Хлорокис міді

Діюча речовина – основний хлорид міді (купрум (II) гідроксохло-рид) ЗСи(ОН)₂ х СиСІ₂. Виготовляється у формі 90% з.п.

Хлорокис міді не розчиняється у воді та органічних розчинниках, руйнується в лужному середовищі з утворенням нетоксичних для збудників хвороб хімічних сполук. Стійкий під впливом сонячного світла, за високої температури і вологості повітря.

Для теплокровних – середньотоксичний (ЛД₅₀ орально для щурів – 700–1400 мг/кг, III гр.г.к.). Шкірно-резорбтивна токсичність виражена слабко, подразнює очі. Кумулятивні властивості помірні. Передбачувана летальна доза для людини – 50–500 мг/кг. За дотримання рекомендованої норми витрати практично цілком розкладається у ґрунті з утворенням іонів міді і хлору протягом одного–шести місяців.

Гарантований строк придатності при дотриманні правил зберігання необмежений.

Хлорокис міді –'фунгіцид захисної контактної дії. Використовується для знищення грибів і обмеження ураження ними рослин. Застосовується з профілактичною метою до ураження рослин фітопатогенни-ми грибами при повному покритті листків робочою суспензією. Хлорокис міді не фітотоксичний для більшості культур, але у деяких чутливих до міді сортів здатний спричиняти незначні опіки на листках, а на плодах утворює "сітки". Тривалість фунгіцидної дії в оптимальних концентраціях – 10–14 діб. При випаданні дощів обприскування слід

повторювати.

Хлорокис міді має широкий спектр дії, пригнічує розвиток фітопа-тогенних грибів різних класів. Проти борошнисторосяних грибів не ефективний. Для розширення спектру дії можна змішувати з іншими фунгіцидами, а також інсектицидами, акарицидами, регуляторами росту, мінеральними добривами, що не мають лужної реакції.

Хлорокис міді (експериментальна реєстрація) дозволений до використання в Україні на картоплі, цукрових буряках, томатах, огірках, цибулі, груші, яблуні, сливі, черешні, вишні, абрикосі, персикові, винограді, льонові, хмелі. Препарат пригнічує розвиток збудників перонос-порозу, антракнозу, клястероспоріозу, кокомікозу, парші та інших пля-мистостей. Норма витрати препарату – 2,4–6,0 кг/га. Максимальна кратність обробок – дві–чотири.

13.1.2. Фунгіциди на основі сірки

Елементарна сірка – перша хімічна сполука, в якої виявлено ефективні фунгіцидні властивості. її виготовляли методом випаровування у вигляді "сірчаного кольору" і використовували для обпилювання проти оідіуму винограду. Встановлено, що сірка токсична і для рослиноїдних кліщів. Тому її застосування давало подвійний ефект проти кліщів і оідіуму в спекотну і суху погоду. Щодо рослиноїдних кліщів висока акари-цидна токсичність сірки виявляється за температури близько 30°С. Чим вища температура, тим краща ефективність дії. Сірка може зберігати свої акарицидні властивості протягом місяця, але висока токсичність спостерігається в перші 6–10 діб.

Тривалий час до складу цієї групи входили різні препарати, діючою речовиною в яких була сірка.

Аґрус і чорна смородина дуже сприйнятливі до сірки, тому перед тим, як застосовувати на значних площах, доцільно перевірити її вплив на кількох кущах тих чи інших сортів. Препарати сірки можуть використовуватися не тільки для обробки вегетуючих рослин, їх можна вносити у ґрунт з метою обмеження ураження капусти килою і чорною ніжкою.

Окремі препаративні форми сірки можна використовувати як фу-мігант для знезараження порожніх складських приміщень, а також культиваційних споруд закритого ґрунту. При згорянні сірки утворюється сірчистий газ, що проявляє фунгіцидну, акарицидну та інсектицидну дію, при цьому руйнує метали, тканини, фарби, адсорбується харчовими продуктами, особливо вологими, – набувають неприємного смаку, а зелені овочі знебарвлюються. У непристосованих приміщеннях, де не можна забезпечити повної герметизації і досягти необхідної насиченості атмосфери газом, можливе лише часткове знищення шкідливих організмів. Для знезараження приміщень норма витрати сірки становить 50–70 г/м³. За відсутності сірчаних шашок використовують грудкувату та інші сипучі форми препаратів сірки з розрахунку – 70–100 г/м³. Газацію проводять за температури 12–15°С з експозицією не менше двох діб. Для кращого загоряння сірки до препарату додають кілька грамів аміачної селітри. Завантажують складські приміщення тільки після ретельного провітрювання протягом 25–30 годин, а в теплицях – до 10 діб. Повнота дегазації перевіряється хімічним методом.

Щодо механізму фунгіцидної дії препаратів на основі сірки проти збудників грибних хвороб існує багато гіпотез, але жодна 3 них не має чіткого наукового обґрунтування. Найближчою до істини можна вважати теорію дії відновних форм сірки, зокрема сірководню, що утворюється під впливом температури, сонячного світла, повітря і вологи. Фунгіцидну дію сірководню було виявлено ще в 1875 р. Згідно з цією теорією, пари сірки проникають у клітини збудників хвороб, де під впливом окремих ферментів перетворюються на сірководень на поверхні спори або всередині за відповідної температури повітря та конденсації на об'єктах під впливом вологи.

Спостерігається значна активність сірки при опилюванні за наявності роси на вегетуючих органах рослин або після поливу. Встановлено, що за температури повітря ЗО–40°С гриби гинуть в перших три доби після застосування, за температури 25–30°С – через п'ять діб, за 25°С – сірка діє слабко, а за температури менше 20°С фунгіцидні властивості її не проявляються. Є дані, що коливання температури в межах від 3 до 30°С не впливають істотно на фунгіцидну активність препаратів сірки.

Для отримання бажаної ефективності необхідно, щоб при нанесенні на рослини препарати поступово виділяли достатню кількість парів сірки якомога ближче до міцелію та колоній збудників грибних захворювань. Цього досягають за рівномірного покриття фунгіцидом листкової поверхні рослин, застосуванням препаратів із підвищенною утримуваністю і стійкістю на рослинах.

Сірка пригнічує розвиток збудників борошнистої роси, а також стримує поширення парші яблуні і груші. Для розширення спектру дії препаратів, виготовлених на основі сірки, їх можна застосовувати разом з іншими інсектицидами і фунгіцидами, за винятком олійних. Препарати на основі сірки – безпечні для людини. Проте забруднення шкіри може викликати екзему.

На корисних ентомофагів сірка діє по-різному.

Враховуючи, що препарати групи сірки мають захисну контактну дію, їх доцільно застосовувати до прояву перших ознак хвороби. Тривалість захисної дії – 7–10 діб, тому подальші обробки слід проводити з урахуванням тривалості фунгіцидної активності препаратів.