2.3. Трудовий потенціал

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних та якісних характеристик, здібностей і можливостей економічно активного населення, які реалізуються в межах і під впливом системи відносин.

Якісна характеристика трудового потенціалу формується в залежності від потреб виробництва, кон`юнктури ринку праці, системи соціально-економічних відносин.

Трудовий потенціал залежить від демографічних, професійно - кваліфікаційних, соціально – економічних факторів.

Він складається з багатьох компонентів: здоров'я; моральність і уміння працювати в колективі; творчий потенціал; активність; організованість; утворення; професіоналізм; ресурси робочого часу.

Вони можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів, у тому числі до персоналу підприємства і населенню країни в цілому. [14]

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Трудовий потенціал людини є частиною його потенціалу як особистості, тобто стосовно індивідуума трудовий потенціал — це частина потенціалу людини, що формується на основі природних даних (здібностей), утворення, виховання і життєвого досвіду.

Трудовий потенціал працівника – це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці.

Трудовий потенціал підприємства являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також досягнення підприємства в ефективної організації праці та розвитку персоналу. На рівні підприємства трудовий потенціал асоціюється з виробничим та комерційним капіталом підприємства тому, що прибуток стримує від ефективного використання всіх видів потенціалів.

Трудовий потенціал колективу підприємства можна характеризувати системою таких показників:

а) показники виробничих складових трудового потенціалу:

• чисельність персоналу;

• кількість робочого часу, який можливо відпрацювати за нормального рівня інтенсивності праці

• професійно-кваліфікаційна структура;

• підвищення та оновлення професійного рівня;

• трудова мобільність;

• творча активність;

• структура зайнятості за галузями і регіонами.

б) показники, що характеризують соціально - демографічні складові трудового потенціалу:

• статево-вікова структура;

• сімейна структура;

• соціальний склад;

• освітній рівень;

• тривалість життя;

• стан здоров’я;

• міграційна рухомість, тощо.

Трудовий потенціал суспільства включає накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорганізації та працевлаштування, оздоровлення тощо, і є суттєвою частиною національного багатства країни.

На початку 90-х років виникли нові підходи до розуміння та оцінки трудового потенціалу на рівні суспільства. В 1990 р. в межах Програми розвитку ООН (ПРООН) з'явилася концепція "людського розвитку" або "розвитку людського потенціалу".

Концепція "людського розвитку" передбачає створення в суспільстві можливостей для формування і реалізації трудового та творчого потенціалу особистості з метою забезпечення економічного та соціального розвитку держави.

З 1990 р. ПРООН для комплексної оцінки соціально-економічного розвитку країн застосувала Індекс людського розвитку (ІЛР).

Індекс людського розвитку (ІЛР) - це інтегральний показник, що має такі складові:

• тривалість життя населення;

• рівень освіти;

• реальний ВВП на душу населення, скоригований з урахуванням паритету по купівельної спроможності (ППС).

Задані граничні значення для кожного показника:

• тривалість життя – 28-85 років;

• рівень освіти – 0-100 %(кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років “середній громадянин”);

• ВВП від 200 до 4000 доларів США.

Низьким при цьому вважається ІЛР, менший за 0,5; середнім – від 0,51 до 0,79; високим – 0,9-0,1.