4. Ринок праці в економічній системі
1. Поняття ринку праці, його елементи.
2. Особливості ринку праці.
3. Функції ринку праці.
4. Види ринків праці. Сегментація ринків праці.
5. Теоретичні основи аналізу ринку праці.
4.1. Поняття ринку праці, його елементи
За своєю суттю ринок праці схожий до інших ринків, тобто формування і функціонування ринку праці базується на тих же економічних законах: попиту і пропозиції, конкуренції, вартості та грошового обігу.
Суб’єктами ринку праці, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, різні посередники, профспілки.
Ринок праці – це система соціально-економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів між сторонами, що беруть участь на ринку праці, з приводу організації, використання і оплати найманої праці.
Економічна сутність будь-якого ринку розкривається через його економічну структуру. Найважливішими елементами ринку праці є попит, пропозиція, вартість робочої сили, конкуренція та кон’юнктура.
Попит на ринку праці може бути сукупним та індивідуальним.
Сукупний попит на робочу силу – це платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі або ринковий попит з боку всіх фірм, підприємств, організацій, представлених на ринку.
Індивідуальний попит на робочу силу – це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми).
Пропозиція на ринку праці – це контингент працездатного населення, який пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. Тобто пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.
На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, рівень економічної активності населення, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.
Формування ринкової пропозиції праці в економіці наведено на рис. 4.1
На формування робочої сили або економічно активного населення впливає рівень його економічної активності населення, тобто фактори, які визначають рішення “працювати – не працювати”.
В разі підвищення заробітної плати діє “ефект заміни”; працівникові вигідно відмовитися від годин дозвілля і збільшити свій робочий час, якщо ціна його праці забезпечує йому більше переваг у вигляді корисностей тих речей і послуг, які він зможе придбати.
Збільшуючи свій робочий час, працівник на кожну його додаткову одиницю витрачає більше фізичної та розумової енергії, тобто діє “ефект граничних витрат праці”. Це означає, що лише за умови збільшення заробітної плати людина погодиться працювати більше.
Підвищення заробітної плати створює “ефект доходу”. Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої першочергові потреби, працівник, який одержує високу платню, починає більше цінувати дозвілля. Щоб спонукати його збільшувати пропозицію своєї праці на ринку, треба підвищити йому заробітну плату. Звичайно, може виникнути ситуація, коли внаслідок “ефекту доходу” працівник скоротить свою пропозицію, надавши перевагу дозвіллю. Проте на ринку праці така ситуація не позначиться, оскільки для нових робітників спрацює “ефект заміни”.
Кількість годин праці, яке пропонується на ринку залежить від індивідуальної пропозиції праці в годинах (людина може вибрати працю в умовах неповного робочого дня, тижня), гнучкості режимів праці та ін.
На ринкову пропозицію праці впливають якісні параметри робочої сили, і передусім відповідність професійно-кваліфікаційної структури робочої сили структурі робочих місць.
Кон’юнктура на ринку праці – це співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією. Вона визначає ставки заробітної плати на конкурентні види праці та рівень зайнятості населення.
Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон’юнктури ринку праці:
працедефіцитна – якщо попит перевищує пропозицію. На ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;
праценадлишкова – якщо пропозиція перевищує попит, існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;
Рис. 4.1. Формування ринкової пропозиції праці в економіці
рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.
Кон’юнктура ринку
праці складається під впливом конкретної
економічної та соціально-політичної
ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати
праці), рівня реальних доходів населення.
Графічно залежність цих величин зображена
на рис.4.2
Рис. 4.2. Криві попиту і пропозиції на ринку праці
На горизонтальній осі позначена кількість праці - Q, а на вертикальній – ціна праці, або заробітна плата – W (від англійського wage – заробітна плата). Крива DD відображає залежність між заробітною платою і величиною попиту на працю з боку покупців. Крива пропозиції SS відображає залежність між заробітною платою та її пропозицією з боку працівників. На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропозиції робочої сили є недосяжним, тому модель рівноваги ринку робочої сили виражає ідеальний стан, якого досягнути в реальних умовах, що складаються у кожної країні під впливом економічних, політичних, соціальних, демографічних та інших факторів, неможливо. Крива попиту на працю DD є спадною. Це пояснюється похідним характером попиту на робочу силу від попиту на товари та послуги, з одного боку, та потребою підприємця у збільшенні найманих працівників – з другого.