5.4. Регулювання зайнятості населення

Державне регулювання зайнятості населення здійснюється з метою забезпечення підвищення ефективності функціонування ринку праці. У відповідності до рекомендацій МОП і нормативних актів про зайнятість населення державна політика регулювання зайнятості має ґрунтуватися на таких принципах:

• забезпечення соціального партнерства суб’єктів ринку праці, тобто створення рівних можливостей всім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;

• сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

• добровільність праці й відсутності примушення громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;

• гласність на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;

• дотримання комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення ;

• підтримка працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту;

• забезпечення заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;

• певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів.

Регулювання зайнятості залежно від стану економіки та ринку праці може здійснюватися за двома напрямами: активними та пасивними.

До активних заходів належать:

• створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку малого і середнього бізнесу, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення;

• застосування гнучкої форми зайнятості;

• організація професійного навчання, консультації та профорієнтації незайнятого населення;

• організація оплачуваних громадських робіт;

• посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

• сприяння працевлаштуванню через удосконалення діяльності та розвиток центрів зайнятості;

• квотування робочих місць;

• регулювання трудових міграцій;

До пасивних заходів належать:

• виплата допомоги по безробіттю і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних;

• оформлення дострокового виходу на пенсію за умови наявного трудового стажу, що дає право на одержання пенсії;

• підтримка безробітних, які відкривають власну справу. Соціальний захист;

• страхування від безробіття.

Важливим напрямом активної політики зайнятості є професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників з метою створення сприятливих умов для прискорення процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запобігання змушеному хронічному безробіттю, забезпечення раціональної зайнятості.