Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету

Частина 1

Розділ «Основи цивільного захисту»

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Захист вітчизни

Робочий зошит для студентів 1 курсу спеціальностей:

5.03050702 «Комерційна діяльність»

5.03050901 «Бухгалтерський облік»

5.05170103 «Зберігання і переробка зерна»

5.05170101 «Виробництво харчової продукції»

(Частина і)

2014

Автори: Тунтуєв Володимир Анатолійович - викладач захисту Вітчизни

спеціаліст ІІ категорії.

Рецензент: Соляр Анатолій Петрович – викладач гуманітарних дисциплін, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист.

Робочий зошит розроблено з дисципліни «Захист Вітчизни» відповідно до вимог навчальної програми Міністерства освіти і науки України (рівень стандарту, профільний рівень) для підготовки студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти. Структура зошита надає можливість студентам опрацювати основні питання з розділу програми та здійснити самоконтроль засвоєння знань, а викладачам обʼєктивно та швидко виявити рівень знань, вмінь та навичок студентів з розділу програми «Основи цивільного захисту».

Рекомендовано цикловою комісією гуманітарних дисциплін.

Протокол №___________від «____»_______________2014 р.

Голова циклової комісії О.П.Ільєва

ЗМІСТ

1. Вступ …………………………………………………………. 4

2. Тема «Нормативно-правова база

цивільного захисту» ………………………………………… 6

3. Тема «Надзвичайні ситуації»………………………………..16

4. Тема «Надзвичайні ситуації. Надзвичайні

ситуації воєнного характеру від

зброї масового знищення»…………………………………...22

5. Тема «Захист населення від

надзвичайних ситуацій»……………………………………..32

6. Тема «Основи рятувальних та інших

невідкладних робіт»…………………………………….......... 43

7. Тема «Організація цивільного захисту

навчального закладу»………………………………………... 48

8. Теми для самостійної роботи ……………………………….. 53

9. Використана література……………………………………... 54

ВСТУП

Техногенні, антропогенні та природні надзвичайні явища останнім часом набули глобального характеру. За даними ООН зростання кількості населення збільшує масштаби наслідків стихійних лих у зв'язку з тим, що все більше людей вимушені жити в небезпечних місцях, які знаходяться в районах затоплення, зсувів, землетрусів. Збитки внаслідок стихійних лих зросли з 52 млрд. дол. у 60-ті роки до 479 млрд. дол. у 90-ті роки XX ст. Дослідження комісії ООН доводять, що більшості цих збитків можна було б уникнути, якби більше уваги приділяли попередженню стихійних лих.

Деякі надзвичайні ситуації за масштабами поширюються майже на всі сфери життя, негативно впливають на соціально-психологічний стан і економіку нашої країни. У певних регіонах України з високою густотою населення розташовані об'єкти з підвищеною небезпекою, а це різко посилює небезпеку можливих стихійних лих, аварій і катастроф техногенного походження. Внаслідок надзвичайних ситуацій гинуть люди, завдаються матеріальні збитки населенню і державі.

Захист населення, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій є невід'ємною частиною державної політики національної безпеки і державного будівництва, однією з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад і керівників об'єктів.

Щоб вирішити ці питання, Верховна Рада України, уряд і Президент прийняли низку документів для створення державної системи цивільного захисту населення і території, в яких визначені стратегічні напрями, способи і засоби. Всі питання, що були підняті та вирішувалися з моменту утворення нашої незалежної держави стосовно цивільної оборони країни було опрацьовано та узагальнено. Як результат такої праці з 1 липня 2013 року набув чинності Кодекс цивільного захисту України.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

ТЕМА:

НОРМАТИВНО – ПРАВОВА БАЗА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Мета: ознайомити з основними положеннями нормативно-правової бази цивільного захисту України, структурою та режимами функціонування єдиної системи цивільного захисту України, завданнями, силами і засобами цивільного захисту, обов’язками студентів щодо вивчення основ цивільного захисту.

Завдання: - опрацювати нижчеподаний матеріал;

- виконати запропоновані вправи;

- зробити висновок

Література:

- Кодекс цивільного захисту України

- «Цивільна оборона та цивільний захист» - Стеблюк М.І.; Вид. 2010 р.

- «Захист Вітчизни» - Герасимів І.М., Вид.2010 р.

- «Захист Вітчизни» - М.М. Бака, Ю.А. Квашньов; Вид. 2006 р.

Щороку в Україні від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, транспортних аварій, аварій на виробництві, утоплень і отруєнь) гине більше 70 тис. осіб.

За останні роки щороку в Україні виникає до 300 надзвичайних ситуацій природного походження і до 500 надзвичайних ситуацій техногенного походження. Найбільше таких надзвичайних ситуацій виникає у Запорізькій, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській і Одеській областях.

Надзвичайна ситуація (далі НС) — це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосовуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.

Враховуючи необхідність проведення державних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій, у лютому 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про цивільну оборону України", а в березні 1999 р. Постановою Верховної Ради України до цього Закону внесено доповнення. Згідно із Законом кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та має право на надання гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організації незалежно від форм власності й підпорядкування. Як гарант цього права держава створила систему цивільної оборони.

Цивільна оборона України — це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Як відомо, держава не може існувати без правової культури, досконалого механізму застосування законів у будь-якій сфері життя. І зрозуміло, що для успішної боротьби з природними та техногенними катастрофами необхідна цілеспрямована державна політика та створення основного інструменту її реалізації – системи з протидії надзвичайним ситуаціям. Вимогою часу стало створення Кодексу цивільного захисту України.

2 жовтня 2012 року Верховна Рада України прийняла Кодекс цивільного захисту України. Він вступив в дію з 1 липня 2013 року.

    Створення Кодексу ставило за мету усунення протиріч, що містилися в законодавстві у сфері цивільного захисту, його уніфікацію, впорядкування та систематизацію, формування належних правових, економічних і організаційних засад захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період для підвищення ефективності державної політики у зазначеній сфері.

Цей нормативно-правовий документ об’єднав у собі 7 законів, оскільки, деякі з них, у зв’язку з відсутністю суб’єкта права, на які може поширюватись їхня дія, втратили свою актуальність, зокрема: "Про правові засади цивільного захисту", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про пожежну безпеку", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про війська Цивільної оборони України", "Про Цивільну оборону України", "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони".

Кодекс цивільного захисту України містить всі діючі положення чинних на теперішній час спеціальних законів.

Кодекс, також містить ряд положень і норм, які є новими та уточненими з урахуванням досліджень, досвіду роботи суб’єктів забезпечення цивільного захисту з виконання основних завдань цивільного захисту. Зокрема в ньому встановлюється кардинально нове поняття і сутність терміну "цивільний захист". Було зроблено висновок, що цивільний захист – це не комплекс і не система заходів, а саме функція держави, оскільки кожен громадянин України має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від органів державної влади та суб’єктів господарювання, цивільний захист має бути також однією з найважливіших функцій держави.

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Кодексом також визначається, що цивільний захист є одним із основних пріоритетів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та адміністрацій (адміністративних органів) підприємств, установ і організацій, що провадиться на всій території України у мирний час та особливий період і поширюється на все її населення. Таке положення вперше визначено на законодавчому рівні.

Прийняття Кодексу є важливою подією нашого сьогодення. Реалізація цього документа дозволить усунути певні суперечності та дублювання в законодавстві, розмежує повноваження і функції центральних і місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання, визначить у єдиному законодавчому акті засади державної політики у сфері цивільного захисту.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.

Положення про єдину державну систему цивільного захисту, типові положення про функціональну і територіальну підсистеми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями єдиної державної системи цивільного захисту є:

1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

4) виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

5) опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

6) прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

7) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

8) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

9) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

10) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

11) пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

12) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;

13) реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

14) інші завдання, визначені законом.

Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя.

Положення про функціональні підсистеми розробляються на підставі типового положення про таку підсистему і затверджуються центральними органами виконавчої влади, що їх створили, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Безпосереднє керівництво функціональною підсистемою покладається на керівника органу, суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.

До складу функціональних підсистем входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні суб’єкти господарювання, які виконують завдання цивільного захисту.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Положення про територіальні підсистеми розробляються на підставі типового положення про таку підсистему і затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим чи місцевими державними адміністраціями за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Ланки територіальних підсистем створюються:

1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим - у районах Автономної Республіки Крим;

2) районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями - у районах, районах у містах Києві та Севастополі;

3) органами місцевого самоврядування - в обласних центрах, у містах обласного і районного значення.

Положення про ланку територіальної підсистеми затверджується органом, що її створив. Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою, її ланкою покладається на посадову особу, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку. Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою Автономної Республіки Крим покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим. До складу територіальних підсистем та їх ланок входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні суб’єкти господарювання.

Єдина державна система залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах:

1) повсякденного функціонування;

2) підвищеної готовності;

3) надзвичайної ситуації;

4) надзвичайного стану