Види роботи

1. Актуалізація знань і опрацювання рекомендованої літератури.

2. Робота зі сценарієм (гайдом) інтерв’ю.

3. Пошук, відбір та укладення «трудової угоди» з респондентом.

4. Технічне забезпечення ситуації інтерв’ю.

5. Проведення глибинного інтерв’ю.

6. Складання й оформлення транскрипту.

7. Проведення аналізу та концептуалізації даних глибинного інтерв’ю.

8. Підготовка аналітичного звіту за результатами глибинного інтерв’ю.

7. Підготовка звітної документації з практики.

Методичні рекомендації до виконання робіт

ПЕРШИЙ ЕТАП НАВЧАЛЬНОЇ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ (2 тижні)

1. Актуалізація знань і опрацювання рекомендованої літератури

Вивчаючи курс «Вступ до спеціальності», Ви познайомились з якісними методами в соціології. Ви вивчили їх типологію і особливості методів збору. Для успішного проходження практики потрібно згадати ці знання. В цьому Вам допоможе наданий перелік літератури. Почніть з опрацювання рекомендованої літератури.

Рекомендована література:

Базова:

1. Белановский С. А. Глубинное интервью / С. А. Белановский. – М.: Николо-Медиа. – 2001. – 280 с.

2. Семенова В. В. Качественные методы: введение в гуманистическую социологию / Семенова В. В. – М.: Добросвет, 1998. − 289 с.

Додаткова:

3. Добреньков В. И. Методы социологического исследования: Учебник / Добреньков В. И., Кравченко А. И. – М.: ИНФРА, 2004. – С. 384–397.

4. Мещеркина Е. Ю. Жизненный путь и биография: преемственность социологических категорий: анализ зарубежных концепций / Е. Ю. Мещеркина // Социс. – 2002. – №7. – С.61–67.

5. Скокова Л. Біографічні дослідження в соціології: традиція і сучасний досвід / Людмила Скокова. – К.: Ін-т соціології НАНУ, 2004. – 204 с.

6. Штейнберг И. Качественные методы. Полевые социологические исследования / И. Штейнберг, Т. Шанин, Е. Ковалев, А. Левинсон; под ред. И. Штейнберга. – СПб.: Алтейя, 2009. – 352 с.

7. Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М.: Добросвет, 1999. – С. 378–449.

Після опрацювання літератури, Ви повинні згадати, що соціологія вивчає макро- (структура суспільства) і мікрорівень (міжособистісна взаємодія, світосприйняття) соціальної реальності. Для цього потрібні особливі інструменти – методи. В соціології розрізняють кількісні і якісні методи. По суті це не різні емпіричні методи, а різні види тих самих методів. Якісні методи – це методи, які націлені на пізнання глибинної інформації: про сенси, змісти діяльності, мотиви поведінки, причини переконань, походження уявлень тощо. Кількісні методи – це методи, які націлені на фіксацію кількісних параметрів досліджуваних явищ (поширеність, розповсюдженість, частота спостережень).

У підручнику В. Семенової (та В. Ядова) міститься порівняльна таблиця кількісних та якісних методів. Рекомендуємо ще раз переглянути її. Вона показує, що, особливість якісного підходу в тому, що він сконцентрований на мікрорівні, на особливому, одиничному, суб’єктивному. Він спрямований на виявлення повторювальних форм людської взаємодії, їх розуміння та з’ясування суб’єктивного змісту подій та вчинків, якими вони наділяються та того, як вони розуміються учасниками взаємодії («глибинна» інформація). Кількісний підхід фокусується на рівні макроструктур, великих спільнот, загального, типового, незалежного від індивіда. Завдання його – не зрозуміти, а пояснити, виявити об’єктивні закони та тенденції. Тен Ван Дейк різницю між кількісним та якісним підходом та методами передає через символ Інь/Янь, як протиставлення чисел та значень; категорій та досвіду; абстракцій та переживань; пояснення та розуміння.

Ви маєте зрозуміти, що головна відмінність якісних методів – використання нестандартизованого (неформалізованого) інструментарію. Пояснимо на прикладі інтерв’ю. Стандартизоване інтерв’ю (формалізоване) − тип інтерв’ю, в якому процес задавання питань та реєстрації відповідей стандартизовані: є план інтерв’ю, запитань розміщенні у певній послідовності, є список варіантів можливих відповідей (інтерв’юєр не має права щось змінювати в опитувальнику, всі інтерв’ю проводяться однаково). Завдяки стандартизації можливо контролювати умови та хід опитування та співставляти та порівнювати їх результати. У випадку нестандартизованого інтерв’ю маємо лише приблизний план опитування, список питань, які потрібно висвітлити респонденту, хід відповідей якого не обмежують і не направляють.

Порівняйте ситуацію. Наприклад, Ви запитуєте респондента, яку літературу він більше любить: класичну чи сучасну. Це розділення (класична/сучасна) є вичерпним для дослідника. Але для респондента його може не існувати зовсім: він обирає серед «літератури про війну», «літератури про кохання», «літератури про подорожі», «літератури західної», «літератури дитячої». Така класифікація може бути неповною та нелогічною, але саме вона «працює» під час вибору книг в конкретних обставинах. Якісні методи і намагаються знайти засоби опису такими, якими вони функціонують у повсякденності.

В результаті роботи з літературою, Ви маєте засвоїти, що глибинне інтерв’ю – нестандартизоване (або напівстандартизоване), цілеспрямоване інтерв’ю, яке імітує невимушену бесіду.

Глибинне інтерв'ю може тривати від 30 хвилин до 3-4 годин в залежності від завдань дослідження і особливостей самого респондента. Глибинне інтерв'ювання, як правило, передбачає опитування однієї людини. Бесіда фіксується на аудіо-чи відеоплівку. Запис піддається обробці, в результаті якої дослідник одержує текст усього інтерв'ю («транскрипт»).