Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте поняття «організація праці».

2. Назвіть основні напрямки удосконалення організації праці на підприємствах.

3. Розкрийте сутність розподілу і кооперації праці.

4. Назвіть основні форми розподілу і кооперації праці на підприємствах.

5. Які основні принципи бригадного підряду ?

6. Які вимоги до проектування передових процесів ?

7. Назвіть основні принципи класифікації і планування робочих місць.

8. Які існують системи обслуговування робочих місці які їх функції ?

9. Назвіть фактори, що визначають умови праці на виробництві.

10. Назвіть систему показників соціальної і економічної ефективності заходів щодо удосконалення організації праці.

11. Як встановлюються раціональні режими праці та відпочинку.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2.4

Форми і системи оплати праці

План

1. Форми і системи оплати праці.

2. Відрядна форма оплати праці, її сутність та види.

3. Погодинна форма оплати праці, її сутність та види.

4. Безтарифна система оплати праці.

5. Колективна система оплати праці.

Література: [1]; [4]; [6]; [7]; [8]; [9]; [10]; [11]; [12]; [13]; [27].

Методичні рекомендації

Мета завдання визначення сутності, елементів організації заробітної плати, її основних форм і систем, механізму її регулювання.

В результаті вивчення теоретичних питань студент повинен:

знати: форми та системи заробітної плати, основи державного та договірного її регулювання.

вміти: економічно обґрунтувати ефективність зношування різних форм та систем оплати праці. Вивчаючи тему, слід усвідомити, що система оплати праці тісно взаємопов’язана з закономірностями перехідного механізму з урахуванням різноманітності форм власності. Прибуток від власності стає новим елементом у механізмі формування прибутків. Особливо важливо зрозуміти сутність заробітної плати, принципи її організації в умовах ринкової економіки.

Варто знати, що економічні, правові та організаційні основи оплати праці робітників регулюються Законом України «Про оплату праці»[3]. Слід усвідомити такі поняття, як «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата», «мінімальна заробітна плата». Треба чітко уявляти, які виплати, надбавки і доплати включаються в ці види заробітної плати і яка їх роль у стимулюванні заробітної плати.

Слід усвідомити різницю між номінальною і реальною заробітною платою, їх взаємодію і фактори, що їх обумовлюють, вплив інфляційних процесів на динаміку заробітної плати.

Потрібно вивчити систему організації заробітної плати та знати три основні її складові: нормування праці, тарифну систему, форми і системи заробітної плати.

Вивчаючи особливості оплати праці окремих категорій працівників, слід чітко уявляти специфіку та різницю у формах та системах оплати їх праці.

У перехідний період новий мотиваційний механізм включає в себе як розподіл за працею, так і за власністю. У зв`язку з цим, важливо ознайомитись з системою участі працівників у прибутку підприємства, з видами і формами цієї участі, їх сутністю.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте суть соціально-економічної категорії „оплата праці”.

2. Охарактеризуйте елементи організації оплати праці.

3. Охарактеризуйте основні форми і системи заробітної плати, їх призначення та умови застосування.

4. Розкрийте сутність та призначення системи преміювання працівників.

5. Як здійснюється оплата праці керівників, спеціалістів та службовців?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2.5

Доходи населення, рівень життя та його соціальні стандарти

План заняття

5.1. Вартість робочої сили та її формування .

5.2. Доходи населення і джерела їх формування.

5.3. Диференціація доходів населення.

5.4. Поняття і показники рівня життя.

Література: [4]; [6]; [7]; [12]; [13]; [18];[ 19].

Методичні рекомендації

Мета завдання – оволодіння теоретичними завданнями та практичними навичками, щодо вивчення понять вартості робочої сили, доходів населення, показників рівня життя населення.

В результаті вивчення теоретичних навик студент повинен

знати: поняття і роль соціальних гарантій в ринкових умовах, політику і рівня життя населення, основні питання що його визначення, соціальних гарантій та соціальні стандарти;

вміти: визначати рівень та вартість життя, структуру доходів населення та прогнозувати їх зміни.

Визначаючи тему, варто з’ясувати вартість робочої сили та чинників, що впливають на її формування. Потрібно знати міжнародну класифікацію витрат на робочу силу.

Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, забезпеченням її відтворення. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

На вартість робочої сили впливають фактори, які визначають фізичні та соціальні потреби працівника. Одні з факторів збільшують вартість робочої сили, інші - зменшують.

Потрібно з’ясувати основний зміст соціальної політики, джерела формування і напрями використання доходів населення.

Соціальна політика – це система правових організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави, спрямованих на узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання з метою підвищення добробуту членів суспільства, забезпечення їх всебічного розвитку та соціального захисту.

Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), під­приємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо).

Потрібно знати способи диференціації Слід зазначити, що диференціація доходів визначається рівнем розвитку продуктивних сил і суспільних відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості - 10 % найбільш і 10 % найменш забезпечених груп населення (доцільний коефіцієнт).

Рівень диференціації грошових доходів населення вимірюється різними способами: графічним (гістограми) статистичними (коефіцієнт варіації), децильний, квінтильний або квартильний фондовий індекс та інші. Більш складний спосіб аналізу диференціації доходів населення - рахунок накопичуваних або кумулятивних частот і побудова кумулятивних кривих або кривих Лоренцо.

Одним із показників диференціації населення за рівнем доходів у соціально-економічній статистиці є індекс концентрації доходів, або коефіцієнт Джині, який відображає характер розподілу всієї суми доходів населення між окремими його групами. Величина його може коливатися від 0 до 1. За рівномірного розподілу доходів коефіцієнт наближається до 0. Чим вище значення показника, тобто чим ближче до 1, тим нерівномірніше розподілені доходи в суспільстві.

Потрібно усвідомити основні поняття щодо рівня життя населення, основні чинники, що його визначають, навчитися визначати рівень і вартість життя, планувати підвищення якості трудового життя.

Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб. Підвищення рівня життя сприяє поліпшенню якості життя, тобто умов існування людини.

Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів, у натуральному виразі забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв'язком; охорона здоров'я, соціальне забезпечення.

У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення. Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.