- •Розділ ііі.
- •§ 14. Числа і числові множини.
- •14.1. Основні види чисел.
- •14.3. Числова вісь та числові інтервали.
- •14.4. Теореми Георга Кантора.
- •14.5. Алгебра множин.
- •§ 15. Функції.
- •15.1. Поняття функції.
- •15.4. Основні характеристики функцій.
- •§ 16. Збiжнiсть I гpаницi числових послiдовностей.
- •16.1. Поняття числової послідовності.
- •16.2. Поняття збіжності і границі числової послідовності.
- •16.3. Властивостi опеpацiї гpаничного пеpеходу.
- •16.4. Чудові (особливі) границі.
- •16.5. Уточнення і обґрунтування деяких математичних понять.
- •§ 17. Збiжнiсть I гpаницi функцій. Неперервні і розривні функції.
- •17.1. Асимптотична поведінка функції.
- •17.2. Поняття границі функції.
- •17.3. Поняття асимптоти функції.
- •17.4. Неперервні функції.
- •17.5. Многочлени.
- •§ 18. Похiдна.
- •18.1. Теорема Ферма.
- •Теорема Ферма народилась з геометрично очевидного факту:
- •Дотична до графіку функції
- •В точках мінімуму чи максимуму
- •Паралельна осі абсцис.
- •18.2. Поняття похідної.
- •18.3. Знаходження і аналіз точок екстремумів функцій.
- •18.4. Найпростіші властивості похідної (похідна суми, різниці, добутку, частки функцій).
- •18.5. Похідна складеної функції. Ланцюгове правило.
- •18.6. Похідна оберненої функції.
- •Вправа 1. Довести, що коли для деякої функції існує обернена, то графіки прямої і оберненої функцій є симетричними відносно прямої .
- •18.7. Логарифмічна похідна.
- •18.8. Основні теореми диференціального числення.
- •18.9. Диференціал функції.
- •18.10. Прикладні задачі на екстремум
- •18.11. Таблиця похідних.
- •§ 19. Iнтегpал.
- •19.1. Метод вичерпування.
- •19.2. Деякі показові задачі.
- •19.3. Поняття визначеного інтегралу.
- •19.4. Існування і властивості визначеного інтегралу.
- •19.5. Напіввизначений-напівневизначений інтеграл (інтеграл зі змінною верхньою межею).
- •19.6. Первісна функція і невизначений інтеграл.
- •19.7. Формула Ньютона-Лейбніца основна теорема диференціального та інтегрального числення.
- •19.8. Властивості невизначеного інтегралу.
- •19.9. Способи обчислення невизначених інтегралів.
- •Приклад 1.
- •Приклад 5.
- •§ 20. Дифеpенцiальнi piвняння.
- •20.1. Диференціальні рівняння як математичні моделі динамічних процесів.
- •20.2. Загальне поняття диференціального рівняння.
- •20.3. Диференціальні рівняння з відокремленими змінними.
- •20.4. Лінійні диференціальні рівняння.
- •§ 21. Функцiї багатьох змiнних.
- •21.1. Функції багатьох змінних в математичних моделях прикладних задач.
- •21.2. Загальне поняття функції багатьох змінних.
- •21.3. Частинні похідні функції багатьох змінних. Узагальнена теорема Ферма.
- •Околом точки називається гіперкуля деякого радіусу з центром в даній точці, тобто множина
- •21.4. Градієнт функції.
§ 15. Функції.
З iстоpiї pозвитку поняття функцiї . Поняття гpафiку функцiї, функцiональної та нефункцiональної кpивої. Елементаpнi опеpацiї i елементаpнi функцiї. Пеpетвоpення гpафiкiв (зсув, pозтягування, стискання). Дослiдження функцiй, схема дослiдження: область визначення, область значень, нулі, знакосталість, екстремуми (мiнiмуми, максимуми), монотоннiсть (зpостання, спадання), асимптоти, обмеженість, пеpiодичнiсть, паpнiсть, непаpнiсть. Визначення хаpактеpистик функцiй за гpафiком.
15.1. Поняття функції.
Поняття функції є головним поняттям того розділу математики, який називають математичним аналізом, а систематичне і повне дослідження функцій є головною задачею математичного аналізу. Власне, математичний аналіз – це „скорочене” словосполучення математичний аналіз функцій. Зрозуміло, що поняття функції має свою особисту історію, цікаву і не зовсім мирну, зокрема у педагогічному аспекті. Один з найвидатніших і заслужено шанованих математиків ХХ століття Лев Семенович Понтрягін так коментує спробу надмірного абстрагування і узагальнення поняття функції у шкільних підручниках:
„Замість того, щоб сказати, що функція – це така величина „ігрек”,
значення
якої можна знайти, знаючи значення
незалежної змінної „ікс”,що записується
у вигляді
,
і дати ряд прикладів функцій за допомогою
формул, у шкільних підручниках це
робиться набагато складніше: спершу
вводиться поняття відношення між
елементами двох різних множин, потім
говориться, що при виконанні певних
умов, накладених на це відношення,
останнє стає функціональним відношенням,
тобто визначає відображення однієї
множини на іншу, що і є функцією”.
Спробу позбавити поняття функції істинного змісту вдалося вчасно зупинити. В сучасному шкільному підручнику означення функції виглядає так:
Залежність змінної у від змінної х називається функцією,
якщо кожному значенню х відповідає єдине значення у.
В цьому означенні, все ж таки, беручи до уваги рівень вищого навчального закладу, вимагає уточнення слово “відповідає”. Здійснюючи це уточнення, ми, фактично, повертаємось до означення функції, сформульованого М.І. Лобачевським:
Означення
функції.
Нехай
є дві змінні величини
.
Величина
називається
функцією величини
,
якщо існує деякий закон (формула, правило,
алгоритм), за яким для кожного можливого
значення змінної
можна визначити, і до того ж єдиним
чином, відповідне значення змінної
.
Запис:
.
„Ім’ям”
функції може бути будь-яка буква або
навіть “ідентифікатор” (програмістський
термін; означає: послідовність букв та
цифр, що починається з букви)
.
15.2. Дослідження функцій.
Дослідження функцій і математичний аналіз функцій – це синонімічні словосполучення, які означають з’ясування (встановлення) певних характеристик функції, якими є:
область визначення;
область зміни (значень);
нулі функції;
інтервали (проміжки) знакосталості;
екстремуми (мінімуми та максимуми) функції;
інтервали (проміжки) монотонності;
асимптоти (горизонтальні, вертикальні, похилі);
неперервність (розривність) функції;
періодичність (неперіодичність = аперіодичність) функції;
обмеженість / необмеженість (зверху, знизу);
парність або непарність або і не парність, і не непарність функції;
12) інші характеристики функції, встановлення яких вимагає конкретна задача.
15.3. Поняття графіку функції.
Чому “краще один раз побачити, ніж сто разів почути” ? Справа в тому, що від 80% до 90% інформації, яку отримує людина, становить зорова інформація. “Побачити” функцію “в цілому”, її динаміку (“поведінку”) дозволяє її графік.
Графіки функцій виконуються в декартовій системі координат (дві взаємно перпендикулярні числові осі зі спільним початком і правильно узгодженими напрямками – див. § 1).
Означення.
Графіком функції називається множина
точок координатної площини, першою
координатою (абсцисою) яких є всі можливі
значення аргументу
,
а другою координатою (ординатою)
відповідні їм значення функції
.
Для графіка функції , зображеного на малюнку,
показані точки A(x0,0), B(x1,y1), C(x2,y2).
Якщо графік функції накреслений, то відшукання її значення, відповідного заданому значенню аргументу, здійснюється так:
відкладаємо значення аргументу на осі абсцис;
з отриманої точки відновлюємо перпендикуляр до перетину з графіком функції;
з точки перетину опускаємо перпендикуляр на вісь ординат.
Число, що відповідає отриманій точці на осі ординат, і є відповідним значенням функції.
Неформальна
інтерпретація:
змусимо
аргумент
функції
“бігти” по осі
; тоді точка
“побіжить” по координатній площині.
Той “слід”, який вона при цьому залишить,
і є графік функції.
Графік функції можна назвати графічним поданням функції.
