16.3. Підзаконні акти: поняття і види

Підзаконні акти – це нормативно-правові акти, видані на основі, на виконання, з метою конкретизації та деталізації положень законів.

Підзаконні акти, подібно до законів, обов’язкові для виконання і мають необхідну юридичну чинність. Але їхня дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їхні норми носять вторинний у порівнянні із законом характер. Підзаконні акти не можуть змінювати або скасовувати норми законів.

Підзаконні акти є різноманітними за формою і джерелам походження. У нашій країні існують наступні види підзаконних актів:

1) нормативні укази Президента України. Окремі укази (наприклад, про введення військового, надзвичайного положення) підлягають затвердженню Верховною Радою України. Конституційність актів глави держави може бути перевірена Конституційним Судом України;

2) постанови Кабінету Міністрів України – акти виконавчого органу держави, наділеного широкою компетенцією по управлінню суспільними процесами. Постанови Кабінету Міністрів України підписуються Прем’єр–міністром і підлягають офіційній публікації не пізніше 15 днів з дня їх ухвалення;

3) інструкції та нормативні накази міністерств і відомств регулюють, як правило, суспільні відносини, що знаходяться в межах компетенції цих виконавчих структур. Проте є серед них і такі, які мають загальне значення, виходять за рамки конкретного міністерства і відомства, поширюються на зовнішній круг суб’єктів. Наприклад, такими є акти Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх справ, Національного банку, Державної податкової адміністрації, Митного комітету. Нормативні накази можуть видаватися декількома суб’єктами спільно. Наприклад, наказ «Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості населення про надання особам, звільненим від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» від 12 грудня 2003 р. був виданий спільно Департаментом з виконання покарань, Міністерством внутрішніх справ і Міністерством праці та соціальної політики;

4) нормативні акти місцевих державних адміністрацій. Наприклад, глави ряду обласних державних адміністрацій затвердили положення про заснування обласних премій в області літератури і мистецтва, стипендій спортсменам і тренерам тощо;

5) нормативні акти органів місцевого самоврядування. Наприклад, багато територіальних громад в Україні прийняли власні статути. Нормативними є рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків і зборів (податок на рекламу курортний збір тощо);

6) нормативні накази адміністрації підприємств, установ, організацій (наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку).

Особливе місце в системі нормативно-правових актів України займають акти, що видаються органами влади Автономної Республіки Крим. Верховна Рада АРК має право видавати нормативно-правові акти (постанови) з ряду питань, визначених Конституцією України, зокрема має право приймати і змінювати Конституцію Автономної Республіки Крим (але з подальшим затвердженням Верховною Радою України). Проте, слід мати на увазі, що ці акти не є законами: закони має право приймати тільки Верховна Рада України.