
- •Розділ ііі.
- •§ 14. Числа і числові множини.
- •14.1. Основні види чисел.
- •14.3. Числова вісь та числові інтервали.
- •14.4. Теореми Георга Кантора.
- •14.5. Алгебра множин.
- •§ 15. Функції.
- •15.1. Поняття функції.
- •15.4. Основні характеристики функцій.
- •§ 16. Збiжнiсть I гpаницi числових послiдовностей.
- •16.1. Поняття числової послідовності.
- •16.2. Поняття збіжності і границі числової послідовності.
- •16.3. Властивостi опеpацiї гpаничного пеpеходу.
- •16.4. Чудові (особливі) границі.
- •16.5. Уточнення і обґрунтування деяких математичних понять.
- •§ 17. Збiжнiсть I гpаницi функцій. Неперервні і розривні функції.
- •17.1. Асимптотична поведінка функції.
- •17.2. Поняття границі функції.
- •17.3. Поняття асимптоти функції.
- •17.4. Неперервні функції.
- •17.5. Многочлени.
- •§ 18. Похiдна.
- •18.1. Теорема Ферма.
- •Теорема Ферма народилась з геометрично очевидного факту:
- •Дотична до графіку функції
- •В точках мінімуму чи максимуму
- •Паралельна осі абсцис.
- •18.2. Поняття похідної.
- •18.3. Знаходження і аналіз точок екстремумів функцій.
- •18.4. Найпростіші властивості похідної (похідна суми, різниці, добутку, частки функцій).
- •18.5. Похідна складеної функції. Ланцюгове правило.
- •18.6. Похідна оберненої функції.
- •Вправа 1. Довести, що коли для деякої функції існує обернена, то графіки прямої і оберненої функцій є симетричними відносно прямої .
- •18.7. Логарифмічна похідна.
- •18.8. Основні теореми диференціального числення.
- •18.9. Диференціал функції.
- •18.10. Прикладні задачі на екстремум
- •18.11. Таблиця похідних.
- •§ 19. Iнтегpал.
- •19.1. Метод вичерпування.
- •19.2. Деякі показові задачі.
- •19.3. Поняття визначеного інтегралу.
- •19.4. Існування і властивості визначеного інтегралу.
- •19.5. Напіввизначений-напівневизначений інтеграл (інтеграл зі змінною верхньою межею).
- •19.6. Первісна функція і невизначений інтеграл.
- •19.7. Формула Ньютона-Лейбніца основна теорема диференціального та інтегрального числення.
- •19.8. Властивості невизначеного інтегралу.
- •19.9. Способи обчислення невизначених інтегралів.
- •Приклад 1.
- •Приклад 5.
- •§ 20. Дифеpенцiальнi piвняння.
- •20.1. Диференціальні рівняння як математичні моделі динамічних процесів.
- •20.2. Загальне поняття диференціального рівняння.
- •20.3. Диференціальні рівняння з відокремленими змінними.
- •20.4. Лінійні диференціальні рівняння.
- •§ 21. Функцiї багатьох змiнних.
- •21.1. Функції багатьох змінних в математичних моделях прикладних задач.
- •21.2. Загальне поняття функції багатьох змінних.
- •21.3. Частинні похідні функції багатьох змінних. Узагальнена теорема Ферма.
- •Околом точки називається гіперкуля деякого радіусу з центром в даній точці, тобто множина
- •21.4. Градієнт функції.
16.2. Поняття збіжності і границі числової послідовності.
Знаходження границі числової послідовності можна розглядати як своєрідну арифметичну операцію – операцію граничного переходу. Це особлива операція. На відміну від звичних операцій (додавання, віднімання, множення, ділення, піднесення до степеня, здобування кореня) результат операції граничного переходу залежить від нескінченної кількості аргументів – елементів числової послідовності. Такі операції мають в математиці спеціальну назву: інфінітезимальні операції.
Означення.
Число
називається границею числової
послідовності
(або, інакше, числова послідовність
збігається
до числа
;
ще інакше, елементи
прямують до числа
)
, що
записується
,
якщо для будь-якого, як завгодно малого
додатного числа
існує такий номер
,
який, взагалі кажучи залежить від
,
починаючи з якого, тобто при
,
виконується нерівність
.
Часто це означення записують у вигляді логічної формули з використанням логічних кванторів:
квантор загальності (читається „для всіх”, „для кожного”, „для довільного”),
–
квантор
існування (читається „існує”).
Формульний запис означення границі числової послідовності має вигляд:
.
Якщо послідовність має границю, вона називається збіжною, в іншому випадку – розбіжною.
Геометричний
зміст означення збіжності полягає в
тому, що елементи послідовності
необмежено наближаються до своєї границі
– числа
:
який би малий
-
окіл числа
ми не взяли (тобто інтервал
),
майже всі
елементи послідовності (тобто всі, за
виключенням, можливо, скінченної
кількості) потрапляють у цей окіл. Це
саме можна висловити ще й так: відстань
між числом
та елементами послідовності
стає як завгодно малою при необмеженому
зростанні
.
Приклад.
Послідовність
.
Очевидно,
:
Є
ситуації, коли існування та значення
границі є очевидними, і строге дотримання
всього формалізму не є доцільним і
виправданим. Це стосується розглянутої
послідовності
,
а також аналогічних послідовностей,
загальний член яких, наприклад, є дробом
зі сталим чисельником і необмежено
зростаючим знаменником:
.
Трохи складнішими, але так само, очевидно,
збіжними є такі послідовності, у яких
загальний член є дробом з обмеженим
чисельником і необмежено зростаючим
знаменником, наприклад,
.
Інколи виникає необхідність у порівнянні швидкості збіжності послідовностей. Наприклад, є дві послідовності, що мають одну і ту саму границю. Тоді швидкості збіжності можна порівняти, визначаючи для одного і того самого відповідні номери, починаючи з яких елементи послідовностей будуть потрапляти в -окіл границі: та з послідовностей збігається швидше, для якої відповідний номер менше.
Вправа.
Для
послідовності
та для
визначити найменший номер
,
починаючи з якого елементи послідовності
потрапляють в
-окіл
числа 0.
В
загальному випадку обчислення границь
є достатньо складною справою. Складнощі
виникають у ситуаціях, коли підлімітний
вираз представляє собою невизначеність
таких видів:
.
Загальний принцип – перетворити
підлімітний вираз до такого вигляду,
коли ситуація стає очевидною. Для цього
треба, в першу чергу, використовувати
тотожні алгебраїчні перетворення та
найпростіші властивості операції
граничного переходу. Допомагає
встановлення самого факту збіжності;
тоді, принаймні, можна, знаходячи значення
елементів послідовності з достатньо
великими номерами, приблизно визначити
значення границі. Для обчислення деяких
границь потрібні особливі, індивідуальні
підходи. Такі границі називають особливими
(чудовими) границями
(див. п. 16.4).