачання ПРУ (до 50 чол.) може здійснюватися природним рухом повітря крізь приточні та витяжні короби. У приточному коробі встановлюється протипиловий фільтр. В сховищах ємністю більше 50 чол. встановлюють найпростіше фільтровентиляційне обладнання: вентилятори з ручним або електроприводом.

Водопостачання здійснюється від водопровідної системи або за рахунок запасів питної води, що зберігається в ємностях із рахунку 2 л на добу на одну людину.

Каналізація - відводом стічних вод із санвузла у зовнішню каналізаційну мережу.

Санітарно-технічні системи сховищ. Санітарно-технічні системи сховищ повинні забезпечити безперервне перебуввння в них людей не менше двох діб.

До них відносяться: вентиляція, опалення, водопостачання, каналізація, енергозабезпечення і зв'язок.

Для більшості сховищ система вентиляції проектується для роботи удвох режимах: І режим чистої вентиляції; II режим - режим фільтровентиляції.

У сховищах, розташованих у пожежонебезпечних районах, у зонах катастрофічного затоплення, на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах, передбачений ІІІ режим — режим регенерації повітря, яке міститься усередині сховища, по замкнутому циклу.

Кількість зовнішнього повітря, яке подається в сховище у режимі чистої вентиляції, встановлюється в залежності від температури цього повітря в межах 8-13 м3/год на людину, в режимі фільтровентиляції — 2 м3/год на одну людину і 5 м3/год на одного працюючого в приміщенні пункту управління.

Переключення системи вентиляції з одного режиму на інший здійснюється за допомогою герметичних клапанів і вентиляторів.

У режимі чистої вентиляції зовнішнє повітря очищається від пилу, у тому числі і від радіоактивного, а в режимі фільтровентиляції — від радіоактивного пилу, OP і біологічних засобів.

Для очищення повітря від радіоактивного пилу використовуються протипилові фільтри різної конструкції, зокрема масляний сітчастий. Він являє собою набір металевих сіток, зібраних у пакет розміром 520 x 520 ч 80 мм. Сітки просочуються веретенним маслом. При проходженні повітря через фільтр пил, що міститься в повітрі, прилипає до масляної плівки на сітці. Продуктивність однієї комірки масляного фільтра 1000—1300 м3/год при аеродинамічному опорі від 3 до 8 мм водяного стовпчика.

Протипилові фільтри встановлюють у приміщенні (камері), відділеному від основних приміщень сховища капітальною стіною. Це забезпечує захист людей, які укриваються від впливу випромінювань радіоактивних речовин, що накопичуються у фільтрах.

Очищення повітря від OP і бактеріальних засобів здійснюється у фільтрах-поглиначах типу ФП-100, ФП-200, ФП-300 й ін.,встановлюваних у фільтровентиляційній камері. Працює фільтрпоглинач за принципом фільтруючого протигаза. Зовнішнє повітря надходить у-фільтр через один з центральних отворів, проходить через картонний фільтр і шар вугілля-каталізатора, де очищається від OP і бактеріальних засобів, та виходить через бічний отвір. Продуктивність фільтра-поглинача залежить від його розміру (табл. 1).

Таблиця 1

Основні характеристики фільтрів-поглиначів

Марка	Маса	Розміри, мм		Опір, мм вод. ст	Продуктивність, м3/год
		діаметр	висота
ФП-100	60—70	350	507	40 - 45	100
ФП-200	36-66	545—550	507	40 - 45	200
ФП-300	65—75	580	507	85	300

Фільтри-поглиначі монтуються в колонки по 2—3 шт. у кожній. Монтаж колонки більше ніж з трьох фільтрів не рекомендується, тому що при цьому істотно збільшується опір колектора фільтрів. При необхідності подачі більшої кількості повітря колонки фільтрів-поглиначів об'єднуються в батареї.

Подача зовнішнього повітря в сховище здійснюється з допомогою вентиляторів різних систем — з ручним і (або) з електричним приводом.

У сховищах малої і середньої місткості застосовують, як правило, фільтровентиляційні агрегати ФВА-49. Один ФВА-49 забезпечує подачу повітря в кількості 300 м3/год у режимі фільтровентиляції і 400—450 м3/год у режимі чистої вентиляції.

Третій режим вентиляції — регенерація внутрішнього повітря в сховищі по замкнутому циклу — може здійснюватись за допомогою регенеративних патронів типу РП-100 або регенеративних установок РУ-15 0/6.

Потужність засобів регенерації визначають, виходячи з тривалості їх роботи протягом розрахункового терміну при нормах витрати кисню 25 л/год і поглинання вуглекислого газу 20 л/год на одну людину.

Зовнішнє повітря для подачі в сховище через систему фільтровентиляції забирається по двох повітрозаборних каналах, з яких один є основним, а інший — аварійним (запасним).

Для захисту системи повітропостачання і фільтровентиляційного устаткування від ушкоджень, а також від проникання в сховище ударної хвилі на повітрозабірних і витяжних каналах установлюються противибухові пристрої: металеві дефлектори, спрощені захисні секції, клапани-відтиначі поплавкові й ін. Противибухові пристрої або закриваються при різкому підвищенні тиску зовнішнього повітря, або кілька разів змінюють напрямок його руху (при зміні напряму руху повітря на 90° тиск у фронті ударної хвилі зменшується у 1,5—2 рази).

Відпрацьоване повітря видаляється зі сховища через витяжні канали, у яких, крім противибухових пристроїв, встановлюються ще й клапани надлишкового тиску.

Для боротьби з надлишком тепла в сховищах (у необхідних випадках) передбачаються додаткові заходи, наприклад, застосування повітроохолоджувальних установок або кондиціонерів, збільшення поверхні загороджувальних конструкцій (стін, перекриттів) з можливим збільшенням площі підлоги на одну людину 0,75 м2, збільшення обсягу повітроподачі в режимі фільтровентиляції до 5 м/год на одну людину.

У тепловому балансі враховуються тепловиділення від людей, електричного освітлення, пристроїв регенерації повітря і поглинання тепла загороджувальними конструкціями.

Кількість тепла і вологи при розрахунках слід приймати:

• від однієї людини: тепловиділення — 420 кДж/год, вологовиділення - 80 г/год;

• від регенеративних патронів РП-100: тепловиділення - 63 кДж/год, волого-виділення — 14 г/год (на одну людину).

Тепловиділення від електричного освітлення (в кДж/год) визначається за формулою:

Q_осв = 860 X N_OCB,

де N_OCB — сумарна потужність джерел освітлення, кВт.

Електропостачання повинне здійснюватися від зовнішньої мережі міста (об'єкта), а при необхідності — ще й від захищеного джерела — дизельної електростанції.

У випадку припинення електропостачання від зовнішньої мережі (і відсутності ДЕС) у сховищах передбачається аварійне освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних батарей, велогенератора й інших джерел.

Користуватися свічками і гасовими ліхтарями можна, але тільки за умови достатньої вентиляції.

Сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управління підприємства і гучномовець, підключений до міської чи місцевої (об'єктової) радіотрансляційної мережі.

Водопостачання і каналізація сховищ здійснюються на базі міських і об'єктових водопровідних та каналізаційних мереж. Однак на випадок їх руйнування в сховищі повинні створюватися аварійні запаси води і приймачі фекальних вод.

Для зберігання аварійного запасу води використовуються проточні напірні резервуари або безнапірні баки, обладнані знімними кришками, клапанами і покажчиками рівня води.

Мінімальний запас води в проточних ємностях повинен бути для пиття, 6 л для санітарно-гігієнічних потреб — 4 л на людину на весь розрахунковий термін перебування, а в сховищах місткістю 600 чол. і більше —додатково для цілей пожежогасіння 4,5 м3.

Проточні ємності звичайно встановлюють у санітарних вузлах під стелею, а безнапірні баки — у спеціальних приміщеннях. Для знезаражування води в сховищі слід мати запас хлорного вапна чи дві третини основної солі гіпохлориду кальцію (ДТС-ГК). Для хлорування 1 м3 води потрібно 8—-10 г хлорного вапна або 4—5 г ДТС-ГК.

У сховищі передбачається опалення від загальної опалювальної системи будинку (теплоцентралі об'єкта). При розрахунку системи опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10°С, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур.

Трубопроводи різних систем життєзабезпечення усередині сховища забарвлю-ються у відповідні кольори: білий — повітрозабірні труби режиму чистої вентиляції; жовтий — повітрозабірні труби режиму фільтровентиляції; червоний -трубопроводи режиму вентиляції по замкнутому циклу; чорний — труби електропроводки; зелені — водопровідні труби; коричневі — труби системи опалення.

На повітрозабірних трубах, на трубах водопроводу і опалення в місцях їх введення стрілками вказують напрямок руху повітря чи води.