Загальна характеристика світового розвитку в 1914-1939рр.

Економічна сфера	Суспільна сфера	Політична сфера
Завершення формування індустріального суспільства у країнах Європи та Америки. Незважаючи на появу нових галузей промисловості (хімічної, нафтопереробної, електротехнічної тощо), триває екстенсивний розвиток економіки. Активна економічна експансія провідних держав, формування світового ринку. Зміна держав-лідерів: місце Великої Британії посідають США. Становлення систем державного регулювання економіки.	Формування середнього класу, зацікавленого у стабільній внутрішній політиці. Найчисленніша соціальна група - наймані робітники. Покращення життєвого рівня і соціального статусу робітників. Активна урбанізація; у провідних країнах чисельність міського населення перевищує чисельність сільського. Боротьба за права жінок: у більшості європейських країн та США, а подекуди й в Азії вони набули виборчих прав	- Боротьба ліберальної демократії, комунізму та фашизму (нацизму). - Розгортання революційного руху, провідною силою якого стали масові робітничі партії. - Утвердження різних тоталітарних систем. - Частина країн пішла реформаторським шляхом, затверджуючи громадянські та соціальні права і свободи

Перша світова війна загострила всі соціальні проблеми. В одних країнах вони вибухнули революціями, в інших правлячі еліти віддали перевагу проведенню досить глибоких політичних і соціальних реформ.

Основною рушійною силою революцій стали масові робітничі партії. Соціальні революції охопили території Російської і Австро-Угорської імперій, Німеччини. Значні соціальні виступи відбулись у Болгарії та Італії. Спочатку в ході революцій формувалося прагнення створити демократичні республіки з більш справедливим соціальним устроєм. У той самий час зневіра в існуючих органах влади і відсутність політичного досвіду породили прагнення створити систему прямого народовладдя у формі рад. Але ці спроби обернулись для радянських республік обмеженнями, а згодом і ліквідацією демократичних інститутів влади, установленням жорстких диктатур (диктатура пролетаріату в радянській Росії). Спроби побудувати соціально справедливе (соціалістичне, комуністичне) суспільство обернулися встановленням тоталітарної системи радянського зразка.

Разом із поглибленням революційних процесів наростала і хвиля контрреволюції, яка в більшості випадків призводила до втрати демократичних завоювань перших днів революцій: установлення авторитарних режимів (Угорщина та ін.) або домінування консервативних сил у подальші роки (Німеччина, Фінляндія та ін.). У країнах, де вдалось уникнути революцій (Англія, Франція, Скандинавські країни та ін.), були проведені реформи в напрямі подальшого розвитку ліберальної демократії: розширення виборчих прав, розвиток інститутів громадянського суспільства, розширення системи соціального захисту тощо. Повоєнне загострення соціальної і політичної боротьби, криза існуючих інститутів влади викликали і нове політичне явище - фашизм. Прибічники цих політичних ідей теж запропонували свої рецепти подальшого розвитку суспільства, але з повним запереченням демократії і насадженням тоталітарної системи фашистського типу.

Таким чином, після Першої світової війни людству відкрилися три основні перспективи подальшого розвитку:

• Розвиток ліберальної демократії,

• Будівництво соціалізму (комунізму),

• Фашизм.

Зміст розвитку світу в 1920-1930-ті рр. полягав у боротьбі цих напрямів.

На стан політичного життя у міжвоєнний період значно впливали національно-визвольні рухи. Методи, якими людство намагалося розв'язати національні проблеми в 1920-1930-ті рр. (від масового знищення народів до спроб знайти порозуміння), засвідчили, що єдиний шлях розв'язання національних проблем - або надання права на самовизначення, або врахування інтересів національних меншин і створення такої системи міжнаціональних відносин, яка забезпечувала б вільний розвиток усіх народів без утрати їхньої національної ідентичності.