3. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів

Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на ок­ремі сектори. ПЕРШИМ ВИДОМ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬСЯ В ГРОШОВОМУ ОБОРОТІ, Є ВІДНОСИНИ ОБМІНУ. ХАРАКТЕРНИМ ДЛЯ РУХУ ГРОШЕЙ, ЩО ОБСЛУГОВУЄ ЦІ ВІДНОСИНИ, Є:

• ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

• БЕЗПОВОРОТНІСТЬ, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб’єкта обороту;

• ПРЯМОЛІНІЙНІСТЬ, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

ЗНАЧНА ЧАСТИНА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ПОВ’ЯЗАНА З ПРОЦЕСАМИ РОЗПОДІЛУ ВАРТОСТІ ВАЛОВОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОДАТКІВ. РУХ ГРОШЕЙ ТУТ МАЄ ОДНУ СУТТЄВУ ВІДМІННІСТЬ ВІД ГРОШОВОГО ОБІГУ — ВІН ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НЕЕКВІВАЛЕНТНО, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг.

Крім спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб’єктами цього сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб’­єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки не еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб’єк­ти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. ЦЯ ЧАСТИНА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО ОБОРОТУ НАЗИВАЄТЬСЯ ФІСКАЛЬНО-БЮДЖЕТНОЮ.

ДРУГА ЧАСТИНА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО ОБОРОТУ ОБСЛУГОВУЄ СФЕРУ ПЕРЕРОЗПОДІЛЬНИХ ВІДНОСИН, У ЯКИХ ВЛАСНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ НЕ ВІДЧУЖУЄТЬСЯ, А ЛИШЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Тому для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб’єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Отже, цей сектор грошового обороту істотно відрізняється не тільки від грошового обігу, а й від фіскально-бюджет­ного сектора, і НАЗИВАЄТЬСЯ ВІН КРЕДИТНИМ ОБОРОТОМ.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на БЕЗГОТІВКОВИЙ І ГОТІВКОВИЙ. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки.

У СФЕРІ ГОТІВКОВОГО ОБОРОТУ гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Отже, на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб’єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

У СФЕРІ БЕЗГОТІВКОВОГО ОБОРОТУ гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам та органам державного управління. Визначаючи законодавчо права та обов’язки їх щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економі­ки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектору розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.