Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність основних принципи та особливості моніторингу соціально – трудової сфери.

2. Сформулюйте основні завдання моніторингу соціально – трудової сфери.

3. Які джерела інформації використовуються при приведенні моніторингу?

4. Охарактеризуйте основні напрями моніторингу соціально –трудової сфери.

5. Назвіть основні цілі та завдання діяльності МОП.

6. Охарактеризуйте основні конвенції МОП у сфері соціально –трудових відносин.

7. Як здійснюється співробітництво МОП та України. Які основні проблеми застосування конвенції МОП в Україні?

МОДУЛЬ 2 Продуктивність і ефективність праці

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2.1

Показники і методи вимірювання

продуктивності праці

План заняття

1. Сутність продуктивності і продуктивність праці.

2. Показники продуктивності праці.

3. Методи вимірювання продуктивності праці.

Література: [4]; [7]; [8]; [9]; [10]; [11]; [12]; [13]; [17]; [19].

Методичні рекомендації

Мета завдання – набуття теоретичних знань щодо соціально – економічної сутності ефективності праці та значення її цілеспрямованого підвищення.

В результаті вивчення теоретичних питань студент повинен:

знати: економічний зміст продуктивності праці, її показники та методи вимірювання.

вміти: застосувати показники та методи вимірювання продуктивності праці.

Насамперед слід усвідомити економічну сутність продуктивності праці.

Продуктивність як економічна категорія характеризує ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) для виробництва продукції, надання послуг.

Продуктивність праці — це ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати певну кількість споживчих вартостей за одиницю робочого часу.

Продуктивність праці являє собою комплексний показник. Виділяють три основних елемента праці: екстенсивність, інтенсивність праці та продуктивна сила праці.

Потрібно розглянути зміст таких понять, як продуктивність “індивідуальної” та “суспільної” праці, порядок їх визначення і застосування.

Продуктивність індивідуальної праці характеризує витрати лише живої праці на виробництво одиниці продукції і визначається на рівні галузей народного господарства, підприємств.

Продуктивність суспільної праці характеризує витрати як живої, так і уречевленої праці на виробництво одиниці продукції і визначається на рівні народного господарства країни.

Слід чітко з’ясувати принципи визначення продуктивності праці й основні її показники.

Рівень продуктивності праці визначається виробітком і трудомісткістю.

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць.

Трудомісткість – витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції одним, або групою працівників певної професії та кваліфікації. Це обернена величина виробітку.

Залежно від одиниці виміру робочого часу розрізняють показники виробітку: годинний, денний і річний.

Розглядаючи методи вимірювання продуктивності праці, необхідно чітко уявити її сутність, області застосування, переваги та недоліки, а також шляхи удосконалення вимірювання продуктивності праці.

Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки діяльності підприємств, мети розрахунків, способів визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють такі методи:

• натуральний – обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях;

• умовно-натуральний – різні види продукції за допомогою перевідних коефіцієнтів приводять до єдиного вимірювача;

• трудовий – обсяг виробленої продукції обчислюється на основі її трудомісткості;

• вартісний (грошовий) – обсяг виробленої продукції розраховується у вартісному вимірювання з використанням вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста і методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий).