16.4. Дія нормативно-правових актів в часі, у просторі та за колом осіб

Нормативно–правові акти мають часові, просторові та суб’єктивні межі свого функціонування.

Дія нормативно-правового акту в часі обмежена періодом між набранням актом чинності та припиненням його дії. Нормативно-правовий акт починає діяти:

1) з моменту ухвалення або видання;

2) з моменту публікації;

3) з моменту, вказаного в тексті самого нормативно-правового акту;

4) за відсутності вказівок в нормативно-правовому акті про час набуття нормативно-правовим актом чинності діє загальне правило: він набуває чинності після спливу певного строку після публікації. Наприклад, для закону в Україні такий термін складає 10 днів.

Набрання чинності нормативно-правовим актом відбувається відповідно до наступних трьох правил:

1) негайна дія, коли акт поширюється тільки на юридичні факти, що виникли після набрання актом чинності. Це типовий, нормальний в умовах законності варіант часової дії закону. Інакше кажучи, нормативно-правовий акт зворотної сили не має;

2) зворотна дія (зворотна чинність), коли нормативно-правовий акт поширює свою дію на всі випадки «вперед» і «назад». Надання закону зворотної чинності є винятком і є можливим у двох випадках: якщо про це є вказівка в самому законі; якщо закон пом’якшує або зовсім усуває відповідальність;

3) переживання нормативно-правового акту, коли акт, що втратив юридичну чинність, за спеціальною вказівкою нового акту, продовжує діяти з окремих питань. Наприклад, відповідно до приписів Сімейного кодексу України майнові відносини подружжя, що одружилося до набрання чинності новим кодексом (до 1 січня 2004 р.), продовжують визначатися Кодексом про шлюб і сім’ю, що втратив чинність.

Нормативно-правові акти втрачають свою чинність (припиняють дію) з наступних підстав:

1) після закінчення терміну дії акту, на який він був прийнятий;

2) у зв’язку з виданням нового акту, що замінив раніше чинний акт (непряме, або фактичне скасування);

3) на підставі прямої вказівки конкретного органу про відміну даного акту (пряме скасування).

Дія нормативного акту в просторі визначається територією, на яку поширюються владні повноваження органу, що його видав. Під територією держави розуміється її сухопутний та водний простір усередині державних кордонів, повітряний простір над ними, надра. До неї відноситься також територія дипломатичних представництв за кордоном, військові та торгові судна у відкритому морі, повітряні кораблі, що знаходяться у польоті за межами держави, якщо вони несуть на борту державні символи, а також деякі інші об’єкти.

За дією в просторі розрізняють загальнодержавні (загальні) та локальні нормативно-правові акти. Перші поширюють свою дію на всю без винятків територію держави, а другі – тільки на строго певний регіон. Наприклад, закон про створення і функціонування вільної економічної зони носить локальний характер, а Кодекс про адміністративні правопорушення – загальний.

Дія акту за колом осіб підкоряється наступним правилам. Нормативно-правові акти загального характеру поширюють свою дію на все населення держави (громадяни, іноземці, апатриди). Спеціальні нормативно-правові акти розраховані на певне коло осіб (діти, пенсіонери, військовослужбовці). Виняткові закони роблять вилучення із загальних і спеціальних законів (наприклад, для дипломатичних представників).